Прослухати проповідь
Audio clip: Adobe Flash Player (version 9 or above) is required to play this audio clip. Download the latest version here. You also need to have JavaScript enabled in your browser.
Завантажити проповідь можна тут
«Перелюбники та перелюбниці, чи ж ви не знаєте, що дружба зо світом то ворожнеча супроти Бога? Бо хто хоче бути світові приятелем, той ворогом Божим стається. Чи ви думаєте, що даремно Писання говорить: Жадає аж до заздрости дух, що в нас пробуває? Та ще більшу благодать дає, через що й промовляє: Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать. Тож підкоріться Богові та спротивляйтесь дияволові, то й утече він від вас. Наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до вас. Очистьте руки, грішні, та серця освятіть, двоєдушні! Журіться, сумуйте та плачте! Хай обернеться сміх ваш у плач, а радість у сум! Упокоріться перед Господнім лицем, і Він вас підійме!» (Як.4:4-10)
Як часто сьогодні від людей можна чути такі слова: «Чим я гірший від інших?», «Як всі, так і я», «Чому я маю відрізнятись» і подібні. Нажаль, сьогодні християни також переймають цю філософію, навіть не підозрюючи її небезпеку.
1. Дружба зі світом – це духовний перелюб
В грецькому тексті (мові оригіналу) використовується тільки слово «перелюбниці» – слово, яке має значення «жінка, яка не вірна шлюбній обітниці». Хоча в нашому перекладі це слово використовується в чоловічому і жіночому роді, в грецькій мові використовується тільки в жіночому роді. Виникає питання. Чому Яків звертається до церкви такими словами? Невже в тих церквах були проблеми шлюбної невірності? Алегорію, яку використовує автор, дуже добре була відома віруючим Старого Завіту. Як в Старому, так і в Новому Завіті, стосунки між Богом і Своїм народом порівнюються з шлюбними стосунками між чоловіком і дружиною.
Ще пророк Ісая говорив: «Бо Муж твій, Творець твій, Господь Саваот йому Ймення, а твій Викупитель Святий Ізраїлів, Він Богом усієї землі буде званий!» (Iс.54:5) В Новому Заповіті ця алегорія також прослідковується. Павло писав: «Бо пильную про вас пильністю Божою, заручив бо я вас одному чоловікові, щоб Христові привести вас чистою дівою. Та боюсь я, як змій звів був Єву лукавством своїм, щоб так не попсувалися ваші думки, і ви не вхилилися від простоти й чистости, що в Христі.» (2Кор.11:2,3). В послані до Ефесян Павло проводить паралель між стосунками чоловіка і дружини з Христом і Церквою. В Об’явлені Іван говорить: «Радіймо та тішмося, і даймо славу Йому, бо весілля Агнця настало, і жона Його себе приготувала! І їй дано було зодягнутися в чистий та світлий вісон, бо вісон то праведність святих». (Об.19:7,8). Ми бачимо, що в Писанні стосунки Бога зі Своїм народом розглядаються як шлюбні стосунки. Це є завітні стосунки. Чому ж Яків називає читачів перелюбниками? Коли Бог розцінює дії свого народу як перелюб?
В Старому Заповіті, коли ізраїльський народ потопав в ідолопоклонстві, Бог наказав своєму пророку Осії піти і одружитись на жінці-перелюбниці. Потім ця жінка народила йому дітей і знову почала займатись перелюбом. Бог наказав Осії знову привести свою дружину додому. Чому. Модель стосунків між Осією і Його жінкою відображали взаємостосунки між Богом і Його народом. Бог сказав Осії: «І сказав Господь мені ще: Іди, покохай жінку, кохану приятелем, але перелюбну, подібно, як любить Господь Ізраїлевих синів, а вони звертаються до інших богів, і кохаються у виноградних коржиках». (Ос.3:1) Пророк Єремія, докоряючи народ ізраїльський в ідолопоклонстві, говорив: «Справді, як зраджує жінка свого чоловіка, так ви Мене зрадили, доме Ізраїлів! каже Господь». (Єр.3:20). Ця ідея перейшла і в Новий Заповіт – стосунки між Богом і Своїм народом порівнюються зі шлюбними стосунками між чоловіком і дружиною, де Церква – це Невіста Господня, а Христос – Жених. Саме тому, будь-яка форма ідолопоклонства є духовним перелюбом. Минулого разу ми роздумували про ідолопоклонство в сучасності, тому я не буду загострювати сьогодні на цьому питанні нашу увагу. Я хочу звернути нашу увагу на те, що любов до світу Бог розцінює як духовний перелюб. Вона подібна до порушення шлюбної обітниці. Чому? Тому що наші стосунки з Богом – це завітні стосунки.
2. Дружба зі світом – ворожнеча проти Бога
a. Що таке світ? Що ж взагалі означає «дружба зі світом»? Хіба Бог закликає нас до того, щоб ми відсторонились від оточуючого світу?
Світ – це гріховна система, принципи, пріоритети і т.д. по яким живе світ. Щоб говорити про наше відношення до світу, ми маємо згадати про стосунки, які були в Христа зі світом.
b. Стосунки між Христом і світом
Христос, оцінюючи своє відношення до світу, говорив:
· «Вас ненавидіти світ не може, а Мене він ненавидить, бо Я свідчу про нього, що діла його злі». (Iван.7:7)
Христос, будучи Князем Миру, не був прийнятий в цим світом. Коли Він народився, світ противився Його народженню: народження в хліву, побиття немовлят, втеча в Єгипет. Коли Христос ніс служіння, світ не приймав Його, хоча Він не зробив абсолютно нікому зла. В результаті, Він був розіп’ятий. І навіть після славного Воскресіння світ не прийняв Його, але, навпаки, намагався фальсифікувати Його воскресіння. Світ вороже ставився до Христа в час Його житті. Світ вороже ставиться до Христа і на протязі 2000 років.
c. Відношення світу до правдивих християн. Виникає питання. А як можна оцінювати стосунки між послідовниками Христа і світом? Чи можна розраховувати, що світ радо прийме християн? Христос не однократно попереджав своїх учнів про те, що вони будуть ненавидимі світом.
· Коли б ви зо світу були, то своє світ любив би. А що ви не зо світу, але Я вас зо світу обрав, тому світ вас ненавидить. (Iван.15:19)
· Я їм дав Твоє слово, але світ їх зненавидів, бо вони не від світу, як і Я не від світу. Не благаю, щоб Ти їх зо світу забрав, але щоб зберіг їх від злого. Не від світу вони, як і Я не від світу. Освяти Ти їх правдою! Твоє слово то правда. Як на світ Ти послав Мене, так і Я на світ послав їх. (Iван.17:14-18)
Християни не є від світу. Саме тому вони не можуть розраховувати на прихильність зі сторони світу. Дуже неприємним є факт усвідомлювати, що тебе хтось не приймає, ненавидить. Але, для християнина це є нормальним явищем. Саме тому Петро пише: «Коли ж вас ганьблять за Христове Ім’я, то ви блаженні, бо на вас спочиває Дух слави й Дух Божий. Ніхто з вас хай не страждає, як душогуб, або злодій, або злочинець, або ворохобник, а коли як християнин, то нехай не соромиться він, але хай прославляє Бога за те». (1Петр.4:14-16)
Але, нажаль, як часто нам комфортніше жити в гармонії зі світом, щоб мало чим відрізнятись від оточуючих. Хочеться, щоб нас поважали, приймали. І, можливо, інколи ми навіть не помічаємо, що починаємо жити по принципах, по яких живе світ.
d. Дружба зі світом
Яків говорить про те, що дружба зі світом – це ворожнеча проти Бога. ЩО означає: дружба зі світом? Перед цим дозвольте вас запитати: чим відрізняється віруюча людина від людини, яка живе в світі? Я переконаний, що більшість віруючих скажуть: віруючі не вживають алкоголь, цигарки, не крадуть, на чинять перелюб і т.д. І це так. Але, часто, багато віруючих думають, що не чинячи так, вони справді живуть по волі Божій. І багато речей, які є в житті віруючих людей і не є приємні Богу, стають нормою життя людини. Яків попереджає віруючих про небезпеку дружби зі світом.
Слово «дружба» має значення: любов, прихильність. Якщо говорити в загальному, то дружба зі світом – це поняття досить таке широке: жити по принципах, по яких живе світ, мати ті ж цілі, бажання, стандарти, приорітети. Але, давайте подивимось уважніше на текст, щоб побачити, від чого застерігає Яків віруючих людей.
· Пожадливості, які воюють в наших членах і починають панувати в нашому житті (В.1). З першого погляду, слово пожадання викликає в нас негативні відчуття, так як воно більше пов’язане з гріховними бажаннями. Але це слово має значення: насолода, задоволення, радість. Хіба це погано, мати речі, які приносять нам радість, задоволення? Але Яків говорить, що людина, женучись на насолодами, впадає в велику кількість гріхів. Для того, щоб досягнути своїх задоволень, людина допускає:
· Війни і сварки. Цікаво, що це слово має значення не тільки словесна перепалка, а і боротьба. Як часто люди в цьому світі, заради задоволення своїх бажань, вдаються до сварок. Як часто люди в цьому світі можуть знаходитись в стані ворожнечі, війни з іншими людьми, тому що ті їм чимось не догодили, в чомусь завинили перед ними. Якщо ми досягаємо своїх цілей шляхом сварок з іншими людьми, якщо ми знаходимось в ворожих стосунках з іншими – ми живемо по принципах цього світу.
· Заздрість. Ще одна річ, яка проявляється в людині, яка женеться за насолодами. Ми, люди, внаслідок гріха стали такими, що нам здається, що у сусіда трава завжди зеленіша. Часто ми стаємо не здатні цінувати те, що маємо. Нам хочеться більше. Ми не здатні дякувати Богу за те, що Він нам дає, порівнюючи себе з тими, хто має менше. Ні. Ми хочемо більше і хочемо зразу. І коли ми бачимо, що в нашого ближнього щось краще ніж в нас, які почуття це в нас викликає? Як часто заздрість починає гнітити наше серце. Вона народжує в нас антипатію до тієї людини, бажання зла для тієї людини. Яків говорить, що люди в цьому світі керуються своїми пожаданнями і вони заздрять іншим, коли не можуть досягнути.
· Не мають, бо не прохають. Яків говорить про бажання бути незалежним від Бога. Людина, яка не прохає в Бога того, що бажає, але просто досягає своїми силами, цим самим заявляє, що вона не потребує Божої допомоги, вона здатна сама досягнути своїх цілей, отримати бажане. Саме по таким принципах живуть сьогодні люди в цьому світі – бажання бути незалежними, вільними. Ніхто не має вказувати нам, керувати нашим життям. І, тим більше, це не має робити Бог. Ми самі господарі свого життя. ЦЕ є причина, чому людина не бажає підкоритись Богу. Це є принцип цього світу. Я хотів би, щоб ми подивились на своє життя. Чи є в нашому житті області, де ми бажаємо незалежності, де ми самі бажаємо досягати своїх цілей, задовольняти свої бажання. І при цьому, ми виключаємо Бога. Так, ми беремо Його до уваги, але так, на підстраховку, як чарівну паличку, по принципу «Як тривога, то до Бога». Якщо в нашому житті є подібні речі, значить ми живемо по принципах цього світу.
· Прохають, але не отримують, по прохають на зле, щоб ужити на розкошах своїх. Ми бачимо ще одну категорію християн, які моляться, які просять в Бога те, чого вони хочуть. Але, вони керуються виключно власними егоїстичними мотивами.
· Гординя – ще один порок, яким хворіє сьогодні людство.
e. Дружба зі світом – то ворожнеча проти Бога.
Ще одні дуже жорсткі слова. Можливо, нам важко зрозуміти, чому. Але так оцінює Бог, коли ми намагаємось дружити зі світом. Це є духовний перелюб. Він заключається в залишенні Того, Кому ми присвятили себе і з Ким ми заручені, щоб приліпитись до чогось іншого; на прихильності до світу стоїть тавро: Ворожнеча проти Бога. Людина може мати достатньо матеріальних благ і в той самий час зберегти себе в любові Божій; але хто приліпляється всім своїм серцем до цього світу і знаходиться в ньому своє задоволення; віддавати престол в своєму серці світу означає бунтувати проти Бога. Часто людина бажає займати золоту середину. І Богу служити, і собі. Але цієї середини немає. Христос сказав: «НЕ можете служити Богу і мамоні» (тобто, земним цінностям). Хто не з нами, той проти нас, – говорив Христос. Хто хоче бути другом світу – той стає ворогом Божим. Середини не існує. Ми або повністю віддані Богу, або бунтуємо проти Нього. І не залежно, чи в багатьох областях в нашому житті, чи тільки в одній області – бунт є бунт. Апостол Іван говорив: «Не любіть світу, ані того, що в світі. Коли любить хто світ, у тім немає любови Отцівської, бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва, це не від Отця, а від світу». (1Iван.2:15,16) Апостол Павло говорив: «думка бо тілесна ворожнеча на Бога, бо не кориться Законові Божому, та й не може». (Рим.8:7)
3. Дух жадає до заздрості
Дух, якого Бог послав в нас, любить до заздрості. Він заздрісно жадає нашої повної належності і вірності Йому. Дух Святий, які перебуває в нас, справедливо пред’являє свої права на нашу неподільну любов. Він не потерпить суперництва. Бог є Бог ревнитель. Саме тому Він не однократно карав свій народ за відступлення. Важливим є той факт, що Бог противиться тому, коли ми відступаємо від нього, коли ми віддаємо перевагу світу, не ззовні, але зсередини, Духом Святим, який живе в нас. Бог противиться гордим.
4. Вихід
Бог закликає нас сьогодні перевірити своє життя, серце. Він говорить:
· Підкоріться Богу. Підкоріть Богу всі області свого життя. Можливо, ви живете в гріху, не знаючи Бога, не шукаючи Його. Підкоріться Йому. Віддайте Йому все своє життя. Можливо ви боретесь з якимось гріхами і пороками в своєму житті. Підкоріться Богу, спротивляйтесь дияволу і він утече від вас. Неможлива повна перемога над гріхом і пороком без повної покори Богу. Можливо ви вважаєте себе віруючою людиною. Але є в вашому житті області, де ви самі бажаєте тримати контроль. Підкоріться Богу.
· Наблизьтесь до Бога, і Він наблизиться до Вас. Він сказав: «Того, хто приходить до мене, я не вижену геть». Можливо ви вважаєте, що ви не гідні Бога, не гідні приходити до Нього, через ваш гріх Він не чує вашу молитву. Господь ніколи не відкидає тих, хто шукає Його, але шукає всім серцем.
· Покайтесь перед Богом у своїх гріхах. Залиште всякий гріх. Визнавайте перед Богом в гріхах, які є в вашому житті.
Я закликаю вас сьогодні до молитви посвяти себе Богу. Можливо це буде для когось першою молитвою в житті, а можливо це буде для когось оновленням своїх відносин з Богом.
Ще один момент, на який хочу звернути вашу увагу – причина, чому потрібно підкоритись Богу. Можливо для когось причиною буде усвідомлення свого гріха і страх перед відповідальністю. Але, нехай причиною вашого посвячення буде усвідомлення Божої благодаті. Яків говорить: «Та ще більшу дає благодать…». Благодать є більшою за силу гріха. Благодать є більшою за гнів і суд Божий. Благодать є більшою за нашу невірність Богу. І ця благодать проявилась до нас в Ісусі Христі. Він, по своїй милості і благодаті, помер за наші гріхи на Голгофському хресті. Павло говорить: «А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками. Тож тим більше спасемося Ним від гніву тепер, коли кров’ю Його ми виправдані. Бо коли ми, бувши ворогами, примирилися з Богом через смерть Сина Його, то тим більше, примирившися, спасемося життям Його. І не тільки це, але й хвалимося в Бозі через Господа нашого Ісуса Христа, що через Нього одержали ми тепер примирення». (Рим.5:8-11) Благодать Божа проявляється в тому, що свого часу Бог знайшов нас в цьому світі, притягнув до Себе. Благодать Божа проявляється в тому, що Він залишається вірним нам навіть тоді, коли ми невірні. Благодать Божа заключається в тому, що Він докоряє нас в наших гріхах і готовий прощати нам наші прогріхи. Тож нехай благодать Божа буде рушійною силою нашої посвяти Богу. Амінь
Роздумуючи над Як.2:1-13, основна тема якого: мати віру в Бога, не дивлячись на особу, подумав про слідуючі речі:
