• Прослухати лекцію
• Завантажити лекцію

Це питання, над яким дискутують християни не одне століття. Хтось говорить, що для оправдання потрібна лише віра. Хтось говорить, що оправдання залежить від наших діл. Одні приводять, як доказ своєї позиції, одну групу віршів з Біблії. Інші, з тієї ж Біблії, як доказ, приносять зовсім іншу групу віршів. Одним з текстів, який викликає дискусії – Як.2:14-26. Текст, над яким я сьогодні роздумую.

14 Яка користь, брати мої, коли хто говорить, що має віру, але діл не має? Чи може спасти його віра?
15 Коли ж брат чи сестра будуть нагі, і позбавлені денного покорму,
16 а хтонебудь із вас до них скаже: Ідіть з миром, грійтесь та їжте, та не дасть їм потрібного тілу, що ж то поможе?
17 Так само й віра, коли діл не має, мертва в собі!
18 Але скаже хтонебудь: Маєш ти віру, а я маю діла; покажи мені віру свою без діл твоїх, а я покажу тобі віру свою від діл моїх.
19 Чи віруєш ти, що Бог один? Добре робиш! Та й демони вірують, і тремтять.
20 Чи хочеш ти знати, о марна людино, що віра без діл мертва?
21 Авраам, отець наш, чи він не з діл виправданий був, як поклав був на жертівника свого сина Ісака?
22 Чи ти бачиш, що віра помогла його ділам, і вдосконалилась віра із діл?
23 І здійснилося Писання, що каже: Авраам же ввірував Богові, і це йому зараховане в праведність, і був названий він другом Божим.
24 Отож, чи ви бачите, що людина виправдується від діл, а не тільки від віри?
25 Чи так само і блудниця Рахав не з діл виправдалась, коли прийняла посланців, і дорогою іншою випустила?
26 Бо як тіло без духа мертве, так і віра без діл мертва!
(Як.2:14-26)

По-перше (14-18), даний текст потрібно розглядати в контексті. В попередніх віршах говориться про проблему упередженого відношення до бідних. Яків говорить, що саме таких людей Бог вибрав як багатих вірою. Упереджене відношення – це гріх нелюбові до ближнього. Милосердя вище за суд, тому не має бути упередженого відношення до людей нижчого соціального прошарку. І в даних текстах Яків говорить до цих християн: “Якщо ви говорите, що ви віруючі, ви відвідуєте церкву, і разом з тим, ви уникаєте спілкування з біднішими за себе. Де ваша віра? Яка користь від такої віри? Чи можна назвати таку віру спасаючою, якщо вона виражена лише в словах, але не в практичних ділах? Така віра є мертва.

По-друге (19-20), Яків говорить, що дуже добре, що ти декларуєш себе віруючим. Але і демони вірують, і тремтят? Але чи можна назвати їх віру спасаючою? Ні. Тому що їхнє знання про існування Бога, навіть їх страх перед праведним Божим судом не призводить в них діл праведності. Вони не покоряються Господу. Їх віра мертва, або безрезультатна. Яків говорить: “Чи знаєш ти, о марна людино”. Марна людина – в мові оригіналу це звучить: безплідна, безрезультатна. Так ось, якщо віра не впливає на практичне життя християнина, то ця віра мертва.

(21-26) Яків приводить, як доказ, два приклади:

• Приклад з Авраамом. На перший погляд здається, що Яків проявляє неточність, адже Авраам був виправданий перед Бого ще до народження Ісака (БУт.15:6), а тут написано, що Авраам виправдався перед Богом, коли приніс в жертву Ісака. Здається, що ця дія Авраама була умовою його виправдання. Але, якщо подивитись уважніше, досліджуючи грецький текст, слово “едікайон” (виправданий – в.21) має двойне значення. З однієї сторони – статус (виправдовувати, вважати за праведний, оголошувати праведним, проголошувати праведним, визнавати праведним, визнавати законним, визнавати справедливим) і практична дія (творити праведність, поступати праведно). Якщо дивитись в контексті даного уривку і всього Писання, ми бачимо, що діла Авраама не були умовою для його оправдання. Але навпаки, будучи оправданим, маючи віру в Бога, він поступав праведно, робив діла праведності. В 22 вірші написано, що його віра помогла його ділам. Слово “помогла” має значення “працювати разом, сприяти”. Ми бачимо, що віра і діла взаємопов’язані, працюють разом. Віра без діл мертва. І діла без віри – звичайна релігійність. Віра Авраама вдосконалилась ділами. Коли я прочитав цей текст, я згадав тексти про Ісуса Христа з післання до Євреїв: “10 Бо належало, щоб Той, що все ради Нього й усе від Нього, Хто до слави привів багато синів, Провідника їхнього спасіння вчинив досконалим через страждання”. (Євр.2:10); ” Він за днів тіла Свого з голосінням великим та слізьми приніс був благання й молитви до Того, хто від смерти Його міг спасти, і був вислуханий за побожність Свою. І хоч Сином Він був, проте навчився послуху з того, що вистраждав був. А вдосконалившися, Він для всіх, хто слухняний Йому, спричинився для вічного спасіння” (Євр.5:7-9) Навіть Христос, Який був досконалим, написано, вдосконалився через страждання. Це не означає, що Він був недосконалий, але Його віра мала довершене значення і була проявлена в Його ділах: послуху, який привів Його на хрест за гріх людини, щоб виправдати вибраних Своїх по вірі.
• Приклад про Рахав-блудницю. В Євр.11 написано: ” Вірою блудниця Рахав не згинула з невірними, коли з миром прийняла вивідувачів”. (Євр.11:31) ЩО рухало РАхав? Віра. Віра в те, що Єдиний Істинний Бог – Яхве, Бог Ізраїля. І Бог призначив знищити Єрихон. І саме ця віра спонукала її, ризикуючи своїм життям, спасти єврейських шпигунів.

Отже, підводячи підсумок, хочеться зауважити, що не варто ставити питання: що головніше для оправдання – віра чи діла? Вони рівноцінно важливі. Людина отримує оправдання перед Богом по вірі. Але, разом з тим, віра не приходить сама. Обов’яково плодом віри будуть діла праведності. Діла – це індикатор, лакмусовий листочок нашої віри. Тому, роздумуючи над цим питанням, давайте проаналізуємо нашу віру в світлі наших діл правденості.

Амінь