Прослухати проповідь

Audio clip: Adobe Flash Player (version 9 or above) is required to play this audio clip. Download the latest version here. You also need to have JavaScript enabled in your browser.

План-конспект проповіді

8 Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога. (Матв.5:8)

Коли прийшов Ісус Христос, у Юдеїв були лідери, які гордовито вказували на своє життя, як світло для грішників, і саме їх як нікого іншого Христос докоряв найбільше. Можливо ми спитаємо, чому? Таких праведників? Тому що проблема була в їхньому серці, вони не вірно зрозуміли Закон.

1. Перше завдання, вказати на гріх наш.

20 Бо жадне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним, Законом бо гріх пізнається. (Рим.3:20)

9 Людське серце найлукавіше над все та невигойне, хто пізнає його? (Єр.17:9)

Пребезумний в серці скаже,
Що бога немає,
В беззаконії мерзіє,
Не творить благая.
А бог дивиться, чи є ще
Взискающий бога?
Нема добро творящого,
Нема ні одного!
Коли вони, неситії,
Гріхами дознають?
Їдять люде замість хліба,
Бога не згадають,
Там бояться, лякаються,
Де страху й не буде.
Так самі себе бояться
Лукавії люде.
Хто ж пошле нам спасеніє,
Верне добру долю?
Колись бог нам верне волю,
Розіб’є неволю.
Восхвалимо тебе, Боже,
Хваленієм всяким;
Возрадується Ізраїль
І святий Іаков.

Т.Шевченко

Перше завдання це показати гріх людський, і зробити кожного грішним, і потребуючого Божої милості. Потребуючим Христа. Коли ми запитаємо себе, чому фарисеї не шукали Божої милості, то відповідь буде двоякою. По перше, варто пам’ятати, що Закон був даний для того щоб кожен побачив своє зубожіння, як в дзеркалі, свій гріх. А вони цього не бачили через свою, зовнішню надуману праведність. По друге, вони Бога бачили боржником для них спасіння, а не подавача милості, через те, що вони діти Авраама, народженні в заповіті.

Помилка фарисеїв, історичний контекст.

Помилкою фарисеїв була в тому що вони вважали гріхом тільки зовнішнє проявлення гріха, наприклад «вбивство». І коли вони не вчинили практичне вбивство в своєму житті, вони не бачили вини за собою, і вважали себе праведниками. Щось подібне ми спостерігаємо і сьогодні, коли приходимо в наші суди, вони мають право покарати людину тільки тоді коли людина практично вчинила злочин, і ще й при цьому потрібні докази її злочину. Тому наші суди мають тільки тінь Божого Закону. Божий закон осуджує не тільки зовнішнє проявлення гріха, але і внутрішнє, в серці людини. Ісус сказав, що не тільки той хто пішов до блудниці вчинив блуд, але і той котрий в розумі своєму думав про це, той вчинив блуд в своєму серці. Божий закон, робить не можливим для людини дотримати його, через нашу гріховну природу, яка є повністю зотлілою в гріху.

Тому фарисеї не чикали, що Месія прийде і буде говорити такі слова, скоріш хвалити їх за їхню вірність, більше того, вони бачили Бога, який винен їм царство за їхню вірність. Що і було для них спотиканням. Та Месія прийшов і назвав їх гробами побіленими. Вони не зрозуміли, що Закон не можливо виконати ні кому з грішників, те що вони ховали в серці, мало б їм свідчити що вони грішні, та вони були лицемірами, і не бачили своєї вини.

Так само це мало відношення і до всіх людей. Коли Христос говорить ці слова, перш за все усі мали побачити, що вони не такі, побачити свою вину перед Богом, і шукати прощення, та очищення. Саме прощення та очищення це є перші кроки до чистого серця. Коли виходити з слів Ісуса Христа, тоді немає людини на світі, яка побачить Господа, тому що усі грішні.

Друга проблема була для фарисеї, те що вони належали до Заповіту, думали що їм покаяння уже не потрібно. І ми б згодились коли б гріха в них не було. Та про це пізніше.

Який вихід є для людини? Що робити коли ми бачимо що в нас не чисте серце?

Одна з помилок.

Одна з дій які починають робити люди почувши свої слова, це очищати своє серце, і намагаються дотягтись того шаблону, думаючи що колись таки їм вдасться. Але такий підхід має тільки тінь правди. Адже воно має на меті заслужити перед Богом щось власними зусиллями, зокрема очищаючи серце своє. Досягти чогось. І коли б це було можливо, тоді не потрібно було приходити Христу як заступнику, на землю. Усі б чистили серце. Ми не кажемо що цього не потрібно робити, та в іншій послідовності.

Вірною послідовністю все ж буде те, щоб побачити свою не чистоту, починаючи з серця свого і ніколи не розрізняти наше життя на зовнішнє, і внутрішнє. Ми маємо прийти перед Богом, як грішники, приносячи не тільки ті гріхи, які вчинили в реальності, але і ті, які були вчинені в серці нашому. Більше того, як казав Христос, саме з серця виходять усі наміри, і саме воно має бути винним в першу чергу.

І не тільки в якийсь особливий момент. А постійно, протягом усього життя.

Як нам плакати за наш гріх?

Коли люди визнають перед Богом свої гріхи, досить часто вони плачуть, про своє життя, про те що вони вчинили, і майже ніколи не звертають увагу на те, що було в їхньому серці. Саме за це ми маємо плакати, кричати перед Божим лицем. Тому що ми грішні з серця нашого. І в серці нашому переступили усі можливі Божі заповіді. Чи ми хочемо, щоб Бог нам простив тільки частину гріхів? І не бажаємо бачити того джерела з якого виходить всякий гріх?

Тому перш за все, будь яка заповідь має мати наметі показати нашу потребу в Спасителі, якій подарує нам праведність Свою, щоб ми могли бути названі праведниками не по наших справах, а по Божій милості. Та потребу в Спасителеві який візьме на себе всякий наш гріх, не тільки той, який ми вчинили в реальності, але і за всяку нечистоту нашого серця. Щоб кожен сказав «Господь то спасіння моє, і праведність моя, и Ним я буду хвалитись». Ось в цьому і полягає блага звістка. Усім потрібен Христос, і дітям і дорослим, і нині і завтра, і кожний день в нашому житті.

2. Друге завдання вказати на принципи життя, та плоди спасіння.

Продовжуючи нашу тему, для вірного розуміння слів Ісуса Христа, в нагорній проповіді, нам потрібно подивитись на всі інші твердження, які обговоренні Господом поряд із цими, і які мають мати відображення в кожній людині. І причому усі тези.

Перш за все ці твердження не дані для того, щоб ними спастися, але скоріше в тих людях хто спасенні по милості Божій, через посередника, та Заступника, мають мати місце ці «чесноти». Тому ми будемо говорити про дві особливості блаженства.

a.    Перший принцип, блаженство як плід Духа Святого.

b.   Другий принцип, блаженство як відповідальність, або наша чеснота.

Розглянемо перше твердження, і щоб не бути голослівному, подивимось на псалми.

12 Серце чисте створи мені, Боже, і тривалого духа в моєму нутрі віднови. 13 Не відкинь мене від Свого лиця, й не бери Свого Духа Святого від мене. 14 Верни мені радість спасіння Твого, і з лагідним духом підтримай мене. (Пс.50:12-14)

Чисте серце має початок саме з щирості покаяння. Не залежно від того чи ми народились в Заповіті, чи ми прийшли з атеїзму, чи ми вже каялись, чи це перший раз в нашому житті. Давид просить Бога дати йому чисте серце, уже не на початку своїх стосунків з Богом, а тоді коли він бачить проблему, тому що він згрішив. Щирість це передумова, істинного покаяння, та прагнення чистого серця, показує на те, що не все в наших руках. Ми раби гріха і не можемо бути щирими перед Богом, ми потребуємо, щоб Бог дав нам це щире серце. Щоб Він стримав нас від гріха, коли буде гріх підступати в нашому житті, і панувати над ним не тільки в зовнішньому відношенні, але і в нашому серці. Більше того починаючи з нашого серця.

7 Отож, коли ти добре робитимеш, то підіймеш обличчя своє, а коли недобре, то в дверях гріх підстерігає. І до тебе його пожадання, а ти мусиш над ним панувати. (Бут.4:7)

Але для чого Богу, давати нам чисте серце, і що це означає? А що коли воно в нас уже знову не чисте, або ми не зможемо вберегти до кінця наше серце в чистоті, чи досягти якоїсь неймовірної чистоти? Адже ми не завжди є смиренні, чи милостиві, чи миротворці…? Як бути?

Тому Христос є наш заступник, який дарує нам прощення гріхів, очищає наше  сумління від тягарю осудження прощаючи нас. Він знищив весь список наших гріхів, і дав мир в наше серце. Мир саме від прощення. Але і не тільки це. А також дає через Духа Святого нам бажання не грішити та зберігати серце чистим.

23 Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя. (Пр.4:23)

Тому говорячи про другу тезу, це є наша відповідальність, це те, до чого ми маємо прагнути в нашому житті. Поряд із смиренням, милосердям, яке має наповнювати наше життя, Бог бажає бачити нас із чистим серцем.

Сумління.

Досить часто в Слові Божому апостол говорить про наше сумління, я думаю це теж має відношення до нашого серця. Наприклад.

23 А хто має сумнів, коли їсть, буде осуджений, бо не робить із віри, а що не від віри, те гріх. (Рим.14:23)

15 А Господа Христа святіть у ваших серцях, і завжди готовими будьте на відповідь кожному, хто в вас запитає рахунку про надію, що в вас, із лагідністю та зо страхом. 16 Майте добре сумління, щоб тим, за що вас обмовляють, немов би злочинців, були посоромлені лихословники вашого поводження в Христі. (1Петр.3:15,16)

Цікаво спостерігати що апостол дає нам зрозуміти, ще не тільки наше сумління має бути чистим, але і потрібно думати про ближнього.

10 Коли бо хто бачить тебе, маючого знання, як ти в ідольській божниці сидиш за столом, чи ж сумління його, бувши слабе, не буде спонукане їсти ідольські жертви? 11 І через знання твоє згине недужий твій брат, що за нього Христос був умер! 12 Грішачи так проти братів та вражаючи їхнє слабе сумління, ви проти Христа грішите. (1Кор.8:10-12)

Також Слово Боже вчить нас, коли наше сумління осуджує нас ми маємо перевірити своє життя згідно Слова Його.

20 бо коли винуватить нас серце, то Бог більший від нашого серця та відає все! (1Iван.3:20)

Том основне завдання наше мати наше сумління чисте, та воно також не однаково показує на гріх, кого докоряє, а хто їсть ідоложертвене. Тому наше сумління має бути перевірене згідно Слова Божого. Так як годинник ми налаштовуємо з телевізора, рахуючи що то взірець, вірний шаблон. Так і серце наше має бути чистим для Господа, відкритим та щирим. Тому це наступна теза, про яку ми будемо говорити нижче.

Щирість.

Ми називаємо це саме принцип спасіння, тому що Бог саме таким чином діє спасаючи людей, даруючи їм благодать.

1.   Очищає наше сумління від тиску гріхів, простивши нас.

2.   Очищає наше сумління щоб ми не грішили, мали чисте серце.

3.   Очищає наше сумління, щоб ми мали щирість перед Богом, та перед один одним.

Синонімом до чистого серця може бути, щире серце, тому що чисте серце, це поняття, яке включає в себе не тільки розуміння звільнення від гріха, чистоти сумління, але і значення, щирості, відкритості, відвертості, посвяти Богові.

Наприклад, коли ми подивимось на часи Старого Заповіту, часи Іллі.

27 І сталося опівдні, і сміявся з них Ілля й говорив: Кличте голосом сильнішим, бо він бог! Може він роздумує, або відлучився, або в дорозі! Може він спить, то прокинеться! 28 І стали вони кликати голосом сильнішим, і кололися, за своїм звичаєм, мечами та ратищами, аж лилася з них кров. 29 І сталося, як минувся південь, то вони пророкували аж до часу принесення хлібної жертви, та не було ані голосу, ані відповіді, ані слуху… (1Цар.18:27-29)

Я думаю, ці люди з щирим серцем служили своєму богу, який не міг їм відповісти. Це можна назвати з чистим серцем служили йому. Та нажаль щирість, в їхньому випадку, ні чого не допомогла. Та все ж, це гарний приклад для нас. Бог бажає бачити нас щирими постійно, по відношенню до Нього, та по відношенню один до одного. Кого ми в нашому житті називаємо справжніх християн? Не просто кожного, а саме щиру людину. Це просто видно не озброєним оком. Та коли навіть нас можна обдурити, то Господь бачить наші серця, наскільки вони чисті, та щирі по відношенню до Нього. Напевне варто знову ж зауважити, чому Христос дорікав фарисеям які любили молитись на кожному місці. Чому це було погано в Його очах? І натомість Господь вчив учнів своїх, що коли ти хочеш молитись, зайди в темну кімнату, зачинити двері за собою, і помолись. Що було поганого в молитві привселюдній, та багато хто молився, і Ілля, і Давид, навіть Ісус привселюдно просив Отця відпустити людям гріхи, тому що вони не знають що чинять. Та господа хвилювала саме не щирість цих людей, що в них зміщений акцент. Вони хотіли показати іншим свою щирість, виставити свою побожність в той час коли в серцю своєму були безбожниками, і перед Богом були не щирими. Бог засуджував служіння на показ людям, а натоміть, бажає щоб ми були щирими по відношенню до Нього. Ось до чого ми маємо прагнути в нашому житті, чи нині, чи завтра, чи кожний день.

Бог виховує нас в нашому житті, говорячи, «будьте святі, Я бо Святий». І святість наша не почнеться інакше, як саме з нашого серця, з щирості перед Богом.

Чому Бог показує це як умову, для нас, без якої ніхто не побачить Бога?

Не для того, щоб нам потім було чим хвалитись. Це не принцип християнства, наш принцип хвалитись Господом. Solo Christos (тільки Христос). Тому що так, і тільки так, Дух Святий веде кожного, хто має вспаткувати спасіння. Бог не хоче взяти нас, і без всяких змін спасти, Бог бажає міняти нас, бажає щоб ми приймали його спасіння, щиро. Любили Його щиро, служили Йому щиро. Бог бажає, щоб саме на любові, та чистоті, були побудовані наші стосунки. Тому Бог це робить в нашому житті. І Йому за все слава. Отцю і Сину і Святому Духу. Амінь.

Молодой пастор баптиской церкви Айра Пойнтер, знакомый нам по книгам “Путь благодати” и “Путь очищения” сталкивается с новой проблемой. В город, где он несет служение, приезжает харизматический проповедник.

Город начинает сходить с ума. Люди бросаются на поиск мистических даров. Все хотят говорить “иными языками”, исцелять и творить чудеса.

Пастор Пойнтер обращается к Библии.

Насколько отвечает новое веяние Слову Божьему?
Являются ли “языки”, на которых говорят новые “апостолы”, языками, описаными в 1 Кор. 14?
Что такое дары духовные?

На эти и многие другие вопросы вы вместе с пастором Пойнтером найдете ответ в этой книге.

Формат книги: pdf

Размер: 650 кВ.

5 Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони. (Матв.5:5)

Вступ.

Сьогодні ми будемо розглядати відому всім Нагорну проповідь Ісуса Христа. Чому ця проповідь стала така відома, та така популярна? Що особливого є в цих словах? З людської сторони в цій проповіді не має ні чого такого особливого, та її робить особливим саме те, що це Слово Боже до людей, яке перевернуло світогляд того часу, та міняє нас в сьогоденні. Ті слова, які каже в цій проповіді Господь просто шокують слухачів, того часу, та заставляють по інакшому подивитись на себе на світ, та переглянути всі свої прагнення, та сподівання.

Перш за все, варто зазначити, що не можна виривати якісь вирази з даної проповіді і тільки про це говорити забувши про все інше, що сказав Ісус. Тому, що всі терміни які використовує Господь в цій промові мають єдину ціль і відображають те, все що має бути в кожній людині. Починаючи з прагнучого серця і закінчуючи словами про те, що блаженні люди вигнанні за правду. Тільки справжні, спрагнені духовного, можуть вважати себе блаженними в гоніннях, і тільки справжні спрагнені духом, можуть усмиряти себе та бути смиренними перед Богом. Тільки спрагнені духом можуть бути миротворцями саме в тому значенні в якому має на увазі Христос.

В чому ж полягає це смирення, про яке говорить нам Євангелія, чи схоже воно з розумінням смирення в світі?

Історичний контекст.

Для того, щоб розуміти як впливали слова Ісуса Христа на оточуючих його людей, давайте згадаємо політичні сподівання Юдеїв, релігійні настрої.

На той час Ізраїльтяни були не вільною нацією сповненою ворогів, як зовнішніх так і внутрішніх, люди жили сподіваннями на визволення, очікували месію яки принесе мир для їхньої країни, свободу, відновить теократичне старозавітне панування в Юдеї. Народ знав, що Господь обіцяв їм Месію який переможе усіх ворогів, і приведе націю до процвітання. Це дуже важливо розуміти, та пам’ятати в той час коли прийшов месія і почав говорити їм про смирення, це так не вкладалось в їхній розум, противилось їхнім сподіванням. Люди воліли бачити не такого Месію. Як може перемогти Месія, який ходить смиренний як ягня, в очах людей, це заздалегідь виглядає як невдаха, як  слабкість і на має якогось майбутнього в цьому жорстокому світі.

Також варто зауважити на те, що серед Народу Божого існували різні релігійні партії того часу, які кожен по своєму уявляв Месію.

Фарисеї, яких можна назвати консервативною партією, яка залишала за собою права спадковості від Мойсея, вони тлумачили тору, навидумували різного виду передань, які з одного боку були спрямовані на більш прискіпливому слідуванні закону, а з другої сторони вони видумали низку своїх правил щоб правильно обійти ті закони. А також ці передання затьмарили саме Слово Боже, через що Ісус і докоряв їх коли мав розмову про передання мити руки. Це була гордовита каста, яка бачила себе святою тільки в порівнянні інших людей, про що свідчив Господь розповідаючи притчу про фарисея і митаря. Проблема цих людей була в тому, що вони бачили себе повністю самодостатніми, і така риса як смирення, просто була для них не притаманна. Поносячи себе гордо називали себе вчителями, приймали привітання, та почесті. Та Господь прийшовши просто шокував їх, тим що показував їм справжню їхню сутність. Говорячи про них як про сліпих поводарів, та гробами побіленими. Варто все ж зазначити, що фарисеї бачили Месію саме з позиції Божого чудотворця, який переконає всіх своїми чудами, прийде на хмарах, переможе всіх ворогів Ізраїлю, подякує їм за релігійну вірність, та святість. Буде поважним фарисеєм. Принцип смиренного Месії, ні як не вкладався в їхній розум.

Інша партія Садукеїв, були течією лібералів, та матеріалістів. Вони не вірили в духовній світ, в воскресіння мертвих, та все ж були релігійною партією, яка бачила Месію, який практично принесе мир, та звільнення в Ізраїль. Для них прихід Месії як смиренного слуги, який закликає до смирення інших, теж не відповідав доцільності.

Зилоти були течією менш релігійною, а більш політичною, які не могли чекати Божого посланця і самі час від часу відшукували для себе месію, який був здатний підняти їх на повстання проти Римського владарювання. Для них смиренний Месія теж був не практичний. Для них Месія це діючий політик, полководець та генерал, який змете всяку владу, для них, з лиця землі.

Правда була серед них ще одна каста релігійних сподвижників, які називались Єсеями, характерна більш як містична, повністю відділеними від світу. Для них Месія не мав ні чого спільного з сьогоденним, грішним світом, І мав впливати тільки в духовній сфері та жити разом з ними, в печерах Кумрату.

Ця думка настільки вкоренилась в людський розум, що навіть найближчі люди до Ісуса, учні Його, довгий час вважали, що Він має запанувати в Єрусалимі, через що і виник в них спор відносно посад.

В любому разі виходить парадокс, що всі хто чекали Месію, не очікував від Нього такого навчання, і коли Він прийшов вони не прийняли Його, тому що Він не вписувався в їх стереотип, змальований в їхньому розумі. Ні хто не очікував, від Месії таких слів та такого навчання. Адже Господь почавши проповідувати оголосив про прихід Царства Божого, це схвилювало маси, всі хотіли послухати свого Месію, та почувши, не могли збагнути, як з таким Господом можна перемогти. Як можна перемогти з Месією, який говорить про блаженство плачучих, про блаженство переслідуваних, про блаженство вбогих духом. Для них ця справа уже була провалена в їхніх очах. Або вони сподівались на те, що можливо Він зведе огонь з неба, який пожере нечестивців. Ось чому такі були розбиті та розчаровані учні Його коли, їхнього Учителя розп’яли. Для них це був просто колапс, розчарування, та самообман.

Чому Ісус говорив саме так?

Чому Господь говорив саме ці слова? Хіба Він не знав як люди бачать свого Месію? Яку ціль переслідував Господь навчаючи людей в нагорній проповіді?

5 Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони. (Матв.5:5)

Ісус яскраво всім показує, що Бог бажає показати свою думку на наше життя. Чому саме лагідні, або смиренні, мають успадкувати царство Боже, адже Бог сам створив людей різним, чому Від віддає перевагу цій рисі характеру.

1. Без довіри, та смиренного серця, люди не унаслідують землю.

Слово блаженний переводиться як щасливий. Бог називає таких людей щасливими.

Людина має навчитись впокоритись перед Богом, не зважаючи до якої партії б вона не належала, до якого світогляду… Ця риса це є відповідь душі на дію Духа Святого в нашому житті. Без цього людині просто ні коли не зрозуміти що таке Бог. Це боротьба проти гордості та зарозумілості яке погубило людину.

Господь ні коли не йшов на поводу у людської думки, а завжди волів показати, нам як Він бачить нас, і яким Він є. Для того, щоб ми в смиренні пізнавали Бога. Та нажаль ми в нашій сучасності, досить часто схожі на тих людей. Зверніть увагу на це місце.

20 Ісус тоді став докоряти містам, де відбулося найбільш Його чуд, що вони не покаялись: 21 Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то в Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони каялися в волосяниці та в попелі. 22 Але кажу вам: Легше буде дня судного Тиру й Сидону, ніж вам! 23 А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш. Бо коли б у Содомі були відбулися ті чуда, що в тобі вони стались, то лишився б він був по сьогоднішній день. 24 Але кажу вам, що содомській землі буде легше дня судного, аніж тобі!… 25 Того часу, навчаючи, промовив Ісус: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив. 26 Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби! 27 Передав Мені все Мій Отець. І Сина не знає ніхто, крім Отця, і Отця не знає ніхто, окрім Сина, та кому Син захоче відкрити. 28 Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! 29 Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм. 30 Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий! (Матв.11:20-30)

Подивімось уважно на цей текст, за що прославляє Ісус свого Отця? За те, що Він втаїв це від одних людей, а відкрив це іншим. Чому це Ісус прославляє за це Отця коли ми привикли бачити спасіння як кинутий на воду круг, яка заслуга в цьому Божа, якщо розглядати все тільки в площинні вільного вибору. Запитаймо себе відверто, коли ми в нашому житті так молились? Коли ми прославляли Бога за те, що Він втаїв це від одних, а іншим відкрив. Адже це так не вкладується в наше розуміння Бога, нам не хочеться щоб так було, можливо це не імпонує нашим баченням в Богослів’ї. Друзі, як ми все ж схожі на тих фарисеїв, які не бажали бачити Месію такого який Він є, чути слова які Він каже. Ми теж їх досить часто не чуємо.

Та відповідь на все це може бути одна. Де наше смирення? Де готовність наша бачити Бога таким, який Він є? Зверніть все ж увагу на причини по яких ці міста не прийняли Христа, і не покаялись.

Слово блаженний не обов’язково має мати значення молодець, але і той якому пощастило. Досить часто це слово використовувалось на прикладі людини на яку вчинений вплив не залежно від того чи вона хоче того. Наприклад блаженні ви коли будуть гнати вас. Це від нас не залежить, або блаженні плачучі, невже це від наших зусиль. Або коли Ісус казав Петрові, блаженний ти, бо не тіло і кров тобі це відкрили, але мій Отець.

2. Тому що люди мають знати свою відповідальність.

А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш

Саме гордість не дозволила цьому городу прийняти Ісуса. Та Ісус все ж показує що саме Отець відкриває це людям. Як поєднати ці дві істини? Тому, якщо сказати що тільки Отець винен в тому, буде не вірно, адже їхня гординя не дозволила це. Та з іншої сторони Бог показує нам, що і в цьому Його рука, та Його владарювання. Саме Бог робить нас Спрагненими Духом, Нужденними духовних речей, тому що по своїй природі ми духовно мертві, і не бажаємо ні якої духовної спраги. Саме Бог забирає з нашого серця ту гордість для того, щоб ми прийняли віру в Ісуса Христа. Тому не будемо забирати і в цьому слави в Бога. А прославимо Його так, як зробив це Христос, бо так було Отцю до вподоби.

Ісус кличе людей до себе «прийдіть до мене всі струджені та обтяженні, Я вас заспокою». Ісус кличе всіх людей до себе, та хто приходить? Приходять ті кому Отець відкриває. Ісус вчить смирення за прикладом Своїм, та хто смиряється, тільки ті, кого Дух Святий відроджує, і робить здатним на це.

Тому, з однієї сторони коли ми чуємо заклик до смирення це відповідальність бути смиренним, та з іншої, Богу за це слава а не нам. Тому Бог каже нам блаженні ви, в щасливому стані. Тому що можливо в людських очах це невдахи, яким бракує сил чогось добитись, не те щоб наслідувати землю, та в Божих очах це щасливі люди, які наслідують землю.

Кому вірити???

3. Тому, що Бог противиться світу, що робить унікальним християнство.

Бог бажає будувати Царство своє проти всіх правил сьогоденні, просто парадоксально, так як не працює жодна система.

Щоб щось досягти в цьому світі потрібно бути наглим, сильним, завзятим. Ось психологія світу. Без боротьби з одним смиренням, ні чого не доб’єшся. Ось кого люди бачать щасливими блаженними.

Та Господь по іншому будує Царство своє.

26 Дивіться бо, браття, на ваших покликаних, що небагато-хто мудрі за тілом, небагато-хто сильні, небагато-хто шляхетні. 27 Але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і немічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне, 28 і простих світу, і погорджених, і незначних вибрав Бог, щоб значне знівечити, 29 так щоб не хвалилося перед Богом жадне тіло. 30 А з Нього ви в Христі Ісусі, що став нам мудрістю від Бога, праведністю ж, і освяченням, і відкупленням, 31 щоб було, як написано: Хто хвалиться, нехай хвалиться Господом! (1Кор.1:26-31)

Сказано в Слові Божому, що Господь вибрав немічне світу, і незначне, погорджене. Як би ми були богом, просто припустити, і хотіли розширити Християнство по всьому світі, яких людей ми б вибрали? Звичайно мудрих, сильних… Чому Бог робить по іншому? Що поганого в сильному і мудрому? Адже Бог створив і таких людей. Тому що так буде видна Сила Божа, не тільки для світу, але і для нас самих. В Божому царстві більше немає місцю гордині, яка і погубила і чоловіка. А Бог буде сяяти та Слава Його. Саме через неміч та смирення наше, здійснює Бог задуми Свої.

Звернімо увагу ще на одне місце.

6 Бо коли я захочу хвалитись, то безумний не буду, бо правду казатиму; але стримуюсь я, щоб про мене хто більш не подумав, ніж бачить у мені або чує від мене. 7 А щоб я через пребагато об’явлень не величався, то дано мені в тіло колючку, посланця сатани, щоб бив в обличчя мене, щоб я не величався. 8 Про нього три рази благав я Господа, щоб він відступився від мене. 9 І сказав Він мені: Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі. Отож, краще я буду хвалитись своїми немочами, щоб сила Христова вселилася в мене. 10 Тому любо мені перебувати в недугах, у прикростях, у бідах, у переслідуваннях, в утисках через Христа. Коли бо я слабий, тоді я сильний. (2Кор.12:6-10)

Як не послідовно з людської точки зору, свого посланця обдарувати колючкою в тілі, і ціль проста, для того, щоб людина не згордилась, а продовжувала бути смиренною, для того, щоб людина не брала Слави Божої на себе. Більше того Бог посланців своїх обдаровує саме недугами, прикростями, бідами, переслідуваннями, утисками. Для чого? Для того, щоб яскраво засяяла Слава Божа, через наше смирення.

До чого приведе нас смирення?

1. До слави Божої

Давайте повернемось до нашого першого запитання. Чому Бог вибрав саме цю рису характеру? До чого приводить ця риса в нашому житті? Згідно Божого об’явлення ми бачимо, що яскраво засяяла Божа сила, Божа благодать, Божа Слава. Без цієї риси цього не буде, без цієї риси ми не успадкуємо землю.

Бог вчить бути нам смиренними не тільки перед ним, але і один з одним не заради принципу, а заради Нього. Чому ми не повинні мститись, чи тому що це приведе до поганих наслідків? Ні. Тому що це показує на нашу надію на Божу помсту. Саме ця риса буде завжди показувати усім, що ми надіємось на Бога.

2. До спокою в нашій душі

29 Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм. (Матв.11:29)

В своєму житті я був найбільш спокійнішим поки був дитиною, тому що я знав що наді мною є мої батьки, які про все потурбуються, все вирішать… Бог вчить нас бути смиренними, тихими беручи приклад з Христа. Спокій душам нашим прийде тоді коли ми все приймемо від Господа, зі смиренним, тихим серцем.

• Чи Христос терпів гріх через те що був тихим та серцем покірливим? Ні але і докоряв коли бачив.
• Чи Христос не гнівався в своєму житті?

Гнівався коли бачив осквернений храм, гнівався коли Петро Його Спокушував. Бути тихим не завжди означає буди без гніву. Але гнів Ісуса був спрямований на захист слави Божої, а не на захист Себе. Він ніколи не відповідав гнівом в відповідь на особисті образи.

22 Не вчинив Він гріха, і не знайшлося в устах Його підступу! 23 Коли був лихословлений, Він не лихословив взаємно, а коли Він страждав, не погрожував, але передав Тому, Хто судить справедливо. (1Петр.2:22,23)

• Чи бути смиренним означає бути безсилим? Ні. Навпаки, безсилий той хто не може стримати своїх емоцій, свої почуття. Безсилий той хто без надії, а в нас є більше ніж надіє, в нас є діючий Господь через наше смирення.
• Чи смиренний обов’язково беззахисний? Ні. Бог дав нам захистив, в лиці влади, Бог наказав нам оберігати наші сім’ї. Але і це робити в смиренні. Що приводить людину до того що вона ні коли не гнівається на своїх ворогів, ні коли не мститься.

Практичне застосування.

Як же нам бути смиренними, тихими, покірливими коли по складу характеру ми холерики, чи просто не можемо справитись деколи з нашим гнівом, чи гордістю?

Василь Великий колись сказав такі слова – «Цнотливість в старості уже не цнотливість, а без варіантна реальність, а цнотливість в юнацтві, заслуговує на всяку похвалу».

Так дуже добре бути тихим, коли ми і так тихі, але коли ми не такі, то це не означає що ми не можемо прикласти до нашого життя зусилля, для того щоб показати надію на Бога. Також ми забуваємо про Божу благодать яка і веде нас саме в цьому напрямку.

А також Джон Буньян сказав такі слова – «для людини яка опустила себе на саме дно уже не має куди падати», можна від себе добавити, що впавши це не настільки боляче. Нехай Господь дасть сили нам не бути високої думки про себе, але виявляти своїм життям велич Божу.

1 Отож, благаю вас я, в’язень у Господі, щоб ви поводилися гідно покликання, що до нього покликано вас, 2 зо всякою покорою та лагідністю, з довготерпінням, у любові терплячи один одного, 3 пильнуючи зберігати єдність духа в союзі миру. (Еф.4:1-3)

Побажання для жінок на 8 березня.

1 Так само дружини, коріться своїм чоловікам, щоб і деякі, хто не кориться слову, були приєднані без слова поводженням дружин, 2 як побачать ваше поводження чисте в страху. 3 А окрасою їм нехай буде не зовнішнє, заплітання волосся та навішання золота або вбирання одеж, 4 але захована людина серця в нетлінні лагідного й мовчазного духа, що дорогоцінне перед Богом. (1Петр.3:1-4)

Коли феміністки борються за свої права, ми не проти, та Бог показує для жінок, ту силу, яку Бог придумав для жінки, це лагідна людина серця. Зауважте, що не боротьба найбільш прикрашає жінку, а смирення, це те, що просто покоряє чоловічі серця, та заставляє чоловіка дорожити такою жінкою, поводитись з нею як з немічним сосудом. Жінки мають повірити Богу навіть коли це не відповідає світським уявленням про боротьбу.

Посилання.

Еф. 4:1-2, Тит. 3:2, Кол. 3:12.

Господи ми ще повні гріха, та не послуху, усмири нас, допоможи нам всім своїм життям славити Тебе. Слава Отцю і Сину і Святому Духу. Амінь.