Тайна Христова

Через це я, Павло, є в’язень Ісуса Христа за вас, поган, якщо ви тільки чули про зарядження Божої благодаті, що для вас мені дана. Бо мені відкриттям об’явилась була таємниця, як писав я вам коротко вище, з чого можете ви, читаючи, пізнати моє розуміння таємниці Христової. А вона за інших поколінь не була оголошена людським синам, як відкрилась тепер через Духа Його святим апостолам і пророкам, що погани співспадкоємці, і одне тіло, і співучасники Його обітниці в Христі Ісусі через Євангелію, якій служителем я став через дар благодаті Божої, що дана мені чином сили Його. Мені, найменшому від усіх святих, дана була оця благодать, благовістити поганам недосліджене багатство Христове, та висвітлити, що то є зарядження таємниці, яка від віків захована в Бозі, Який створив усе, щоб тепер через Церкву була оголошена початкам та владам на небі найрізніша мудрість Божа, за відвічної постанови, яку Він учинив у Христі Ісусі, Господі нашім, в Якім маємо відвагу та доступ у надії через віру в Нього. (Еф.3:1-12)

Вступ: про бажання людей знати секрети, таємниці. Один з найпопулярніших фільмів – «Секрет».

1. Суть таємниці Божої (6)
   1. Що таке тайна Божа. Містеріон – тайна, секрет, таємниці

• Погани – співспадкоємці. Ті, хто були відчужені, отримали такий самий статус перед Богом, як і вибраний Божий народ – Ізраїль
• Погани складають одне тіло. Вони тепер отримають рівноцінне благословення Боже. Як повноцінні члени, з’єднуються спільно з іншими членами тіла в одній Божій сім’ї.
• Погани стали співучасниками Обітниці Ісуса Христа через Євангелію.

1. Тайна Божа в Старому Заповіті (b i c – тлумачення вірша 5)

• В Старому Заповіті Бог працював з Ізраїльським народом.  Бог вибрав їзраїльський народ. Об’явився їм….
• В старому завіті є натяки на те, що Бог буде працювати особливим чином з іншими народами.
  • І поблагословлю, хто тебе благословить, хто ж тебе проклинає, того прокляну. І благословляться в тобі всі племена землі! (Бут.12:3)
  • І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу. (Бут.22:18)
  • Пс.71 – благословлять Бога
  • Месія і для поган – І станеться в день той: до Кореня Єссеєвого, що стане прапором народам, погани звертатися будуть до Нього, і буде славою місце спочинку Його! І станеться в день той, і знову по-друге простягне Господь Свою руку, щоб набути останок народу Свого, що полишиться з Ашшуру й з Єгипту, і з Патросу та з Ефіопії, і з Еламу й з Шін’ару, і з Хамату, та з морських островів. І поганам підійме Він прапора, і згромадить вигнанців Ізраїля, і розпорошення Юди збере з чотирьох країв світу! І спиниться заздрість Єфрема, і витяті будуть супротивники Юди, не буде вже заздрити Юді Єфрем, а Юда не буде гнобити Єфрема. І вони полетять на плече филистимлян до моря, пограбують гуртом синів сходу, на Едома й Моава вони накладуть свою руку, і діти Аммона їх слухати будуть. (Iс.11:10-14)
  • Уставай, світися, Єрусалиме, бо прийшло твоє світло, а слава Господня над тобою засяла! Бо темрява землю вкриває, а морок народи, та сяє Господь над тобою, і слава Його над тобою з’являється! І підуть народи за світлом твоїм, а царі за ясністю сяйва твого. (Iс.60:1-3)
  • Месія спасе поган –
  • Пророцтва були, що Господь буде робити роботу серед поган, але не було ідеї об’єднаня в один народ.

1. Тайна Божа в Новому Заповіті.

• Христос про вівці іншого стада
• Повеління проповідувати Євангеліє по цілому світу.
• Петро в Корнилія.

1. Джерело розуміння  Павлом Божої тайни – Боже об’явлення

• Павло отримав розуміння цієї тайни через об’явлення (в.3).
  • Павло часто акцентував увагу читачів на тому, що Євангеліє, яке Він отримав, він отримав від самого Ісуса Христа.
  • Звіщаю ж вам, браття, що Євангелія, яку я благовістив, вона не від людей. Бо я не прийняв, ні навчився її від людини, але відкриттям Ісуса Христа. (Гал.1:11,12)
  • Божа тайна відкрита апостолам і пророкам через Святий Дух (5)
  • Всякі духовні речі ми можемо зрозуміти лише під дією Святого Духа
    • А ми прийняли духа не світу, але Духа, що з Бога, щоб знати про речі, від Бога даровані нам, що й говоримо не вивченими словами людської мудрости, але вивченими від Духа Святого, порівнюючи духовне до духовного. А людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно. Духовна ж людина судить усе, а її судити не може ніхто. Бо хто розум Господній пізнав, який би його міг навчати? А ми маємо розум Христів! (1Кор.2:12-16)

1. Служіння Павла – проголошення Божої таємниці серед поган
   1. Павло – в’язень Ісуса Христа через благовісття

• Контекст – звинувачення в тому, що Павло провів поганина Трофима в місце в храмі, призначене виключно для юдеїв
• Павло не називає себе рабом юдеїв або римлян, але рабом Христа. Його дух належав Христу, він був вільний, хоча тіло перебувало в темниці
• Різне відношення до тих самих обставин.

1. Павло – служитель Євангелії по благодаті

• Відношення Павла до Євангелії
  • Це – сила Божа
  • Павло вибраний на те, щоб проповідувати Євангеліє
  • Це обов’язок Павла проповідувати Євангеліє
  • Павло проповідував Євангеліє – очікуючи нагороду
  • Проповідь Євангелії – це прояв Божої благодаті до Павла
  • В посланні Павло оспівує Божу благодать, виявлену в вибранні, спасінні. А тепер він оспівує Божу благодать, виявлену в доручені Йому проповідувати Євангеліє
  • Яке наше відношення до проповіді Євангелія?

1. Тайна Божа тепер проголошена через церкву перед початками і владами

• Проповідь Євангелія – це не лише інструмент спасіння. Це і свідчення перед силами зла про те, що Ісус є Господь, який об’єднав в Собі всі народи, забивши ворожнечу на хресті.

Завіт Бога з Авраамом
Бут.17:1-14

1. 1. Бог Всемогутній – ініціатор завіту (в.1)

Бог створив все. Він створив всесвіт. Він створив землю і все, що на ній. Він створив духовний світ. Він створив людину. Він творить історію. Він є Бог Вседержитель. Все в Його руці. Він є Всемогутній. Немає абсолютно нічого, що було б непосильно для Бога. Він вчинив досконалий план спасіння. Він має силу перемінити  найбільшого грішника в Свого вірного послідовника. І він ініціює заключення заповіту. Заключення завіту – це не реакція на якісь дії людини. Це є виключно Його ініціатива. Ще коли Авраам жив серед поган поганським життям, Бог особливим покликом покликав Його. Саме Бог заключив завіт з Авраамом і забезпечив виконання завіту. Саме Бог в даному тексті показує на ширину завіту і на вічний знак завіту. Він є Бог Всемогутній.

1. 2. Завіт Бога з Авраамом і його нащадками (в.2-8)
   1. a. Бог заключив завіт з Авраамом.
   2. В  чому заключалась суть завіту? Визначним знаком завіту є обрізання. В завіті Бог обіцяє Аврааму обіцяну землю, Ханаан. Але, невже Авраам став оправданим лише по тій причині, що повірив в нерухомість, яку мав отримати від Бога? Ні. Новий Заповіт дає однозначну відповідь на дане питання: Авраам не був прив’язаний до землі. Та земля була лише тінню обіцяного, і Авраам знав про це. Апостол  Павло пише в Гал.3:8, що Аврааму було проповідане Євангеліє. Христос говорить до фарисеїв, що Авраам радий був бачити день Христів, і побачив, і зрадів (Ін.8:58) Автор послання до Євреїв пише: «Усі вони повмирали за вірою, не одержавши обітниць, але здалека бачили їх, і повітали, і вірували в них, та визнавали, що вони на землі чужаниці й приходьки. Бо ті, що говорять таке, виявляють, що шукають батьківщини. І коли б вони пам’ятали ту, що вийшли з неї, то мали б були час повернутись. Та бажають вони тепер кращої, цебто небесної, тому й Бог не соромиться їх, щоб звати Себе їхнім Богом, бо Він приготував їм місто». (Євр.11:13-16) Іншими словами, Аврааму було обіцяне вилуплення людства, спасіння, Боже місто. І Авраам повірив, і це залічилось йому в праведність.
      Ще одною важливою обітницею заповіту були нащадки. І про яких нащадків йде мова? Звичайно, в першу чергу, нащадки по тілу. Це нащадки як Ісаака, так і Ізмаїла. Але, основний зміст данної обітниці був не просто в тому, що в Авраама будуть діти, внуки. Апостол Павло в посланні до Галатів пише: «А обітниці дані були Авраамові й насінню його. Не говориться: і насінням, як про багатьох, але як про одного: і Насінню твоєму, яке є Христос». (Гал.3:16) Отже, повне виконання даної обітниці було знову ж таки не буквальне, але в Христі було звершене виконання обітниці. Але Павло йде іще далі. Він пише: «А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці». (Гал.3:29) Отже, ми, погани, що увірували в Христа, є нащадками Авраама.
   3. Нащадки Авраама в завіті. Зверніть увагу, на кого розповсюджувався даний завіт? На нащадків. Діти, внуки Авраама були не чужими даному завіту. Вони були в завіті Божому. В цьому і заключається біблійний завітний підхід до сім’ї. Сьогодні, в сучасному євангельському християнстві, все більше домінує індивідуалізм. Ми відійшли від біблійного завітного розуміння сім’ї. Ми втратили усвідомлення, що Бог працює не тільки з нами. Якщо Він притягнув нас до Себе, Він особливим чином працює і з нашими сім’ями. Вони є також причасники заповіту. Наші діти є причасниками завіту. Ще в Старому Заповіті Бог не однократно це обіцяв. «А Я ось із ними умова Моя, говорить Господь: Мій Дух, який на тобі, та слова Мої, що поклав Я до уст твоїх, не уступлять вони з твоїх уст, і з уст нащадків твоїх, і з уст нащадків потомства твого, говорить Господь, відтепер й аж навіки!» (Iс.59:21) Шлюб – це заповіт. І діти від таких шлюбів між віруючими людьми благословенні і освячені як в Старому, так і в Новому Завіті. Павло пише: «Чоловік бо невіруючий освячується в дружині, а дружина невіруюча освячується в чоловікові. А інакше нечисті були б ваші діти, тепер же святі». (1Кор.7:14) Це напряму відноситься і до знаку завіту, чи має він бути на наших дітях. Я не буду багато говорити на цю тему, так як ми не так давно говорили про це. Але, в контексті завіту з Авраамом дуже важливо розуміти, що якщо ми є нащадками Авраама, даний завіт розповсюджується в на нас. Більше того, Божа милість є в тому, що причасниками в даному завіті є не тільки члени сім’ї, діти, нащадки, але й раби (13 вірш) З приходом Нового Заповіту Божа милість не зменшилась. Ми говорили про те, що Новий Заповіт витікає із Старого Заповіту, але він кращий, досконаліший. І в даному питанні, Новий Заповіт не був би кращий, якби наші діти були чужі Богу. Але, вони є причасниками завіту, і в цьому є Божа милість.

1. 3. Знак заповіту – обрізання (в.9-14)
   1. a. Повеління Бога стерегти заповіт Аврааму і його потомкам (9)
   2. b. Значення обрізання в Старому Завіті.

• Знак заповіту. Ми бачимо, що знак завіту і сам завіт дуже тісно пов’язані один з одним. В давнину заповіти заключали самим різним чином, підтверджуючи візуально заповіт: і висікали з каменя, виливали з міді знаки, і обмінювались одежами. Але Бог вирішив, щоб кожен, хто належить до заповіту, мав знак на своєму тілі. І цей знак постійно нагадував, що дана людина є в завіті з Богом. І, якщо людина не мала на собі знаку, вона просто була поза завітом.
• Прилучення до народу Божого. Якщо поганин бажав стати частиною Божого народу, він мусів прийняти знак завіту – обрізання.
• Вказувало на важливість очищення серця духом. Зміст обрізання був не просто в тому, щоб носити на собі знак, нагадування. Але він вказував на гріховність людини і на необхідність в очищенні, в оновленні. Писання називає це обрізання серця. Коли Бог вводив народ в обіцяну землю, Він через Мойсея сказав: «Тільки батьків твоїх уподобав Господь, щоб любити їх, і вибрав вас, їхнє насіння по них, зо всіх народів, як бачиш цього дня. І ви обріжете крайню плоть свого серця, а шиї своєї не зробите більше твердою» (Повт.10:15,16). В кінці книги ми знову читаємо подібні слова: «І введе тебе Господь, Бог твій, до Краю, що посіли батьки твої, і ти посядеш його, і Він учинить добро тобі, і розмножить тебе більше за батьків твоїх. І обріже Господь, Бог твій, серце твоє та серце насіння твого, щоб ти любив Господа, Бога свого, усім своїм серцем та всією душею своєю, щоб жити тобі». (Повт.30:5,6) Пророк Єремія говорить «Обрізуйтеся Господеві, й усуньте із ваших сердець крайні плоті, юдеї та мешканці Єрусалиму, щоб не вийшла, немов той огонь, Моя лютість, і буде палати вона, і не буде кому погасити через злі ваші вчинки!» (Єр.4:4) Як бачимо, Старий завіт говорить про обрізання як з однієї сторони, зовнішній знак завіту. З іншої сторони, воно вказувало на внутрішні зміни, які мають бути в серці тих, хто в завіті.
  В посланні до Римлян Павло також дуже чітко говорить про те, що справжнє обрізання стосується і серця. «Бо не той юдей, що є ним назовні, і не то обрізання, що назовні на тілі, але той, що є юдей потаємно, духово, і обрізання серця духом, а не за буквою; і йому похвала не від людей, а від Бога». (Рим.2:28,29) В чому була помилка євреїв. Вони вважали, що вони в завіті, мають знак завіту з Богом і цього достатньо. Але цього не достатньо. Тому що якщо в серці немає змін, якщо відсутня віра, або віра ніяк не впливає на життя, то знак не є вирішальним. Він є більше знаком осудження, що, будучи в завіті, людина не жила життям очищення, життям по вірі. Павло пише, що справжнім юдеєм є той, хто не просто зовні обрізний, але хто має обрізане серце, змінене серце Духом Святим. Сьогодні християни наступають на ті ж самі граблі. Вважають часто, що мають знак, прийняли хрещення, і цього достатньо. Ні. Знак вказує на нашу потребу в очищенні, в зміненні нашого серця.
• Обрізання – печать праведності. Давайте зачитаємо слова Павла: «Чи ж це блаженство з обрізання чи з необрізання? Бо говоримо, що віра залічена Авраамові в праведність. Як же залічена? Як був в обрізанні, чи в необрізанні? Не в обрізанні, але в необрізанні! І прийняв він ознаку обрізання, печать праведности через віру, що її в необрізанні мав, щоб йому бути отцем усіх віруючих, хоч були необрізані, щоб і їм залічено праведність, і отцем обрізаних, не тільки тих, хто з обрізання, але й тих, хто ходить по слідах віри, що її в необрізанні мав наш отець Авраам. (Рим.4:9-12)
  Авраам, чуючи Євангеліє,  повірив Богу. І ця віра була залічена йому в праведність. ЩО це була за праведність? Це була праведність з його вчинків, його власна праведність? Ні. Його праведністю був Христос, в якого він повірив.  І, як печать праведності, Бог наказав йому обрізатись. На момент свого обрізання Авраам вже був праведний, його серце було обрізане, він був віруючим. Часто, говорячи про новозавітній знак заповіту хрещення, використовується даний приклад як доказ того, що знак мають приймати тільки людина, яка сповідувала свою віру в дорослому віці. Виходить, ми христимо по баченню, а не по вірі. Але, подивіться далі.
  Бог наказує Аврааму відмітити тим самим знаком заповіту Ісака і Ізмаїла ще в дитинстві. ЩО означав цей знак для них? Це зрозуміло, воно несло в собі один і той самий зміст – воно було знаком завіту між Богом і Авраамом і його нащадками. Чи був він печаттю праведності праведності. І так, і ні. Для Ісака – так, для Ізмаїла – ні. Для Якова – так, для Ісава – ні. І Ісак, і Яків від свого народження носили на собі знак заповіту, прийшли до праведності по вірі. І їх обрізання стало для них печаттю праведності. Ізмаїл і Ісав також мали цей знак на собі, але погрязли в гріхах і в невір’ї. Вони носили в собі цей знак, але це була печать праведності Іншого, Кого вони відкинули. І це їм було на осудження. Цим самим шляхом пішли юдеї, що переслідували Христа. Вони мали на собі цей знак, але вважали, що це знак їх власної праведності. Як часто сучасні віруючі помиляються, коли сприймають знаки завіту як печаті своєї власної праведності.  Печать обрізання представляла собою «Печать Господа, який є наша Праведність».
  Зверніть увагу на те, що Павло говорить про поган. Вони також могли називати Авраама своїм батьком. Говорячи про праведність Авраама по вірі, Павло пише, що він отримав її це до обрізання. Але на цьому його праведність не закінчилась – він став батьком всіх віруючих, як обрізаних, так і не обрізаних. Але, зверніть увагу, він не є батьком невіруючих, незалежно від того, обрізані вони, чи ні.
  Отже, благословення, дані Аврааму, наслідуються тими людьми, які були обрізані в дитинстві, але пізніше увірували. Якщо ж обрізана людина проявляла своє невірство, значення даного знаку не змінювалось. Вона носила в собі знак Христа, знак завіту. Але цей знак не просто не приносив ніякої користі, але ніс осудження за те, що людина, буду в завітніх стосунках з Богом, виявляла невірство і нерозкаяність серця.  Його невір’я не змінювало значення обрізання. Саме на цій основі пророки докоряли євреїв в тому, що вони, будучи обрізаними, не обрізали свої сердець.
• Обрізання вказувало на Христа. Це був кровний знак. І він вказував на те, що для того, щоб бути частиною Божого народу, бути очищеним від гріхів, бути оправданим, має пролитись кров. І це є Христос. Саме в Христі обрізання набуло свого повного змісту.

1. 4. Тривалість заповіту – вічний (в.14)

Якщо ми є нащадками Авраама, наші діти є в завіті з Богом, яке відношення маємо ми до обрізання? Чи маємо ми також обрізуватись? В Новому Заповіті форма знаку змінилась на хрещення, але суть залишилась та сама, за виключенням того, що обрізання вказувало на Христа, який мав прийти, а хрещення – на Христа, який прийшов. Це є вічний завіт. І він не закінчився з приходом Нового Завіту, але зовнішній знак був змінений. Про зв’язок між обрізанням і хрещенням ми поговоримо на наступний раз. Але, нам дуже важливо розуміти зміст обрізання, щоб зрозуміти зміст хрещення, і чи має бути цей знак на наших дітях.

1. 5. Відповідальність в заповіті (в.1)
   1. Ходи перед лицем Моїм і будь непорочний (в.1) – важливість освячення.
   2. Стерегти виконання завіту через знак обрізання немовлят (в.9) – важливість знаку.

ТЕМА: ВІДМІННІСТЬ І СХОЖІСТЬ МІЖ СТАРИМ ТА НОВИМ ЗАПОВІТОМ.

Розглядаючи тему завіту в загальному і безпосередньо положення дітей віруючих батьків в завіті, важливо обговорити зв’язок, який існує між Старим і Новим Завітами. Дуже часто нами, християнами 21 століття, Старий Завіт сприймається як те, що пройшло, закінчилось, і немає до нас абсолютно ніякого значення. Один із служителів навіть свого часу говорив: «Викиньте той старий завіт, живіть по новому!». Дійсно, сьогодні Старий Завіт сприймається як щось лишнє і непотрібне для християн. Але, неможливо зрозуміти Новий Завіт без Старого. Більше того, якщо ми розглядаємо питання завіту між Богом і людиною, і статус дітей віруючих батьків в завіті, ми взагалі не зможемо зрозуміти це питання без цілісного розуміння Старого і Нового заповіту.

Тому ми сьогодні розглядаємо питання взаємозв’язку між Старим і Новим заповітом.

Зачитаю 2Тим.3:16-17

« Усе Писання Богом натхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності,  щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова». (2Тим.3:16,17)

1. 1. Відмінність між Старим і Новим Заповітами

1. 2. Єдність між Старим і Новим Заповітами
   1. a. Віра в Христа.
      Яким чином віруючі СЗ могли знаходити спасіння? Відповідь одна – вони могли стати перед  Богом лише на основі Євангелії Ісуса Христа, і робили вони це вірою. Від Авеля до Захарії, від Івана Хрестителя і до останнього грішника перед самим приходом Христа – всі ми спасенні лише по благодаті Божій через віру. Новий Заповіт закликає нас стояти у вірі, показуючи приклад СЗ мужів віри. Людина спасається по вірі не залежно від епохи, в яку вона повірила.
      Автор послання до Євреїв пише: «Тому Він Посередник Нового Заповіту, щоб через смерть, що була для відкуплення від переступів, учинених за першого заповіту, покликані прийняли обітницю вічного спадку». (Євр.9:15) Іншими словами, Новий Завіт може спасати віруючих СЗ. Як були обмиті гріхи Давида? Кров’ю Христа. Як був оправданий Авраам? Вірою в Євангеліє. Яким чином віруючі СЗ можуть спастися, якщо вони не жили в епоху НЗ? Тільки тому, що НЗ більш славніший і розповсюджується на всі віка.
   2. b. Величність  Христа
      Автори НЗ возвеличували Христа і у всьому бачили Христа. Але їхнє розуміння не обмежувалось лише участю Христа в НЗ. В СЗ вони також бачили Христа і усвідомлювали Його роль і велич.
      Написано: «Вірою Мойсей, як родився, переховувався батьками своїми три місяці, бо вони бачили, що гарне дитя, і не злякались наказу царевого. Вірою Мойсей, коли виріс, відрікся зватися сином дочки фараонової. Він хотів краще страждати з народом Божим, аніж мати дочасну гріховну потіху. Він наругу Христову вважав за більше багатство, ніж скарби єгипетські, бо він озирався на Божу нагороду». (Євр.11:23-26) В Мойсея був вибір: або багатства Єгипту, або наруга Христова, Христос. Він вибрав друге. Він був християнином J
      Не хочу я, браття, щоб ви не знали, що під хмарою всі отці наші були, і всі перейшли через море, і всі охристилися в хмарі та в морі в Мойсея, і всі їли ту саму поживу духовну, і пили всі той самий духовний напій, бо пили від духовної скелі, що йшла вслід за ними, а та скеля був Христос! (1Кор.10:1-4)
      Влада Христа розповсюджується на всі часи і народи.
   3. c. Обітниця, Закон і Виконання обітниці. Показуючи різницю між Старим і Новим завітом, Павло говорить про Старий Завіт як закон, а НЗ – як обітницю. І дійсно, в цьому на перший погляд, ми можемо побачити відмінність. Але це не є відмінність. Писання навчає нас, що спочатку була обітниця. Закон, СЗ, був як частина, складова для виконання цієї обітниці. Це не були зовсім окремі постанови. Це обов’язкова складова, яка призвела до виконання обітниці, до НЗ. Без СЗ не було б НЗ.
   4. Храм з живого каміння.
      Господь почав свій проект по будівництву храму з живого каміння. Він показав цей проект Аврааму, і той повірив. Авраам повірив в Євангеліє, і був певен, що Бог побудує Свій Храм, Свій народ, з живого каміння. Як настав час розпочати будівництво, Бог вивів свій народ з Єгипту, дарував їм Закон, готуючи свій народ до виконання обітниці.
      В процесі будівництва будинку є речі, які вкрай необхідні при будівництві, і які зайві, коли будівництво закінчилось. Наприклад, ліса, риштовка.  Це дуже добра допомога, але коли будівництво закінчилось, вони зайві, їх знімають.
      Уявіть собі, що хтось з будівельників починає настоювати на тому, що ліса потрібно залишити. Вони є частина будівлі. Вони зовсім забули про проект, а бажали бачити дім таким, до якого звикли. Але ліса зняли, і вони побачили дім, який запланував архітектор в проекті.  Тепер зрозуміло, що ліса були потрібні при будівництві і зайві після його завершення. Більше того, порівнюючи ліса і будівлю, ліса взагалі не витримують будь якого порівняння. Будова набагато краща ніж ліса. Чи означає це, що будівництво лісів Павло вважав гріхом? Ні. Навпаки, Бог вважав «ліса» як один з елементів для розбудови Свого о Храму з живого каміння.
      Автори НЗ дивились назад, і бачили Храм Божий, Будівлю Божу. Юдеї, які не прийняли Євангеліє, дивились назад в історію і вважали, що саме ліса і є тією будівлею Божою. Юдаїсти (юдеї, що прийняли християнство і тримались закону) вважали, що ліса мають завжди залишатись поряд із будовою. А крайні диспенсационалісти вважали, що ліса є окремою добудовою, яку Бог зруйнував і відбудує в швидкому майбутньому.
      Отже, СЗ, був важливою складовою в розбудові Богом Свого Храму з живого каміння.
   5. Невіруючі як члени заповіту.
   6. 3. Перевага Нового Заповіту над Старим.
      1. СЗ несе прокляття за непослух (2Кор.3:9), НЗ приносить благословення за послух (Євр.8:11)
      2. Біблія стверджує, що СЗ порядок відносить до народу Божого в період незрілості, а НЗ порядок – в період зрілості (Гал.4:1-1)
      3. СЗ служіння – було служінням букви, а НЗ – служінням духа (2 Кор.3:9)

Чому ми сьогодні говорили про це? Яке значення розуміння відмінності і єдності Старого і Нового завіту має для розуміння питання Завіту між Богом і людиною, і положенням дітей віруючих батьків  в завіті? Саме пряме. Щоб правильно зрозуміти, ми маємо розглядати це питання в контексті всіє Біблії, а не тільки НЗ. СЗ є підґрунтям для того, щоб зрозуміти НЗ. І якщо при вивчені даного питання ми відкинемо СЗ, ми зрозуміємо це питання однобоко, схиблено, невірно.

Нехай благословить нас Бог, щоб ми розуміли і цінували Його Слово в повноті, а не лише якісь окремі частини.

Амінь

• Прослухати проповідь .mp3
• Завантажити проповідь .mp3

• Прослухати лекцію .mp3
• Завантажити лекцію .mp3

• План-конспект проповіді
• Прослухати проповідь .mp3
• Завантажити проповідь .mp3