Вступ: Про негативне відношення багатьох християн до теми вибрання Божого.
Місце даного тексту в післані до Римлян. Про що говорить Павло в даному тексті?
- Бог не відноситься однаково до всіх людей. В даному тексті Павло говорить про дві категорії людей: людей, вибраних Богом, і людей, відкинутих Богом.
- Ісак та Ізмаїл.
Павло говорить про насіння Авраама. Ким був Авраам?
- Вибрання Богом Аврама і давання обітниця для Нього.
“І промовив Господь до Аврама: Вийди зо своєї землі, і від родини своєї, і з дому батька свого до Краю, який Я тобі покажу.
І народом великим тебе Я вчиню, і поблагословлю Я тебе, і звеличу ймення твоє, і будеш ти благословенням.
І поблагословлю, хто тебе благословить, хто ж тебе проклинає, того прокляну. І благословляться в тобі всі племена землі!” (Бут.12:1-3). Проходив час, але виконання обітниці не було. І Господь сказав Авраму: “І ось слово Господнє до нього таке: Він не буде спадкоємець тобі, але той, хто вийде з твойого нутра, він буде спадкоємець тобі. І Господь його вивів надвір та й сказав: Подивися на небо, та зорі злічи, коли тільки потрапиш ти їх полічити. І до нього прорік: Таким буде потомство твоє! І ввірував Аврам Господеві, а Він залічив йому те в праведність”. (Бут.15:4-6). Ми знаємо історію життя Авраама. Історію народження Ізмаїла від нього і рабині Агарі, історію народження Ісака від Сари, історію конфлікту між Ісаком та Ізмаїлом. Ми знаємо, що після смерті Сари Авраам взяв собі за дружину Кетуру і вона народила йому ще 6 синів (Бут.25:1-2). Виникає питання: чи для всіх дітей Авраама призначена дана обітниця, чи для декого? Чи відносився Бог однаково до всіх дітей Авраама? В той момент, коли Бог наказав Аврааму відпустити Агар зі своїм сином Ізмаїлом, Бог сказав Аврааму: ” І промовив Господь Авраамові: Нехай не буде не до вподоби тобі це через хлопця та через невільницю твою. Усе, що скаже тобі Сарра, послухай голосу її, бо Ісаком буде покликане тобі потомство”. (Бут.21:12) Бог вибрав саме Ісака для того, щоб обновити з ним завіт, що Він заключив з його батьком Авраамом. Не всі діти Авраамові, хто від нього по тілу, але саме в Ісакові є правдиве насіння.
- Ким є правдиве насіння? Ким є діти обітниці? В Галатах Павло пише: ” А обітниці дані були Авраамові й насінню його. Не говориться: і насінням, як про багатьох, але як про одного: і Насінню твоєму, яке є Христос”. (Гал.3:16). Отже, насіння – це не просто Ісак, але головним змістом обітниці про насіння був прихід Христа. Далі Павло пише: ” Бо ви всі сини Божі через віру в Христа Ісуса! Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися! Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, бо всі ви один у Христі Ісусі! А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці”. (Гал.3:26-29)
- А тепер зверніть увагу, що пише Павло в Римлянах. Бог не відносився однаково до Ісака та Ізмаїла. Ізмаїлу Бог дав благословення, але Бог вибрав Ісака для вспадкування обітниці, даної його батьку Аврааму. Більше того, ми бачимо, що не всі нащадки Ісаака та Якова (Ізраїля) вважались істиними ізраїльтянами, дітьми обітниці. З даного тексту не можна сказати, що дітьми обітниці можна назвати прямих нащадків Ісаака та Якова. Ні. Серед тілесних дітей Авраама, Ісака та Якова є вибрані Богом діти обітниці, ті, хто по благодаті Божій йде слідами віри Авраама, ті, хто Христові. Вибрання Боже не передається по наслідству.
- Яків та Ісав
- Якщо вибрання Богом Ісаака з людської точки зору можна пояснити (Ісаак, на відміну від Ізмаїла, був народжений від законої дружини Авраама, а Ізмаїл від рабині Агарі; Ізмаїл був більш жорсткого характеру і насміхався з Ісаака і т.д.) то вибрання Якова з людської точки зору пояснити неможливо. Яків та Ісав були синами коханої і законої дружини Ісаака Ревеки. Вони були близнюками, разом виростали в утробі матері. Ісав був первенцем, улюбленцем батька, якому той хотів передати своє благословення. Він, на відміну від Якова, був слухняний і чесний перед батьком. Але Бог не відносився до них так, як відносився Ісаак. Він не відносився до них однаково. Він Якова полюбив, а Ісава зненавидів.
- Хоча в книзі Буття ми не бачимо фактів ненависті Бога до Ісава, але ненависть стосувалась не просто однієї особи, але й всього народу, що вийшов від Ісава. Павло цитує пророцтво Малахії: ” Я вас покохав, говорить Господь, а ви кажете: Як Ти нас покохав? Чи ж не брат Ісав Якову? каже Господь, а Я Якова був покохав, а Ісава зненавидів, і зробив його гори спустошенням, а спадок його для шакалів пустині. Коли скаже Едом: Ми зруйновані, та знову збудуємо руїни, то так промовляє Господь Саваот: Вони побудують, а Я розвалю! І звати їх будуть: Країна безбожности, і народ, на якого навіки розгнівавсь Господь! І ваші очі побачать оце, і ви скажете: Стане великий Господь понад границю Ізраїлеву!” (Мал.1:2-5) Едомляни, нащадки Ісава, як народ, часто конфліктували з Ізраїльтянами. Ізраїльтяни часто панували над Едомом. З часом, Едомляни стали ідолопоклониками, і Бог неодноразово карав їх. І, виходячи з даного тексту, можна подумати, щоб Бог саме тому й зненавидів едомлян через їх безбожність. Але Господь говорить про зв’язок між Ісавом і Едомлянами. Саме Ісава Бог зненавидів, і його нащадки несли на собі гнів Божий. Бог позбавив їх Своєї оберігаючої благодаті і вони почали розтліватись у власних гріхах. Ми бачимо, що Бог по різному відносився до Якова та Ісава. Одного Він вибрав та полюбив, а іншого зненавидів.
- Мойсей (ізраїльський народ ) та фараон
- В лиці Мойсея Бог вибрав весь народ Ізраїльський для того, щоб зробити його своїм вибраним народом.
- Бог поставив фараона, щоб прославити Себе. І, для досягнення цієї цілі, Він ожорсточив фараона. До цього ми ще вернемось. Але зауважимо, що в Писанні ми бачимо різницю у відношенні Бога до Ізраїльського народу і фараона.
Отже, на прикладі цих біблійних героїв Павло чітко показує, що в Бога немає колгоспу. Бог не відноситься до всіх людей однаково. Одних людей Бог вибрав, інших – залишив у їх гріхах.
- Причини Божого вибрання
Виникає логічне питання, яке дуже часто задають люди: значить Бог не є справедливим, якщо Він одних вибирає, а інших залишає. Павло передбачив таке і питання і пише: “Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зовсім ні!” (Рим.9:14) Чому ж тоді Бог вибрав одних а залишив інших? Якими критеріями керувався Бог при виборі? Коли Бог вибирав: чи під впливом обставин, чи раніше?
- Не є результатом обставин та історичних подій. Боже вибрання є вічним. “так як вибрав у Ньому Він нас перше заложення світу…” (Еф.1:4)
- НЕ є добрі справи людини (в.11-13). Стосовно Ізраїльського народу Бог сказав про вибрання: ” бо ти святий народ для Господа, Бога свого, тебе вибрав Господь, Бог твій, щоб ти був Йому вибраним народом зо всіх народів, що на поверхні землі. Не через численність вашу понад усі народи Господь уподобав вас та вибрав вас, бож ви найменші зо всіх народів, але з Господньої любови до вас, і через додержання Його присяги, що присягнув був вашим батькам, Господь вивів вас сильною рукою, і викупив тебе з дому рабства, з руки фараона, царя єгипетського”. (Повт.7:6-8)
- Божа суверена воля (в. 15, 18) Він, як гончар, робить посуд такий, який хоче (в.20-21)
- Божа милість (в. 15-16,18 23 – посудини милосердя) Якщо говорити про справедливість, то задайте собі питання: чи справедливо праведний Христос страждав за ваші гріхи на хресті; чи справедливим є те, що ви ще живете на цій землі, чинячи стільки багато гріхів? Якщо говорити про справедливість, то кожна людина заслуговує на вічне покарання. Але милість в тому, що Бог вибрав деяких, спас їх через голгофську жертву, прикликав їх до Себе, тримає їх в Своїй благодаті для того, щоб прославити. Це є милість Божа.
- Ціль Божого вибрання
- Виявити Свою святість і праведність до грішників. В приклад Павло приводить фараона (в.17-18) Бог поставив фараона для певної цілі – щоб на ньому показати Свою славу серед інших народів. Написано, що Він ожорсточив серце фараона. Здається, де тут справедливість. Але, коли ми читаємо книгу Вихід, то бачимо, що фараон сам ожорсточив своє серце. Ожорсточення серця було не прямим активним впливом Бога на волю фараона. Бог забрав свою стримуючу благодать і силу, яка береже грішних людей від повного розтління. І фараон, керуючись своїми гріховними амбіціями, все більше і більше ожорсточував своє серце. Про це саме говориться в Рим.1:18 і далі, коли говорить, що Бог віддав перевернутому розуму. Про це ж говориться і в 22 вірші
- Прославити Своє ім’я на посудинах милосердя (в.23)
- Прославити вибраних Своїх. ” так як вибрав у Ньому Він нас перше заложення світу, щоб були перед Ним ми святі й непорочні, у любові, призначивши наперед, щоб нас усиновити для Себе Ісусом Христом, за вподобанням волі Своєї, на хвалу слави благодаті Своєї, якою Він обдарував нас в Улюбленім” (Еф.1:4-6) Він вибрав не тому, що ми були святі, але для того, щоб ми були святі. Саме Боже вибрання є запорукою, відправною точкою нашої святості і непорочності в любові. Саме тому, що Він вибрав нас, що покликав нас, дарував віру, усвідомлення гріховності, ми відкликнулись на Його поклик, ми маємо бажання жити для Бога, ми сумуємо, коли відступаємо від Нього і робимо гріх.
- Практичне примінення
- Дякуйте Богу за вибрання
- Не переймайте себе питаннями: чи я вибраний, але шукайте, бережіть та вдосконалюйте силою Божою ознаки вибрання: розкаяння в своїх гріхах, ненависть свого гріха, бажання служити Богу і бути Йому вірним; бути уважним до голосу Божого.
- Звіщайте Євангеліє там, де ви є, пам’ятаючи, що ми не знаємо тих, хто вибраний Богом. Вибраних своїх Бог приведе, але наша відповідальність нести Слово Боже тим, хто потребує його.
Інформація про файл:
Тип файлу: mp3
Тривалість файлу: 51,19
Розмір файлу: 11,7 mB
Завантажити проповідь:
Молодого баптистского проповедника Айру Пойнтера, студента библейского колледжа, приглашают нести служение в маленькую сельскую церковь. Во время знакомства с дьяконами церкви ему задают вопрос:
