Тема проповіді: Велична віра
Текст: Бут:22:1-19

Вступ.

Віра Авраама – одна з ключових тем Біблії, як Старого, так і Нового Заповіту. Авраам – це одна  з ключових осіб Біблії. Саме з Авраамом Бог заключив завіт благодаті. Саме від Авраама Бог вивів особливий народ, з яким вступив в заповіт – народ Ізраїльський. Саме від Авраама в світ прийшло його Насіння, яке є Христос, Спаситель світу. Саме церкву Ісуса Христа названо дійсними нащадками Авраама.

Читаючи про життя Авраама, ми бачимо як його позитивні сторони, подвиги віри, які він вчинив, так і його помилки, слабкі сторони.

Даний текст починається зі слів: «І сталось після цих випадків» (Бут.22:1) Якщо брати про хронології подій в Біблії, то ми з вами читаємо про події, які були в деякій мірі випробуванням для Авраама. Взагалі, якщо розглянути життя Авраама – це було життя випробувань, які він інколи не проходив, а в інших проявляв твердість віри. Його випробування розпочались з того, коли Бог покликав його від його родини слідувати в місце, яке Він вкаже. Все залишивши, Авраам пішов туди, куди вів його Господь. Бог обіцяв йому насліддя, і він очікував на виконання цієї обітниці 25 років. Були в нього і помилки. Згадайте його відвідування Єгипту зразу ж після того, як Господь покликав його йти в обіцяну землю. Після цього він прийшов в Єгипетський край, де царю дуже сподобалась Сара, його дружина. В цілях безпеки він сказав, що це його сестра, а не дружина. Через те, що Авраам так сказав, Сару забрали в дім царя, і Бог вразив єгипетського царя через жінку Авраама, Сару (Бут.12:10-20). Згадайте про Агар, коли Авраам не дочекався обіцяного сина і вирішив, щоб Агар, рабиня Сари, народила для нього сина.

Писання говорить: І сталось після цих випадків». Після яких випадків? Подивіться 20 розділ Буття. Розділ, насичений подіями. По-перше, Сара народила Аврааму обіцяного від Бога сина – Ісака. Здавалось, випробування закінчились. Але попереду чекало ще одне випробування – вигнання Агарі та її сина Ізмаїла. Після цих подій Біблія описує про головне випробування, яке очікувало Авраама – випробування, пов‘язане з його сином.

1. I. Екзегетичний розбір тексту
2. 1. Випробування Боже (в.1-2) Автор книги Буття звертає нашу увагу на такі речі:
   1. a. Час випробування. Авраам прожив нелегке життя, повне страждань, труднощів і випробувань. Йому вже було більше ста років. І, здавалось би, прийшов час для спокійного життя. Обітниця Божа була виконана. Обіцяний Богом син народжений. Здається, все утихомирилось. Але, після всіх цих подій на Авраама очікувало найбільше випробування його життя – жертвоприношення Ісака. Зверніть увагу на те, що навіть якщо в нашому житті є багато випробувань, то це не є гарантом того, що надалі наше життя буде простіше. Випробування, які були в нашому житті, не вбережуть нас від більш сильних випробувань в майбутньому.
   2. b. Автора даного випробування. Авраам мав величезний досвід ходіння з Богом. Бог неодноразово впливав на життя Авраама, говорив до Нього, заключив з ним завіт і обновив цей завіт. Бог по благодаті дай Аврааму віру і виправдав Авраама по його вірі. Бог неодноразово випробовував Авраама, укріпляючи цим самим його віру. Бог виконав свою обітницю в Ісакові. І тепер,  Бог вирішив випробувати  ще раз Авраама. Досить нелегке випробування. Але це Бог допустив не для того, щоб добити Авраама, але щоб його віра проявилась ще в більш повній і величнішій степені. Подібним чином Бог випробовував Йова. Через випробування Бог не бажає добити людину, але навпаки, виховує в людині кращі якості, через які прославляється Він сам.
   3. c. Об’єкт випробування. Випробування Авраама стосувалось найціннішого, найбільш очікуваного, найулюбленішого, що було у Авраама – його сина Ісака. Бог покликав Авраама, і Авраам з готовністю відповів на його поклик. І тут Авраам почув повеління, яке дав Йому Бог.

-    Візьми свого сина. Не ягня, не теля, але сина. Думаю ,в той момент Авраам готовий був би віддати всі свої стада в жертву Богу. Але Бог вказує на саме дороге, що було в Авраама – його сина.

-    свого одинака. Не так давно Авраам вигнав Агар з Ізмаїлом. Залишився тільки Ісак. Це був його єдиний син. І Бог говорить: візьми свого сина, свого одинака.

-    що його полюбив ти. Це випробування любові Авраама до Бога. І тому воно стосувалось самого цінного, дорого, улюбленого, що було в Авраама – його сина Ісака. Таким чином Бог вирішив випробувати любов Авраама до Нього. Діти, це є найцінніше, що в нас є. Але, знаючи це,  Христос говорить: «Хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний. І хто більш, як Мене, любить сина чи дочку, той Мене недостойний». (Матв.10:37). Щоб випробувати нашу любов до Бога, Він буде випробовувати нас самим дорогим, що у нас є, щоб побачити і показати нам, що є найдорожчим для нас у нашому житті.

-    та й піди собі до краю Морія, і принеси там його в цілопалення на одній із тих гір, що про неї скажу тобі.  Варто відзначити, що в той час,  на Близькому Сході богу Елу, який забезпечував плодородя, приписувалась вимога приносити в жертву частину плодів. Ця вимога задовольнялась і принесенням в жертву хліба, і тварин, і дітей.  Стародавні тексти описують дитяче жертвоприношення як засіб непереривного плодоріддя. Біблійні пророки та книга Левіт категорично забороняють дитяче жертвоприношення, що говорить про те, що в той час ця проблема ще існувала.  Бог обіцяв Аврааму, що саме через Ісака буде виведене величне потомство, тому в контексті того часу, це повеління не було по особливому дивним для Авраама. Але це повеління по особливому мало відношення до самого цінного, що було в Авраама. Хотів би задати кожному з нас питання. Якою б  була б наша реакція, якби Бог вирішив випробувати нас самим дорогим, що є у нашому житті?

1. Послух Авраама (Бут. 22:3-10)
   1. Підготовка до жертвоприношення (в.3)

-    Встав рано-вранці. Ймовірніше всього, що це повеління було дане Аврааму вночі. Авраам не очікував довго, щоб наважитись виконати волю Божу. Яким би важким для нього не було повеління, він рано-вранці почав підготовку  до виконання повеління. Чим на довший час ми відкладаємо виконання волі Божої в своєму житті, тим більше ми ожорсточуємось, тим важче нам наважитись виконувати волю Божу в своєму житті.

-    Нарубав дрова для цілопалення. В тій місцевості була рослинність. Але Авраам не знав точно місця, куди Бог його приведе. Щоб не відволікатись на пошуки дров, Авраам приготував це з дому. Для виконання Божої волі в нашому житті ми маємо прикладати зусилля і використовувати ресурси , дані Богом. Разом  з тим, ми маємо ретельно готуватись до виконання Божої волі.

1. Дорога страждань (в.4) Дорога тривала 3 дні. Думаю, це були найдовші і найважчі дні в житті Авраама. Ймовірніше всього, він не сказав Сарі, про повеління, дане йому від Бога. Про це на той момент і не знав сам Ісак. Авраам був один на один зі своїм випробуванням. Думаю, в нього виникало багато питань: Чому Бог бажає забрати його єдиного сина? Як воно відповідає Божому закону? Як воно відповідає Божій обітниці, даній йому? І, хоча, Авраам не сумнівався в Бозі, в його обітниці, думаю, психологічно це був дуже важкий шлях.
2. «Бог нагледить» (в.5-8)  Путь закінчився. Попереду гора, гора поклоніння, на якій буде принесене найвеличніше жертвоприношення Авраама. В цих декількох віршах ми бачимо впевненість Авраама, впевненість в Бозі. В 5 вірші Авраам говорить слугам: «Сідайте собі тут з ослом, а я й хлопець підем аж туди, і поклонимося, і повернемося до вас.» Авраам розумів, що він йде на гору для поклоніння Господу. І він був впевнений, що повернеться назад разом зі своїм сином Ісаком. В Ісака виникло питання: Батьку,ми взяли дрова, вогонь, а де ж ягня? «І відказав Авраам: Бог нагледить ягня Собі на цілопалення, сину мій! І пішли вони разом обоє». (Бут.22:8) До цього моменту Авраам не наважується сказати своєму сину, що саме Ісак і є жертвенне ягня.  Розуміючи до кінця чи ні, але Авраам вказував на те, що буде інша замістительна  жертва.
3. Жертвоприношення. Прийшовши на місце, Авраам почав будувати жертовник. Але іншого ягня не було. Він розповів, що саме Ісак і є жертвенним ягням. Думаю, він нагадав Ісаку про обітниці Божі. І ми бачимо в даному тексті не лише послух і віру Авраама, але й послух і віру Ісака. Ісак дає себе зв’язати і лягає на жертовник. Прийшов ключовий момент. А іншого ягня немає. І тоді Авраам заносить свій ніж над сином своїм Ісаком. Чим керувався тоді Авраам? Про що він думав? На що сподівався? Автор послання до Євреїв пише: «Вірою Авраам, випробовуваний, привів був на жертву Ісака, і, мавши обітницю, приніс однородженого, що йому було сказано: В Ісакові буде насіння тобі. Бо він розумів, що Бог має силу й воскресити з мертвих, тому й одержав його на прообраз». (Євр.11:17-19) Він вірив в силу Бога. Він пам’ятав обітниці Божі. Він був впевнений в Божій силі, що Бог здатен воскресити з мертвих Ісака. І саме впевненість в Бозі давала йому силу бути вірним і слухняним Йому, стійко проходячи найважчі випробування. Тому, давайте будемо шукати Господа, пізнавати Його, і саме знання не про Бога, а знання Самого Бога буде давати сили нам для слідування за Ним і служіння Йому.
4. 3. Замістительна жертва (в.11-14)
   1. Спасіння Ісака. В самий кульмінаційний момент Бог зупиняє Авраама. Для Бога не потрібна була смерть Ісака. Для Бога важлива була готовність Авраама пожертвувати самим цінним для нього ради Господа. І в самий останній момент Бог зупиняє Авраама.  Бог ніколи не запізнюється в нашому житті.
   2. Бог добре оцінює Авраама. Він називає Авраама богобійним. Хто такі богобійні люди згідно зі слів Бога? Це не ті, хто мають святий і праведний вигляд. Це не ті, хто відвідує церкву. ЦЕ не ті, хто навчає інших Слову Божому. Так. Ці якості присутні у богобійних людей. Але Бог називає Авраама богобійним тому, що Авраам поставив авторитет Бога вище власних цінностей. І, ради Господа, він був готовий втратити єдиного, улюбленого свого сина Ісака.
   3. Авраам сказав Ісаку про жертву «Бог нагледить», і Бог нагледів жертву для себе – овна, який заплутався рогами в гущавині. Жертва була ще актуальна на той момент. Але сам Бог дав жертву для жертвоприношення. Також важливо відмітити, що храм – місце жертвоприношення – пізніше був побудований саме на цьому місці – на горі Моріа.
   4. Ієгова Іре. Авраам називає те місце Ієгова-Іре – Бог нагледить. Він не акцентує увагу на своєму послусі, вірі, жертовності. Ні. Він розуміє, що все це робить Бог. Все, що мав Авраам – це не була його заслуга. Це була дія Бога в його житті. Ще з самого початку Бог вибрав і покликав Авраама виключно по своїй волі і благодаті. Бог зробив Авраама здатного повірити. Бог виправдав Авраама по вірі. Бог виконав обітницю в народженні Ісака. Бог дав замістительну жертву, щоб спасти Ісака від смерті. У всьому діє Бог. Це його заслуга. Все, що є в нашому житті – це є дія Бога. Тому, нехай вся слава і заслуга належить Господу, а не приписується нам, нашим можливостям, іншим людям, випадку. У всьому діє Бог.
   5. 4. Поновлення обітниці (в.15-18). Ангел вдруге звернувся до Авраама і підтвердив ще раз завіт. Як нагорода за послух і вірність Бог ще раз нагадує про свої обітниці про велике потомство, і про благословення, яке буде благословенням для всіх народів. Господь по особливому підтверджує правдивість своїх слів за допомогою клятви. Вірність Господу завжди буде винагородження Господом як в цьому житті так і у вічності.

1. Віра Авраама в Новому Завіті (Павло, Яків, до Євреїв). Гарне випробування віри Авраама, в якому він був на висоті. Гарне закінчення гарної історії. Але це не є закінчення цієї історії. Це є велична потіха для Божого народу.  Історія життя Авраама використовувалась новозавітними авторами для пояснення богословських доктрин. І, говорячи про віру Авраама, різні автори Нового Завіту, навчають нас глибинам Божим, Божої особистості, Його вічного плану спасіння, практичному житті і ходінню з Богом
   1. Віра Авраама в посланнях Павла. Апостол Павло, навчаючи церкву про доктрину оправдання по вірі, часто використовував віру Авраама. В посланні до Римлян в 1-3 розділі Павло навчає про гріховність людини і що людина оправдовується лише по вірі. І далі, в 4 розділі, на прикладі Авраама, він навчає, що оправдання людина отримує не по ділам (4:1-8), оправдання не через обрізання (4:9-12), оправдання не через виконання закону (4:13-15), воно по вірі (4:16). І в якості доказу він приводить Авраама, який був виправданий по вірі. І, далі, в 17-20 віршах, він описує сутність цієї віри.  В посланні до Галатів він також використовує віру Авраама, щоб пояснити доктрину оправдання по вірі.
   2. Віра Авраама в посланні до Євреїв (Євр.11:8-22). В посланні до Євреїв,  в 11 розділі, ми також читаємо про віру Авраама. Ми читаємо, що саме вірою Авраам послухався Бога і пішов в землю, яку не знав. Саме вірою Бог жив в тій землі в шатрах. Саме вірою дружина його Сара завагітніла і народи Ісака. Саме вірою Авраам приніс Ісака в жертву.  Все життя Авраама – було життя по вірі.
   3. Віра Авраама в посланні Якова (Як.2:21-23). «Авраам, отець наш, чи він не з діл виправданий був, як поклав був на жертівника свого сина Ісака? Чи ти бачиш, що віра помогла його ділам, і вдосконалилась віра із діл? І здійснилося Писання, що каже: Авраам же ввірував Богові, і це йому зараховане в праведність, і був названий він другом Божим». (Як.2:21-23) Даний текст не говорить про те, що оправдання Авраам отримав через те, що приніс сина свого в жертву. Ні. Але його діла були плодом, доказом, виявленням його віри.

Які практичні висновки ми можемо взяти для себе із свідчення новозавітних авторів про віру Авраама. Павло, на прикладі Авраама,  навчає нас про те, що спасіння, виправдання ми можемо отримати лише по вірі. Це початок нашого християнського життя. Але наше християнське життя не має закінчуватись лише на оправданні по вірі. Все наше життя має бути життям по вірі, а не лише навернення. Часто християни згадують свій день навернення і розцінюють, що вони християни тільки тому, що 10 років назад покаялись, повірили, і тепер в них все нормально. Ні. Життя істинного християнина не лише починається по вірі, воно і проходить по вірі. Так, будуть періоди сумнівів, падінь, випробувань, які виграємо і програємо, але все це направлене на укріплення нашої віри. І, Яків наголошує, що наше життя по вірі має відображатись в реальних ділах. Віра має бути не просто в серці, не просто на устах, але в практичних діях. Якщо ми не бачимо, що віра змінює наше життя, відношення до Бога, до ближніх, варто переглянути своє духовне життя. Саме тому Павло пише: «Випробовуйте самих себе, чи ви в вірі, пізнавайте самих себе. Хіба ви не знаєте самих себе, що Ісус Христос у вас? Хіба тільки, що ви не такі, якими мали б бути». (2Кор.13:5)

1. III. Авраам та Ісак як прообраз Христа. Дана історія вказує нам також і на прообраз Христа.
   1. Бог дає повеління Аврааму взяти свого сина, одинака, улюбленого, і принести йому в жертву. Даний факт є прообразом того, що Сам Бог віддав Сина Свого Однородженного в жертву за гріх людський.
   2. Місце принесення жертви – гора Моріа, де пізніше був побудований храм. Але само поряд з горою Морія знаходилась гора Голгофа, на якій був Розп’ятий Христос.
   3. Три дні страждань, які йшов Авраам для принесення Ісака в жертву з надією на воскресіння, яке звершить Бог. Христос, Син Божий, був воскрешений Богом на третій день після смерті Його на хресті.
   4. Авраам поклав на Ісака дрова, щоб той ніс їх на гору жертвоприношення. Це нагадує нам про хрест, який ніс Ісус для того, щоб бути розіп’ятим на ньому.
   5. Впевненість Авраама в тому, що Бог нагледить собі жертву. Ніяка жертва не могла вдовольнити Божу справедливість. Він нагледів іншу жертву, щоб примирити з Собою людство – це Його Єдинородний Син, який став людиною, переніс муки страждання, був розіп’ятий на хресті. Це був найжахливіший момент в житті Христа. І не через фізичні муки і страждання. А через те, що на Нього лягли гріхи людства. Він переніс на собі прокляття і залишення Його Отцем через всю тяготу гріха. Але це був саме той Овен, який був принесений в жертву замість людини, і цим самим викупив людину своєю кров’ю.
   6. Саме Христос був втіленням благословення, про яке говорив Бог Аврааму. Саме в Ісусі, істинному Насінні Авраама, благословились всі народи землі, і стало можливим спасіння кожної людини, не залежно від національності і соціального положення.

Підсумок

Вступ: Про негативне відношення багатьох християн до теми вибрання Божого.

Місце даного тексту в післані до Римлян. Про що говорить Павло в даному тексті?

1. Бог не відноситься однаково до всіх людей. В даному тексті Павло говорить про дві категорії людей: людей, вибраних Богом, і людей, відкинутих Богом.
   • Ісак та Ізмаїл.

Павло говорить про насіння Авраама. Ким був Авраам?

• Вибрання Богом Аврама і давання обітниця для Нього.

“І промовив Господь до Аврама: Вийди зо своєї землі, і від родини своєї, і з дому батька свого до Краю, який Я тобі покажу.

І народом великим тебе Я вчиню, і поблагословлю Я тебе, і звеличу ймення твоє, і будеш ти благословенням.

І поблагословлю, хто тебе благословить, хто ж тебе проклинає, того прокляну. І благословляться в тобі всі племена землі!” (Бут.12:1-3). Проходив час, але виконання обітниці не було. І Господь сказав Авраму: “І ось слово Господнє до нього таке: Він не буде спадкоємець тобі, але той, хто вийде з твойого нутра, він буде спадкоємець тобі. І Господь його вивів надвір та й сказав: Подивися на небо, та зорі злічи, коли тільки потрапиш ти їх полічити. І до нього прорік: Таким буде потомство твоє! І ввірував Аврам Господеві, а Він залічив йому те в праведність”. (Бут.15:4-6). Ми знаємо історію життя Авраама. Історію народження Ізмаїла від нього і рабині Агарі, історію народження Ісака від Сари, історію конфлікту між Ісаком та Ізмаїлом. Ми знаємо, що після смерті Сари Авраам взяв собі за дружину Кетуру і вона народила йому ще 6 синів (Бут.25:1-2). Виникає питання: чи для всіх дітей Авраама призначена дана обітниця, чи для декого? Чи відносився Бог однаково до всіх дітей Авраама? В той момент, коли Бог наказав Аврааму відпустити Агар зі своїм сином Ізмаїлом, Бог сказав Аврааму: ” І промовив Господь Авраамові: Нехай не буде не до вподоби тобі це через хлопця та через невільницю твою. Усе, що скаже тобі Сарра, послухай голосу її, бо Ісаком буде покликане тобі потомство”. (Бут.21:12) Бог вибрав саме Ісака для того, щоб обновити з ним завіт, що Він заключив з його батьком Авраамом. Не всі діти Авраамові, хто від нього по тілу, але саме в Ісакові є правдиве насіння.

• Ким є правдиве насіння? Ким є діти обітниці? В Галатах Павло пише: ” А обітниці дані були Авраамові й насінню його. Не говориться: і насінням, як про багатьох, але як про одного: і Насінню твоєму, яке є Христос”. (Гал.3:16). Отже, насіння – це не просто Ісак, але головним змістом обітниці про насіння був прихід Христа. Далі Павло пише: ” Бо ви всі сини Божі через віру в Христа Ісуса! Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися! Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, бо всі ви один у Христі Ісусі! А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці”. (Гал.3:26-29)
• А тепер зверніть увагу, що пише Павло в Римлянах. Бог не відносився однаково до Ісака та Ізмаїла. Ізмаїлу Бог дав благословення, але Бог вибрав Ісака для вспадкування обітниці, даної його батьку Аврааму. Більше того, ми бачимо, що не всі нащадки Ісаака та Якова (Ізраїля) вважались істиними ізраїльтянами, дітьми обітниці. З даного тексту не можна сказати, що дітьми обітниці можна назвати прямих нащадків Ісаака та Якова. Ні. Серед тілесних дітей Авраама, Ісака та Якова є вибрані Богом діти обітниці, ті, хто по благодаті Божій йде слідами віри Авраама, ті, хто Христові. Вибрання Боже не передається по наслідству.

• Яків та Ісав
  • Якщо вибрання Богом Ісаака з людської точки зору можна пояснити (Ісаак, на відміну від Ізмаїла, був народжений від законої дружини Авраама, а Ізмаїл від рабині Агарі; Ізмаїл був більш жорсткого характеру і насміхався з Ісаака і т.д.) то вибрання Якова з людської точки зору пояснити неможливо. Яків та Ісав були синами коханої і законої дружини Ісаака Ревеки. Вони були близнюками, разом виростали в утробі матері. Ісав був первенцем, улюбленцем батька, якому той хотів передати своє благословення. Він, на відміну від Якова, був слухняний і чесний перед батьком. Але Бог не відносився до них так, як відносився Ісаак. Він не відносився до них однаково. Він Якова полюбив, а Ісава зненавидів.
  • Хоча в книзі Буття ми не бачимо фактів ненависті Бога до Ісава, але ненависть стосувалась не просто однієї особи, але й всього народу, що вийшов від Ісава. Павло цитує пророцтво Малахії: ” Я вас покохав, говорить Господь, а ви кажете: Як Ти нас покохав? Чи ж не брат Ісав Якову? каже Господь, а Я Якова був покохав, а Ісава зненавидів, і зробив його гори спустошенням, а спадок його для шакалів пустині. Коли скаже Едом: Ми зруйновані, та знову збудуємо руїни, то так промовляє Господь Саваот: Вони побудують, а Я розвалю! І звати їх будуть: Країна безбожности, і народ, на якого навіки розгнівавсь Господь! І ваші очі побачать оце, і ви скажете: Стане великий Господь понад границю Ізраїлеву!” (Мал.1:2-5) Едомляни, нащадки Ісава, як народ, часто конфліктували з Ізраїльтянами. Ізраїльтяни часто панували над Едомом. З часом, Едомляни стали ідолопоклониками, і Бог неодноразово карав їх. І, виходячи з даного тексту, можна подумати, щоб Бог саме тому й зненавидів едомлян через їх безбожність. Але Господь говорить про зв’язок між Ісавом і Едомлянами. Саме Ісава Бог зненавидів, і його нащадки несли на собі гнів Божий. Бог позбавив їх Своєї оберігаючої благодаті і вони почали розтліватись у власних гріхах. Ми бачимо, що Бог по різному відносився до Якова та Ісава. Одного Він вибрав та полюбив, а іншого зненавидів.
    

• Мойсей (ізраїльський народ ) та фараон
  • В лиці Мойсея Бог вибрав весь народ Ізраїльський для того, щоб зробити його своїм вибраним народом.
  • Бог поставив фараона, щоб прославити Себе. І, для досягнення цієї цілі, Він ожорсточив фараона. До цього ми ще вернемось. Але зауважимо, що в Писанні ми бачимо різницю у відношенні Бога до Ізраїльського народу і фараона.

Отже, на прикладі цих біблійних героїв Павло чітко показує, що в Бога немає колгоспу. Бог не відноситься до всіх людей однаково. Одних людей Бог вибрав, інших – залишив у їх гріхах.

1. Причини Божого вибрання

Виникає логічне питання, яке дуже часто задають люди: значить Бог не є справедливим, якщо Він одних вибирає, а інших залишає. Павло передбачив таке і питання і пише: “Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зовсім ні!” (Рим.9:14) Чому ж тоді Бог вибрав одних а залишив інших? Якими критеріями керувався Бог при виборі? Коли Бог вибирав: чи під впливом обставин, чи раніше?

• Не є результатом обставин та історичних подій. Боже вибрання є вічним. “так як вибрав у Ньому Він нас перше заложення світу…” (Еф.1:4)
• НЕ є добрі справи людини (в.11-13). Стосовно Ізраїльського народу Бог сказав про вибрання: ” бо ти святий народ для Господа, Бога свого, тебе вибрав Господь, Бог твій, щоб ти був Йому вибраним народом зо всіх народів, що на поверхні землі. Не через численність вашу понад усі народи Господь уподобав вас та вибрав вас, бож ви найменші зо всіх народів, але з Господньої любови до вас, і через додержання Його присяги, що присягнув був вашим батькам, Господь вивів вас сильною рукою, і викупив тебе з дому рабства, з руки фараона, царя єгипетського”. (Повт.7:6-8)
• Божа суверена воля (в. 15, 18) Він, як гончар, робить посуд такий, який хоче (в.20-21)
• Божа милість (в. 15-16,18 23 – посудини милосердя) Якщо говорити про справедливість, то задайте собі питання: чи справедливо праведний Христос страждав за ваші гріхи на хресті; чи справедливим є те, що ви ще живете на цій землі, чинячи стільки багато гріхів? Якщо говорити про справедливість, то кожна людина заслуговує на вічне покарання. Але милість в тому, що Бог вибрав деяких, спас їх через голгофську жертву, прикликав їх до Себе, тримає їх в Своїй благодаті для того, щоб прославити. Це є милість Божа.

1. Ціль Божого вибрання
   1. Виявити Свою святість і праведність до грішників. В приклад Павло приводить фараона (в.17-18) Бог поставив фараона для певної цілі – щоб на ньому показати Свою славу серед інших народів. Написано, що Він ожорсточив серце фараона. Здається, де тут справедливість. Але, коли ми читаємо книгу Вихід, то бачимо, що фараон сам ожорсточив своє серце. Ожорсточення серця було не прямим активним впливом Бога на волю фараона. Бог забрав свою стримуючу благодать і силу, яка береже грішних людей від повного розтління. І фараон, керуючись своїми гріховними амбіціями, все більше і більше ожорсточував своє серце. Про це саме говориться в Рим.1:18 і далі, коли говорить, що Бог віддав перевернутому розуму. Про це ж говориться і в 22 вірші
   2. Прославити Своє ім’я на посудинах милосердя (в.23)
   3. Прославити вибраних Своїх. ” так як вибрав у Ньому Він нас перше заложення світу, щоб були перед Ним ми святі й непорочні, у любові, призначивши наперед, щоб нас усиновити для Себе Ісусом Христом, за вподобанням волі Своєї, на хвалу слави благодаті Своєї, якою Він обдарував нас в Улюбленім” (Еф.1:4-6) Він вибрав не тому, що ми були святі, але для того, щоб ми були святі. Саме Боже вибрання є запорукою, відправною точкою нашої святості і непорочності в любові. Саме тому, що Він вибрав нас, що покликав нас, дарував віру, усвідомлення гріховності, ми відкликнулись на Його поклик, ми маємо бажання жити для Бога, ми сумуємо, коли відступаємо від Нього і робимо гріх.

1. Практичне примінення
   • Дякуйте Богу за вибрання
   • Не переймайте себе питаннями: чи я вибраний, але шукайте, бережіть та вдосконалюйте силою Божою ознаки вибрання: розкаяння в своїх гріхах, ненависть свого гріха, бажання служити Богу і бути Йому вірним; бути уважним до голосу Божого.
   • Звіщайте Євангеліє там, де ви є, пам’ятаючи, що ми не знаємо тих, хто вибраний Богом. Вибраних своїх Бог приведе, але наша відповідальність нести Слово Боже тим, хто потребує його.

Статистика по Україні:

Безробіття:

Рівень безробіття в Україні в 2009 році складе 7-8%, заявив директор Державної служби зайнятості Володимир Галицький. (в порівнянні 1.8% безробіття на липень 2008 року). Збільшення безробіття втричі.

Водночас 10,2% працездатного населення вже втратили роботу, а 39,6% вважають, що це незабаром може трапитися і з ними. Зменшення зарплати відчули на собі 30,6 громадян України, ще 32,5% вважають, що їхній заробіток може бути зниженим, і лише 36,9% у січні були впевнені у стабільності своєї роботи і заробітку.

Зупинка підприємств. Спад промислового виробництва в Україні в січні 2009 року, порівняно із січнем 2008 року, становить 34,1%, а проти грудня 2008 року – 16,1%. Мільйони людей працюють за скороченим робочим тижнем, змушені йти у неоплачувані відпустки, з дня на день очікують на звільнення чи навіть на закриття підприємств. Наслідки такого господарювання очевидні – низька наповнюваність бюджету, згортання соціальних програм, зниження життєвого рівня, особливо працівників бюджетної сфери, масове безробіття. За цим тягнеться широка смуга інших негараздів.

Криза неплатежів. Заборгованість теплокомуненерго перед НАК «Нафтогаз» наприкінці січня перевищила 4,5 млрд. грн. і продовжує зростати. Заборгованість лише АЕК «Київенерго» перевищила 1,1 млрд. грн., а попереду – розрахунки з «Газпромом» за спожитий Україною газ по найвищим цінам першого кварталу. Така ситуація може призвести не лише до невиконання зобов’язань уряду перед російськими партнерами і відключення найбільших боржників від тепломереж, але й до техногенних аварій і катастроф через брак коштів на догляд за енергетичними мережами. Спроби «лікувати наслідки» шляхом ініціювання судових рішень про заборону відключення тепла та створення «добровільних дружин» для захисту котелень лише загострює проблему неплатежів і соціальне протистояння. Водночас місцеві адміністрацію задля наповнення бюджетів намагаються підвищити комунальні тарифи, згорнути соціальні програми. Все це породжує нові неплатежі, перекладає наслідки кризи на плечі найбідніших верств населення і ще більше знижує рівень життя наших громадян.

Зубожіння населення. Бюджетна криза та внутрішній дефолт, про який все частіше говорять українські політики, може стати для соціально незахищених людей катастрофою, особливо за умов спорожнення пенсійного фонду. Адже навіть затримка з виплатою пенсії загрожує багатьом нашим співгромадянам повною втратою засобів для існування. Особливо це стосується міського населення. За словами віце-президента Світового банку по регіону Європи і Середньої Азії Шигео Катцу, рівень бідності в Україні останніми роками знизився удвічі – з 47,2% у 2003 році до близько 24,5% у 2006-му. Але вже 2007 року кількість бідних людей почала зростати (на 1,5-2 %), а наприкінці 2008 реальні доходи населення різко скоротилися, вартість соціальних трансфертів зменшилася, а безробіття – почало стрімко зростати.

Зростання злочинності – неодмінний наслідок бідності, незахищеності населення і безробіття. Особливо це відчувається у великих і промислових містах України. За словами заступника голови комітету Верховної Ради з питань боротьби з організованою злочинністю Миколи Джиги, економічна криза може призвести до зростання злочинності в Україні на 10-15%. Зростання безробіття в Одеській області вже призвело до збільшення кількості майнових злочинів. За словами начальника УМВС України в Одеській області Богдана Керницького, головним джерелом безробітних на вулицях міста стали заморожені будівництва, де працювало чимало «нелегалів» з Молдови та Придністров’я. «Наряди міліції в Одесі, Ізмаїлі, інших містах дедалі частіше фіксують напади на перехожих із метою грабежу, розкрадання товарів зі зламуванням замків у кіосках і магазинах, крадіжки речей і цінностей з квартир і офісних приміщень». Водночас правоохоронні органи не завжди готові оперативно відреагувати на зростання кількості протиправних дій. На допомогу міським «копам» все частіше залучаються Внутрішні війська МВС. З початку року у Львові військовослужбовці внутрішніх військ затримали 45 осіб за підозрою в скоєнні злочинів, 204 особи – за адміністративні правопорушення.

Источник <http://dialogs.org.ua/project_ua_full.php?m_id=15050>

Це – наслідок фінансової кризи, яка накотилась на весь світ, і дуже сильно заціпила Україну.

Сьогодні газети, радіо, телебачення дуже багато говорить про кризу. Політики залякують людей, розповідаючи про жахливі наслідки, при цьому не показуючи на вихід  і засоби, які вони будуть використовувати для подолання кризи. В результаті, люди залишаються один на один зі своїми проблемами, фінансовими боргами, кредитами, неоплаченими комунальними послугами, пустими холодильниками.

Я сьогодні буду говорити про фінансову кризу. Я не буду говорити про економічні причини кризи – я не економіст. Я не буду говорити про політичні причини – я не політолог і не суддя владі. Я буду говорити про погляд Біблії на фінансову кризу, яку ми зараз переживаємо.

Так, Біблія говорить про це, хоча словосполучення “фінансова криза” в Біблії не зустрічається.

Отже, хто стоїть за всіма нещастями, які переживають люди і за фінансовою кризою в тому числі? Яка основна причина фінансової кризи? Яка користь від фінансової кризи? Як прожити в період фінансової кризи?

На ці та інші питання ми будемо намагатись знайти відповіді в Писанні.

1.       Бог є Верховний Владика і Він контролює все.

Хто ж стоїть за всіма подіями, які відбуваються на землі? Хто стоїть за фінансовою кризою? Багато хто скаже: винна людина. Жадібність, жадання до наживи, невірна політика, економічні прорахунки призвели до того, що економіка всіх країн світу похитнулась. Можливо, в цьому є доля правди. Дійсно, фінансова криза зроблена руками людини.

Хтось скаже: винен диявол. Це його рук робота. Це його світ, в якому він є князем цього світу. Це він діє через людей, спокушуючи їх до крадіжок, обману, фінансових махінацій, злочинів, корупції. І в цьому є правда. Дійсно, диявол названий князем віку цього. Дійсно, він діє через людей, підвладних йому. Але чи є він остаточним правителем в цьому  світі? Чи може він самовільно приймати рішення? Чи приймає участь Бог у всіх подіях, які відбуваються на землі? Чи має Бог відношення до фінансової кризи, яка склалась в світі?

Слово Боже говорить:

“Хто то скаже і станеться це, як Господь того не наказав? Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, зле та добре? Чого ж нарікає людина жива? Нехай скаржиться кожен на гріх свій. Пошукаймо доріг своїх та дослідімо, і вернімось до Господа! підіймімо своє серце та руки до Бога на небі!” (Плач.3:37-41)

По-перше, в даному тексті ми бачимо, що все, що відбувається в цьому світі – виходить “з уст Всевишнього, зле та добре”. Як? Невже від Бога може виходити зле? Адже Бог є любов? Даний текст також говорить про першопричину зла – гріх людини, ” нехай кожен скарждиться на свій гріх”. Гріх людини – ось першопричина всіх нещасть на землі. І, для того, щоб покарати гріх людини, щоб направити людину до Себе, Бог допускає зле. Про це ми ще поговоримо пізніше.

Псалмоспівець говорить: ” Знаю бо я, що Господь і Владика наш більший від богів усіх! Все, що хоче Господь, те Він чинить на небі та на землі, на морях та по всяких глибинах!” (Пс.134:5,6)

Пророк Огій говорив: ” Бо так промовляє Господь Саваот: Ще раз, а станеться це незабаром, і Я затрясу небо та землю, і море та суходіл! І затрясу всіма народами, і прийдуть коштовності всіх народів, і наповню цей дім славою, говорить Господь Саваот. Моє срібло й Моє золото, говорить Господь Саваот. Більша буде слава цього останнього дому від першого, говорить Господь Саваот, і на цьому місці Я дам мир, говорить Господь Саваот”. (Ог.2:6-9). Зверніть увагу на слова: “Золото і срібло – все моє”.

Христос, перед тим, як повернутись до свого небесного Отця, сказав учням: ” А Ісус підійшов і промовив до них та й сказав: Дана Мені всяка влада на небі й на землі”. (Матв.28:18)

Апостол Павло говорить до церкви  в Ефесі: ” У Нім, що в Нім стали ми й спадкоємцями, бувши призначені наперед постановою Того, Хто все чинить за радою волі Своєї” (Еф.1:11)

Це далеко не повний перелік тексті зі Святого Писання, які говорять про те, що Бог є всевладний Бог. Він чинить те, що Він хоче. Згадайте праведного Йова. В один день він втратив всіх своїх дітей, маєтки, багатство, здоров’я. І, роблячи підсумок, він сказав: “Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем?” (Йов.2:10)

В іншому тексті Господь говорить: ” Господь зубожує та збагачує, понижує Він та звеличує. Підіймає нужденного з пороху, підносить убогого зо смітників, щоб посадити з вельможами й престол слави їм дать на спадщину, бо Господні основи землі, і на них Він поставив вселенну. Він ноги святих Своїх стереже, нечестиві ж погинуть у темряві, бо сильним не з сили стає чоловік”. (1Сам.2:7-9)

Сьогодні дуже популярним є вчення, що Бог – він тільки Любов. Він не бажає і не допускає нічого злого людині. У всіх бідах людини винен сатана. Але Писання чітко говорить нам про те, що Бог конролює все. Він є Всевладний Бог. Абсолютно нічого з того, що відбувається в цьому світі, не відбувається без волі Його. Пам’ятаєте слова Ісуса Христа, який говорив: ” Чи не два горобці продаються за гріш? А на землю із них ні один не впаде без волі Отця вашого”. (Матв.10:29)

Можливо, комусь з вас не подобається думка про те, що Бог допускає в наше життя випробування, страждання. Ми хочемо бачити Бога люблячого, який закриває очі на всі гріхи людини. Але, разом з тим, що Бог є Бог любові, Він є справедливий суддя. Жодне зло і неправда людини не може бути непокараними зі сторони Бога. Можливо часто є спокуса питати в Бога: “Чому ти допускаєш таке в наше життя?” Мені дуже подобається, як про це писав великий реформатор Жан Кальвін в своїй праці “Настанова в християнській вірі”:

“Яка зухвалість навіть саме  питання про причини Божої волі – адже вона з повною підставою повинна вважатися за причину того, що всього відбувається. Бо якщо вона сама має  причину, то повинна слідувати за нею і бути до неї прив’язаною, а таке  недозволенне навіть уявляти. Воля Божа – це вище і суверенне мірило праведності, і тому все, чого хоче Бог, потрібно вважати справедливим, бо це – бажання Бога. Коли питають: «Чому Бог так зробив?»- потрібно відповідати: «Тому що Він цього пожелал»а. Якщо ж далі питають: «Чому Він цього побажав?»- то питають про  вищому і більшому, ніж Божа воля, а такого не існує.  Тому хай людина упокорить свою зухвалість і не шукає того, чого немає, з побоювання не знайти того, що є”.

Задають часто питання: чому почалась фінансова криза? Тому що Бог побажав, щоб це сталось. Можливо хтось з нас гостро відчуває на собі наслідки фінансової кризи: ваші достатки зменшились,  ваше положення на роботі є нестабільним, вам важко виплачувати кредити, можливо, ви взагалі не маєте робити, і це все викликає у вас тривогу, зневіру. Пам’ятайте: Бог контролює все. Він є Всевладний Бог. Можливо у людей невіруючих ця істина викличе гнів, адже, що це за Бог, що допускає таке в життя людини? Але для віруючої людини це є істина, яка потішає, підкріпляє. Адже наш Бог, якому ми служимо, контролює все. Нічого, що відбувається в цьому світі, не відбувається без Його контролю. Він є суверений Всевладний Бог.  І разом з тим, Він є Люб’ячий Батько, який піклується про Своїх дітей навіть у самі важкі періоди життя. Нехай ця істина приносить нам потіху і впевненість в Бозі.

2.       Бог руйнує ідоли і устрої цього світу

Але все ж таки: чому Бог допустив всесвітню фінансову кризу! Я думаю, що причина одна – матеріалізм, який охопив всесвіт.

a.       Матеріалізм – ідол 21 століття

Якщо подивитись на сучасне суспільство, то можна помітити, що весь акцент, вся увага людей сконцентрована на матеріальних речах. Різні  фірми рекламують свій товар, переконуючи людей в тому, що цей товар їм дуже необхідний, саме в ньому вони мають потребу. Велика кількість людей відчутно збагатилась. Вони виставляють своє багатство напоказ у вигляді дорогих авто, шикарних котеджів та домів, дорого одягу та прикрас. Бажання до наживи захоплює все більше і більше людей. Хтось, збагатившись, і не завжди чесним шляхом, бажає ще більше збагатитись. Люди бідніші, дивлячись на рівень життя багатих, намагаються дотягнутись до їх рівня. Збагачення стає для них самоціллю. Хто не зміг збагатитись так, як це зробив сусід, живе в постійній заздрості, осудженні, озлобленості. А якась категорія людей стає біднішими тільки тому, що інші, більш впливові особи намагаються збагатитись, переступивши через біди та проблеми інших людей. Такий сьогодні світ. Гроші, збагачення стали сьогодні ціллю життя людей.

І, на жаль, ця філософія сьогодні проникла в церкву. Сьогодні все більшої і більшої популярності набирає єретичне вчення “Євангеліє процвітання”, через яке лжевчителі намагаються внушити своїм слухачам, що однозначною Божою волею є те, щоб Його діти були багатими. “Якщо ви Божа дитина, ви є наслідник Божий, співнаслідник з Христом. Вам належить все. Тому ви маєте бути багатими, здоровими успішними. Прийміть лише це вірою”, – навчають ці горе-проповідники.  Але, для того, щоб бути багатими, люди мають жертвувати стільки, скільки про це скаже пастор. І люди намагаються скласти з Богом бізнес-домовленість: вони жертвують для того, щоб від Бога отримати ще більше. Так, Біблія навчає нас жертвувати наші матеріальні кошти. Так, Бог обіцяє благословляти нас, коли ми будемо жертвувати щиро. Але нашим мотивом для пожертвувань має бути не матеріальний інтерес, але як акт поколлллллллллллллллллллллллллллллллллллллллллллллллллллллллллри і подяки Господу за всі блага, які Він дає. Нажаль, проповідники євангелії процвітання роблять саме на матеріальному збагаченні. І, в той час, як самі ж пастори збагачуються, прості прихожани біднішають, розчаровуються в вірі, в Бозі. Згадайте останній фінансовий скандал, в якому задіяний пастор церкви “Посольство Боже”, Сандей Аделаджа, якого звинувачують у фінансових махінаціях. І таких прикладів є багато.

Багато християн не приймають вчення євангелія процвітання, але, разом з тим, збагачення стало ціллю їх життя. Матеріальні статки стали для них їх упованням, впевненістю в житті.

Слово Боже говорить: ” Отож, умертвіть ваші земні члени: розпусту, нечисть, пристрасть, лиху пожадливість та зажерливість, що вона ідолослуження, бо гнів Божий приходить за них на неслухняних”. (Кол.3:5,6)

b.      Відношення Бога до ідолів (приклади з Біблії)

Даний текст Писання говорить, що зажерливість – це ідолослуження. Слово “зажерливість” має значення – користолюбство, жадність, самокорисливість, лихварство,  ненаситність. Постійне бажання до збагачення Бог розцінює як ідолопоклонство – поклоніння ідолам. Як Бог відноситься до ідолів? Давайте згадаємо деякі приклади з Писання:

i.            Вавилонська вежа. Люди зібрались разом для того, щоб побудувати собі ім’я. Це вони вирішили зробити у вигляді вавилонської вежі. Бог змішав мови для того, щоб перешкодити людям зробити цю річ. З того часу Вавилон став символом ідолопоклонства.

ii.            Суд над єгипетським народом.

iii.            Суд над амаликитянами.

iv.            Суд над ізраїльським народом

Бог наказав Своєму народу тікати від ідолопоклонства. В другій заповіді Бог прямо забороняє ідолопоклонство.  В іншому тексті Слово Боже говорить: ” І склав Господь із ними заповіта, і наказав їм, говорячи: Не будете боятися інших богів, і не будете вклонятися їм, і не будете служити їм, і не будете приносити жертов їм, а тільки Господа, що вивів вас із єгипетського краю великою силою та витягненим раменом, Його будете боятися, і Йому будете вклонятися, і Йому будете приносити жертви. І устави, і права, і Закона, і заповідь, які написав вам, будете додержувати, щоб виконувати по всі дні, а богів інших не будете боятися”. (2Цар.17:35-37). В іншому тексті Бог наказує ” Бо не будеш ти кланятись богові іншому, бо Господь Заздрісний ім’я Його, Бог заздрісний Він!” (Вих.34:14)

А що про це говорить Новий Заповіт? Невже Новий Заповіт також застерігає нас від ідолопоклонства? Невже  наша любов до матеріальних статків неприємна Господу? Вище ми вже з вами читали, що зажерливість – це є ідолопоклонство. Ісус Христос до своїх учнів говорив такі слова: ” Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні”. (Матв.6:24)

Бог не терпить посереднього відношення до Себе. Неможливо перебувати  по середині в служінні Богу і матеріальним здобуткам. Людина або служить Богу, або служить багатству. Причому, служіння багатству не завжди означає, що це багата людина.  Коли людина складає всю свою надію на матеріальні здобутки, навіть на ті невеликі, які має, коли вона в них бачить свою стабільність і впевненість, коли вона більш за все боїться їх втратити – це і є служіння мамоні. Бог противиться тому, коли людина створює собі ідолів. Саме тому в Новому Завіті апостоли неоднократно попереджають церкву:

Апостол Павло про ідолів

Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадкують Божого Царства? Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники, ні злодії, ні користолюбці, ні п’яниці, ні злоріки, ні хижаки Царства Божого не вспадкують вони! (1Кор.6:9,10)

Тому, мої любі, утікайте від служіння ідолам. (1Кор.10:14)

Апостол Іван про ідолів:

Дітоньки, бережіться від ідолів! Амінь. (1Iван.5:21)

Людство створило собі ідола 21 віку – матеріалізм. І Бог почав руйнувати  цей ідол. Народ Божий прийняв цього ідола в своє життя. Бог через кризу бажає показати, що Він більший над найстабільшу валюту, найбагатші надбання, найсильніші структури, супердержави.

Можливо, Бог допустив в ваше життя кризу? Через це Він ще раз нагадує, що Він є Бог, який дає життя і все необхідне для життя; Він є самодостатній Бог, і тому ми маємо шукати Його і тільки в Ньому шукати нашу надію і уповання.

c.       Ознаки кінця світу.

Бог, руйнуючи земні устрої, ще раз показує, що прихід Його дуже близький.

3. Користь фінансової кризи

Попри всі складності, які принесла з собою криза, є певна користь від фінансової кризи. І це не тільки користь в банківській, економічній та політичній сферах. Є певна користь від фінансової кризи і в духовному змісті.

a. Виявляє віруючим , якими вони є насправді, в чому їх уповання

b. Випробування віри

c.       В період кризи Бог буде проявляти свою милість до свого народу

4. Як пережити фінансову кризу віруючій людині (біблійні та економічні поради)

a. Довіртесь Богу. Найбільша проблема в період кризи – це криза в серці, в розумі. Це криза довіри. Якщо в серці є криза, то навіть всі матеріальні достатки не будуть приносити належного задоволення. І навпаки, якщо серце наповнене миром Божим, навіть те невелике, що є, приносить задоволення і відчуття подяки. Можливо завтрашній день не пророчить нічого доброго для нас, можливо сьогодні наше життя стало важчим, ніж було вчора? Христос говорить: “Через те вам кажу: Не журіться про життя своє що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло? Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них? Хто ж із вас, коли журиться, зможе додати до зросту свого бодай ліктя одного? І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, не працюють, ані не прядуть. А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них. І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до печі вкидається, Бог отак зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні! Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось? Бож усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться. Отож, не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи!” (Матв.6:25-34) Зверніть увагу на те, що Христос не обіцяє в даному тексті віли, шестисоті мерседеси. Христос обіцяє забезпечувати своїх дітей самим необхідним для життя. Не турбуйтесь. Не перейматесь надмірно про завтрашній день. Він належить Господу, який любить вас , який піклується про Вас, який знає, в чому ви маєте потребу і має силу і владу дати вам саме необхідне. Давид говорить: ” Даремно вам рано вставати, допізна сидіти, їсти хліб загорьований, Він і в спанні подасть другові Своєму!” (Пс.126:2)

b. Перевірте свої преорітети. Христос говорить про речі, які необхідні для прожиття: їжа, одежа. І він говорить, що погани шукають цього. Чому Христос таке говорить? ЩО, хіба для віруючих людей не потрібні іжа, одежа, інші речі, необхідні для життя? Слово “шукають” має значення: розшукують, намагаються, добиваються. Акцент саме на те, що ці люди сподіваються тільки на себе, свої сили. Вони вважають, що крім них самих ім ніхто не допоможе. Це люди, які не вірять Богу. Христос говорить одну дуже важливу істину: “…знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно.” (Матв.6:32) Саме тому, що Отець Небесний знає все, що нам потрібно; саме тому, що Господь піклується про нас, Господь говорить: “Шукайте перше царства Божого”. Трохи вище Він говорить: ” Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають. Складайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть. Бо де скарб твій, там буде й серце твоє!” (Матв.6:19-21) Тому, нехай головним в вашому житті буде піклування про Боже царство, про горішнє.

c. Бережіться від спокуси обкрадати Бога. Хіба можна Бога обікрати? Господь говорить: ” Чи Бога людина обманить? Мене ж ви обманюєте, ще й говорите: Чим ми Тебе обманили? Десятиною та приносами! Прокляттям ви прокляті, а Мене обманили, о люду ти ввесь! Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте, промовляє Господь Саваот: чи небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір?” (Мал.3:8-10) Слово “обманювати” має значення не просто сказати неправду Богу, але грабувати, обкрадати. Коли ми не приносимо всі десятини Господу, Бог розцінює це як грабунок. І яка велика спокуса знехтувати десятинами в той час, коли дохід зменшюється а видатки збільшуються. Десятини – це також акт довіри Богу, що Бог сильний піклуватись про нас, навіть якщо наші гаманці пусті. Десятини також вказують на рівень нашої посвяти і послуху Господу. Тому, особливо в період фінансової кризи, будьте чесними і посвяченими Богу в плані ваших десятин.

d. Будьте мудрішими зі своїми грошима.

• Скоротіть витрати на товари, які не є товарами першої необхідності
• Створіть свій власний стабілізаційний фон. Почніть по можливості, відкладати кошти на непердбачувані витрати. Причому , намагайтеся відкладати з кожної зарплатні, пенсії.
• Не залізайте в борги. Користуйтесь кредитами лише в крайніх випадках.
• Якщо ви маєте роботу, бережіть її.