Тайна Христова

Через це я, Павло, є в’язень Ісуса Христа за вас, поган, якщо ви тільки чули про зарядження Божої благодаті, що для вас мені дана. Бо мені відкриттям об’явилась була таємниця, як писав я вам коротко вище, з чого можете ви, читаючи, пізнати моє розуміння таємниці Христової. А вона за інших поколінь не була оголошена людським синам, як відкрилась тепер через Духа Його святим апостолам і пророкам, що погани співспадкоємці, і одне тіло, і співучасники Його обітниці в Христі Ісусі через Євангелію, якій служителем я став через дар благодаті Божої, що дана мені чином сили Його. Мені, найменшому від усіх святих, дана була оця благодать, благовістити поганам недосліджене багатство Христове, та висвітлити, що то є зарядження таємниці, яка від віків захована в Бозі, Який створив усе, щоб тепер через Церкву була оголошена початкам та владам на небі найрізніша мудрість Божа, за відвічної постанови, яку Він учинив у Христі Ісусі, Господі нашім, в Якім маємо відвагу та доступ у надії через віру в Нього. (Еф.3:1-12)

Вступ: про бажання людей знати секрети, таємниці. Один з найпопулярніших фільмів – «Секрет».

1. Суть таємниці Божої (6)
   1. Що таке тайна Божа. Містеріон – тайна, секрет, таємниці

• Погани – співспадкоємці. Ті, хто були відчужені, отримали такий самий статус перед Богом, як і вибраний Божий народ – Ізраїль
• Погани складають одне тіло. Вони тепер отримають рівноцінне благословення Боже. Як повноцінні члени, з’єднуються спільно з іншими членами тіла в одній Божій сім’ї.
• Погани стали співучасниками Обітниці Ісуса Христа через Євангелію.

1. Тайна Божа в Старому Заповіті (b i c – тлумачення вірша 5)

• В Старому Заповіті Бог працював з Ізраїльським народом.  Бог вибрав їзраїльський народ. Об’явився їм….
• В старому завіті є натяки на те, що Бог буде працювати особливим чином з іншими народами.
  • І поблагословлю, хто тебе благословить, хто ж тебе проклинає, того прокляну. І благословляться в тобі всі племена землі! (Бут.12:3)
  • І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу. (Бут.22:18)
  • Пс.71 – благословлять Бога
  • Месія і для поган – І станеться в день той: до Кореня Єссеєвого, що стане прапором народам, погани звертатися будуть до Нього, і буде славою місце спочинку Його! І станеться в день той, і знову по-друге простягне Господь Свою руку, щоб набути останок народу Свого, що полишиться з Ашшуру й з Єгипту, і з Патросу та з Ефіопії, і з Еламу й з Шін’ару, і з Хамату, та з морських островів. І поганам підійме Він прапора, і згромадить вигнанців Ізраїля, і розпорошення Юди збере з чотирьох країв світу! І спиниться заздрість Єфрема, і витяті будуть супротивники Юди, не буде вже заздрити Юді Єфрем, а Юда не буде гнобити Єфрема. І вони полетять на плече филистимлян до моря, пограбують гуртом синів сходу, на Едома й Моава вони накладуть свою руку, і діти Аммона їх слухати будуть. (Iс.11:10-14)
  • Уставай, світися, Єрусалиме, бо прийшло твоє світло, а слава Господня над тобою засяла! Бо темрява землю вкриває, а морок народи, та сяє Господь над тобою, і слава Його над тобою з’являється! І підуть народи за світлом твоїм, а царі за ясністю сяйва твого. (Iс.60:1-3)
  • Месія спасе поган –
  • Пророцтва були, що Господь буде робити роботу серед поган, але не було ідеї об’єднаня в один народ.

1. Тайна Божа в Новому Заповіті.

• Христос про вівці іншого стада
• Повеління проповідувати Євангеліє по цілому світу.
• Петро в Корнилія.

1. Джерело розуміння  Павлом Божої тайни – Боже об’явлення

• Павло отримав розуміння цієї тайни через об’явлення (в.3).
  • Павло часто акцентував увагу читачів на тому, що Євангеліє, яке Він отримав, він отримав від самого Ісуса Христа.
  • Звіщаю ж вам, браття, що Євангелія, яку я благовістив, вона не від людей. Бо я не прийняв, ні навчився її від людини, але відкриттям Ісуса Христа. (Гал.1:11,12)
  • Божа тайна відкрита апостолам і пророкам через Святий Дух (5)
  • Всякі духовні речі ми можемо зрозуміти лише під дією Святого Духа
    • А ми прийняли духа не світу, але Духа, що з Бога, щоб знати про речі, від Бога даровані нам, що й говоримо не вивченими словами людської мудрости, але вивченими від Духа Святого, порівнюючи духовне до духовного. А людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно. Духовна ж людина судить усе, а її судити не може ніхто. Бо хто розум Господній пізнав, який би його міг навчати? А ми маємо розум Христів! (1Кор.2:12-16)

1. Служіння Павла – проголошення Божої таємниці серед поган
   1. Павло – в’язень Ісуса Христа через благовісття

• Контекст – звинувачення в тому, що Павло провів поганина Трофима в місце в храмі, призначене виключно для юдеїв
• Павло не називає себе рабом юдеїв або римлян, але рабом Христа. Його дух належав Христу, він був вільний, хоча тіло перебувало в темниці
• Різне відношення до тих самих обставин.

1. Павло – служитель Євангелії по благодаті

• Відношення Павла до Євангелії
  • Це – сила Божа
  • Павло вибраний на те, щоб проповідувати Євангеліє
  • Це обов’язок Павла проповідувати Євангеліє
  • Павло проповідував Євангеліє – очікуючи нагороду
  • Проповідь Євангелії – це прояв Божої благодаті до Павла
  • В посланні Павло оспівує Божу благодать, виявлену в вибранні, спасінні. А тепер він оспівує Божу благодать, виявлену в доручені Йому проповідувати Євангеліє
  • Яке наше відношення до проповіді Євангелія?

1. Тайна Божа тепер проголошена через церкву перед початками і владами

• Проповідь Євангелія – це не лише інструмент спасіння. Це і свідчення перед силами зла про те, що Ісус є Господь, який об’єднав в Собі всі народи, забивши ворожнечу на хресті.

Вступ.

Короткий огляд минулих тем:

• Діти віруючих батьків є причасниками Божого Заповіту.
• Єдність Старого і Нового Завіту
• Обрізання як вічний знак заповіту
• Христос – головне послання обрізання і хрещення.

Сьогодні ми з вами будемо обговорювати, як практикувала обрізання новозавітна церква і яким чином відбувався перехід між обрізанням і хрещенням. Чи залишали батьки-християни знаки заповіту на своїх дітях. Відповідь – так.

«А коли ми прийшли в Єрусалим, то брати прийняли нас гостинно. А другого дня Павло з нами подався до Якова. І всі старші посходились. Поздоровивши ж їх, розповів він докладно, що Бог через служіння його вчинив між поганами. Як вони ж це почули, то славили Бога, а до нього промовили: Бачиш, брате, скільки тисяч серед юдеїв увірувало, і всі вони ревні оборонці Закону! Вони ж чули про тебе, ніби ти всіх юдеїв, що живуть між поганами, навчаєш відступлення від Мойсея, говорячи, щоб дітей не обрізували й не тримались звичаїв. Що ж почати? Люд збереться напевно, бо почують, що прибув ти. Отже, зроби це, що порадимо тобі. Ми маємо чотирьох мужів, що обітницю склали на себе. Візьми їх, та й із ними очисться, і видатки за них заплати, щоб постригли їм голови. І пізнають усі, що неправда про тебе їм сказане, та й що сам ти Закона пильнуєш. А про тих із поган, що ввірували, ми писали, розсудивши, щоб вони береглися від ідольських жертов та крови й задушенини, та від блуду. Тоді взяв Павло мужів отих, і назавтра очистився з ними, і ввійшов у храм, і звістив про виконання днів очищення, так, аж за кожного з них була жертва принесена». (Дiї.21:17-26)

Павло прибув в Єрусалим і розповів Якову і єрусалимським пресвітерам про те, що робить Бог серед поган. Але виявилось, що ще раніше дійшли звістки про те, що Павло закликає юдеїв-християн не обрізувати своїх дітей. Яків розумів безпідставність цих звинувачень, тому запропонував Павлові піти на цей крок: привселюдно показати, що він кориться закону. Чому Павло пішов на цей крок?

Можливо це момент, коли Павло зробив помилку, проявив непостійність. Але в Писанні ми бачимо, що Павло був дуже принциповий в питаннях чистоти вчення. Він навіть не побоявся привселюдно докорити Петрові за лицемірство. Навіть перед синедріоном він залишався вірний Писанню.

Можливо, заради авторитету, Павло і Яків пішли на компроміс. Але це виглядало, що вони пішли на обман людей.  Причому, це було не просто рішення стовпів віри, але й єрусалимських пресвітерів. Апостоли не боялись говорити істину навіть перед лицем смерті.

Відповідь в тому, що розуміння обрізання в Новому Заповіті в першоапостольській церкві відрізнялось від розуміння обрізання навіть наприкінці першого століття.

Як розуміли християни-євреї питання обрізання в першоапостольській церкві?

• Обрізання залишалось обрядом, за допомогою якого людина ставала частиною завітного народу. Воно так само означало, що той, хто приймає його, має зобов’язання перед Богом бути справжнім сином Авраама, тобто християнином.
• Той факт, що багато юдеїв, які прийняли обрізання в дитинстві, але відкинули Христа, юдеї-християни не вважали за непотрібний знак, але як відступницький насміх з цього обряду. Практика обрізання, яке здійснювалось невіруючими серцями, називали навіть служіння сатані: «Ось Я зроблю, що декого з зборища сатани, із тих, що себе називають юдеями, та ними не є, але кажуть неправду, ось Я зроблю, що вони прийдуть та вклоняться перед ногами твоїми, і пізнають, що Я полюбив тебе». (Об.3:9) Ці люди лжесвідку вали що вони є справжніми юдеями, але такими не були. І навпаки, Павло навчав, що саме християни, як юдеї, так і погани, є сторонками справжнього обрізання: «Бо обрізання то ми, що служимо Богові духом, а хвалимося Христом Ісусом, і не кладемо надії на тіло», (Фил.3:3). При цьому обрізання, звершене в невірстві, сприймалось не просто як непотрібний знак. Навпаки, така практика сприймалась як бунт проти Бога
• Обрізання немовлят залишалось практикою серед юдеїв-християн. Не було такого різкого відкинення цього знаку. Був період, коли 2 знаки завіту практикувались одночасно серед  юдеїв-християн
• Серед віруючих юдеїв була присутня практика обрізання дорослих. «Павло захотів його взяти з собою, і, взявши, обрізав його через юдеїв, що були в тих місцях, бо всі знали про батька його, що був геллен». (Дiї.16:3)
• Ті, хто розуміли і приймає Євангеліє благодаті, виступали проти обрізання як духовної вимоги по відношенню до християн-поган (Дії 15). Саме Павло, який сприяв обрізанню Тимофія, виступив категорично проти обрізання Тита «Але й Тит, що зо мною, бувши греком, не був до обрізання змушений. А щодо прибулих фальшивих братів, що прийшли підглядати нашу вільність, яку маємо в Христі Ісусі, щоб нас поневолити, то ми їх не послухали ані на хвилю, і не піддалися були, щоб тривала в вас правда Євангелії». (Гал.2:3-5)
• Значна частина юдеїв-християн не приймали Євангеліє благодаті, і вважали, що, якщо погани хочуть бути християнами, вони повинні спочатку обрізатись, а потім хреститись. Ця група називалась юдаістами. Саме з цими людьми Павло вів боротьбу, коли виступав проти обрізання.
• Обрізанні християни – це не просто християни-юдеї, але ті, які прихильні були до Євангелії благодаті, але не настільки виросли в розумінні завіту, як Павло чи Петро. Вони вагались стосовно необхідності обрізання, але були дуже прихильні до проповіді Євангелії благодаті. Павло про декого з них пише: «Поздоровлює вас Аристарх, ув’язнений разом зо мною, і Марко, небіж Варнавин, що про нього ви дістали накази; як прийде до вас, то прийміть його, теж Ісус, на прізвище Юст, вони із обрізаних. Для Божого Царства єдині вони співробітники, що були мені втіхою. Поздоровлює вас Епафрас, що з ваших, раб Христа Ісуса. Він завжди обстоює вас у молитвах, щоб ви досконалі були та наповнені всякою Божою волею». (Кол.4:10-12)
• Існування християнських синагог. Бо коли до вашого зібрання ввійде чоловік із золотим перснем, у шаті блискучій, увійде й бідар у вбогім вбранні, і ви поглянете на того, хто в шаті блискучій, і скажете йому: Ти сідай вигідно отут, а бідареві прокажете: Ти стань там, чи сідай собі тут на підніжку моїм, то чи не стало між вами поділення, і не стали ви злодумними суддями?» (Як.2:2-4) З грецької – ваша синагога. Віруючі євреї об’єднувались в християнські синагоги.  І, розуміючи, що їх діти є учасниками заповіту і частиною завітного народу саме на основі віри батьків, приймали їх як членів синагог саме на основі знаків завіту – обрізання – як знак їх належності до Авраама, і хрещення – знак ототожнення і належності Христу.  Погани христили своїх дітей. Тому, коли хтось з батьків приймав християнство, христився не лише він сам, але й весь їх дім.

Великий перехід

Першоапостольський період – це перехідний період в житті церкви, коли Бог почав об’єднувати свій народ, який складався як з віруючих юдеїв, так і поган.

Це був період зміни знаку вступлення в завіт, в спільність Божого народу. Цей період не був одномоментним. Він зайняв майже 50 років. В 30 році була П’ятидесятниця. В 70 році припинило існування юдейське богослужіння через зруйнування храму. Ще навіть наприкінці 1 століття згадують поодинокі випадки обрізання. Обрізання трансформувалось в хрещення.

Але про це ще вчили апостоли.

І ви маєте в Нім повноту, а Він Голова всякої влади й начальства. Ви в Ньому були й обрізані нерукотворним обрізанням, скинувши людське тіло гріховне в Христовім обрізанні. Ви були з Ним поховані у хрищенні, у Ньому ви й разом воскресли через віру в силу Бога, що Він з мертвих Його воскресив. І вас, що мертві були в гріхах та в необрізанні вашого тіла, Він оживив разом із Ним, простивши усі гріхи, (Кол.2:10-13)

Зв’язок між обрізанням і хрещенням

• І обрізання, і хрещення як знаки вказують не на себе, не на людину, але на Бога, який, по своїй благодаті, заключає завіт з людиною. Вони вказують на Христа, в Якому Бог заключив з нами Новий Завіт
• І обрізання, і хрещення вказують на відродження. До Тита Павло пише: «Він нас спас не з діл праведности, що ми їх учинили були, а з Своєї милости через купіль відродження й обновлення Духом Святим» (Тит.3:5). Але й обрізання вказувало на відродження: «Бо не той юдей, що є ним назовні, і не то обрізання, що назовні на тілі, але той, що є юдей потаємно, духово, і обрізання серця духом, а не за буквою; і йому похвала не від людей, а від Бога». (Рим.2:28,29) Відродження ми маємо в Ісусі Христі.
• Хрещення знаменує прощення гріхів, виправдання по вірі. «Хто увірує й охриститься, буде спасений, а хто не ввірує засуджений буде». (Мар.16:16) Обрізання також вказувало на виправдання, прощення гріхів: «І прийняв він ознаку обрізання, печать праведности через віру, що її в необрізанні мав, щоб йому бути отцем усіх віруючих, хоч були необрізані, щоб і їм залічено праведність, і отцем обрізаних, не тільки тих, хто з обрізання, але й тих, хто ходить по слідах віри, що її в необрізанні мав наш отець Авраам». (Рим.4:11,12)
• Хрещення також свідкує про смерть і поховання старого чоловіка, а Христос і є наша смерть, і поховання. Чи ви не знаєте, що ми всі, хто христився у Христа Ісуса, у смерть Його христилися? Отож, ми поховані з Ним хрищенням у смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми стали ходити в обновленні життя. Бо коли ми з’єдналися подобою смерти Його, то з’єднаємось і подобою воскресення, знаючи те, що наш давній чоловік розп’ятий із Ним, щоб знищилось тіло гріховне, щоб не бути нам більше рабами гріха, бо хто вмер, той звільнивсь від гріха! (Рим.6:3-7) Але обрізання також вказує на спосіб позбавлення від старого чоловіка. Хрещення означає поховання старого чоловіка, обрізання – видалення старого чоловіка.  (Кол.2:11)
• Хрещення вказує на належність людини до Божого народу, церкви Божої, Нового Єрусалиму. Обрізання також вказувало на належність до Божого народу.
• Важливо дуже серйозно відноситись до хрещення. (1Кор.10:1-12). Так само і обрізання несло як благословення, так і прокляття.

Висновок

Виходячи з першоапостольського розуміння обрізання і хрещення, чому віруючі в першоапостольській церкві христили своїх дітей?

• Розуміння, що діти – є учасники Божого заповіту. Вони не є Богові чужими, але частиною Божого народу
• В першоапостольській церкві серед юдеїв християн використовувалось і обрізання і хрещення, але серед  поган – лише хрещення. Саме хрещення вказувало на те, що християни юдеї і погани являються Божим Народом. А обрізання для них вказувало, що вони пішли слідами віри їх батька по тілу Авраама.  Чому ж не обрізали дітей поган? Тому що вони діти? Ні, Тому що вони погани, вони не потребували обрізання
• Акценти дискусії, яка була в той час. Питання не стояло в тому, чи потрібно обрізати дітей віруючих юдеїв, але чи потрібно обрізати поганів, щоб ті стали християнами.
• Якщо розуміти, що діти віруючих батьків є учасниками заповіту і частиною Божого народу, на що вказував знак обрізання і хрещення. І припустити, що на дітей поган це не розповсюджувалось, це викликало б спокусу в язичників  обрізати своїх дітей, щоб ті також були частиною Божого народу.
• Зміна знаку вказувала на досконалість Нового Завіту перед Старим. Якщо в Старому Завіті діти були частиною Божого народу, і це відбувалось через знак обрізання, в чому тоді досконалість Нового завіту, якщо діти не можуть отримати знак заповіту і є чужими Богу і Його народу. Більша досконалість як раз і полягає в тому, що з приходом Нового Завіту діти не перестали бути частиною Божого завіту, але й діти християн з язичників також є учасниками завіту. Більше того, якщо в Старому Завіті знак завіту був лише на хлопчиках, в Новому завіті знак завіту розповсюджується і на дівчаток.
• Часто звучить твердження, що в Новому Завіті немає жодного чіткого твердження про те, що церква христила дітей. Але є інші доктрини, які чітко не прописані в Біблії, але які ми розуміємо через комплексне дослідження Писання. Наприклад, доктрина Трійці. Також, якщо прискіпливо відноситись до того, що написано в Біблії, то ми не знайдемо там твердження про допустимість жінкам приймати причастя. В Новому Завіті неодноразово ми зустрічаємо, що христились дорослі і весь їх дім. В Писанні дім включає в себе не тільки членів родини, але й навіть рабів.
• Історія. Починаючи з першого століття, і до 15 не було жодної дискусії про те, що хрещення мають приймати тільки дорослі люди.  Більше того, група людей, яка почала виступати проти хрещення дітей, навчала багато інших речей, які далекі від Писання.
• Отже, хрещення, як знак, розповсюджується на дорослих віруючих і їх дітей на основі завіту, який Бог заключив з ними.

• План-конспект проповіді
• Прослухати проповідь
• Завантажити проповідь

Прослухати лекцію:

Audio clip: Adobe Flash Player (version 9 or above) is required to play this audio clip. Download the latest version here. You also need to have JavaScript enabled in your browser.

Завантажити лекцію:

Айра Пойнтер, хорошо знакомый нам по книгам “Путь благодати”, “Путь очищения” и “Путь в Духе”, выйдя из Первой баптиской церкви, становится пастором новой церкви “Единение”. В новой церкви все шло хорошо, пока в одно восересное утро за кафедрой не появился Билли Моутли. “Бог не благословит эту “кашу”, которую вы называете церковью, до тех пор, пока вы не примите пресвитерскую форму управления!” – заявил Билли.

Итак, перед Айрой Пойнтером возникла новая богословская проблема: кто должен управлять церковью? Действительно ли Библия учит, что церковью должны управлять пресвитеры, или же она говорит только об общинной форме управления?

Айра Пойнтер начинает свое исследование. Но тут происходит нечто ужасное: в Айру кто-то стреляет! Кто стрелял? Зачем? Почему? И что делать с церковным управлением?

На эти и многие другие вопросы вы вместе с пастором Пойнтером найдете ответ в этой книге.

- – - – - – - – - – - -

Тип файлу: pdf

Розмір: 556 КБ

Молодой пастор Айра Пойнтер, знакомый нам по книге “Путь благодати”, приглашен на работу в Первую баптистскую церковь, некогда самую многочисленную церковь графства.  Приняв служение, он вдруг обнаружил, что в церкви существует серьёзная проблема с дисциплиной.

Люди, годами не посещавшие церковь, могут, оказывается, влиять на принятие противоречащих Библии решений по различным вопросам церковной жизни.

Что делать тем, кто хочет жить по Слову Божьему, но оказался в меньшинстве и не может повлиять на развитие событий простым голосованием?
Об этом вы узнаете, прочитав эту книгу.

Формат книги – .pdf

Размер книги – 548 кВ

Роздумуючи над Як.2:1-13, основна тема якого: мати віру в Бога, не дивлячись на особу, подумав про слідуючі речі:

” Брати мої, не зважаючи на обличчя, майте віру в нашого Господа слави, Ісуса Христа”. (Як.2:1)

Як часто в нашому суспільстві можна бачити розділення серед людей: по релігійним, політичним переконанням, соціальному становищу, іншим причинам. По суті, набагато легше розділитись, ніж знайти компроміс. І дуже сумно, коли ми бачимо розділення в церкві, коли віруючі люди вибирають для себе, з ким підтримувати стосунки: з тими, хто може бути корисним; з тими, хто перебуває  в родинних стосунках, і т.д. Слово Боже говорить: майте віру в Бога, не дивлячись на особу. Не дивлячись на особу, в мові оригіналу має значення: упереджено,пристрасно. І, як приклад, Яків приводить стосунки між багатими і бідними. Якщо людина багата, в багатому одязі, то їй особлива честь. Якщо ж бідна, в бідній одежі, то вона може сісти окремо, в гіршому місці. Цікавим для мене було те, що в Яків пише ” Бо коли до вашого зібрання ввійде чоловік із золотим перснем, у шаті блискучій, увійде й бідар у вбогім вбранні…”, (Як.2:2) Бідний у вбогім вбранні. Ми з дружиною роздумували: чи тільки по зовнішньому вигляду одежі оцінювали? Як це примінити сьогодні? Як вести себе, якщо в церкву прийшла людина, яка бідна, неохайна, від неї погано пахне? Звичайно, з такими людьми не дуже хочеться спілкуватись, хочеться сидіти подалі від них. Коли я подивився в грецький текст, виявилось, що “бідна одежа” на мові оригіналу має значення: брудний, нечистий. Мова не йде про людей, які за соціальним становищем купують дешеву одежу, на “гумці”, ходять в брудній одежі (через неохайність або неможливість піклуватись про свій одяг). Я задав собі питання: як церква сьогодні реагує на бомжів, наприклад? Писання говорить, що у вас має бути одинакове відношення до кожного, хто приходить в зібрання. І не важливо, чи це багата, чи бідна людина; чи це родич, чи чужий; чи це друг, чи просто малознайомий. Майте віру в Христа, не дивлячись на обличчя.

Яків говорить: ” Коли ж дивитеся на обличчя, то чините гріх, бо Закон удоводнює, що ви винуватці”. (Як.2:9) Яку заповідь ми порушуємо в такому випадку? Заповідь: Любіть ближнього, як самого себе. Можливо, ми навіть не задумуємось про це, але відноситись упереджено до інших – це гріх.

І даний уривок Яків закінчує такими словами: ” Бо суд немилосердний на того, хто не вчинив милосердя. Милосердя бо ставиться вище за суд”. (Як.2:13)

Думаю,  є над чим подумати і проаналізувати своє відношення до інших в церкві, чи не грішимо ми гріхом упередженого відношення до інших людей?