Суверена Божа воля, виявлена у вибранні

Опублікував Юрій Луковий липня - 12 - 2009 1 коментар

План-конспект проповіді

Вибрання

Вступ: Про негативне відношення багатьох християн до теми вибрання Божого.

Місце даного тексту в післані до Римлян. Про що говорить Павло в даному тексті?

  1. Бог не відноситься однаково до всіх людей. В даному тексті Павло говорить про дві категорії людей: людей, вибраних Богом, і людей, відкинутих Богом.
    • Ісак та Ізмаїл.

Павло говорить про насіння Авраама. Ким був Авраам?

  • Вибрання Богом Аврама і давання обітниця для Нього.

“І промовив Господь до Аврама: Вийди зо своєї землі, і від родини своєї, і з дому батька свого до Краю, який Я тобі покажу.

І народом великим тебе Я вчиню, і поблагословлю Я тебе, і звеличу ймення твоє, і будеш ти благословенням.

І поблагословлю, хто тебе благословить, хто ж тебе проклинає, того прокляну. І благословляться в тобі всі племена землі!” (Бут.12:1-3). Проходив час, але виконання обітниці не було. І Господь сказав Авраму: “І ось слово Господнє до нього таке: Він не буде спадкоємець тобі, але той, хто вийде з твойого нутра, він буде спадкоємець тобі. І Господь його вивів надвір та й сказав: Подивися на небо, та зорі злічи, коли тільки потрапиш ти їх полічити. І до нього прорік: Таким буде потомство твоє! І ввірував Аврам Господеві, а Він залічив йому те в праведність”. (Бут.15:4-6). Ми знаємо історію життя Авраама. Історію народження Ізмаїла від нього і рабині Агарі, історію народження Ісака від Сари, історію конфлікту між Ісаком та Ізмаїлом. Ми знаємо, що після смерті Сари Авраам взяв собі за дружину Кетуру і вона народила йому ще 6 синів (Бут.25:1-2). Виникає питання: чи для всіх дітей Авраама призначена дана обітниця, чи для декого? Чи відносився Бог однаково до всіх дітей Авраама? В той момент, коли Бог наказав Аврааму відпустити Агар зі своїм сином Ізмаїлом, Бог сказав Аврааму: ” І промовив Господь Авраамові: Нехай не буде не до вподоби тобі це через хлопця та через невільницю твою. Усе, що скаже тобі Сарра, послухай голосу її, бо Ісаком буде покликане тобі потомство”. (Бут.21:12) Бог вибрав саме Ісака для того, щоб обновити з ним завіт, що Він заключив з його батьком Авраамом. Не всі діти Авраамові, хто від нього по тілу, але саме в Ісакові є правдиве насіння.

  • Ким є правдиве насіння? Ким є діти обітниці? В Галатах Павло пише: ” А обітниці дані були Авраамові й насінню його. Не говориться: і насінням, як про багатьох, але як про одного: і Насінню твоєму, яке є Христос”. (Гал.3:16). Отже, насіння – це не просто Ісак, але головним змістом обітниці про насіння був прихід Христа. Далі Павло пише: ” Бо ви всі сини Божі через віру в Христа Ісуса! Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися! Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, бо всі ви один у Христі Ісусі! А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці”. (Гал.3:26-29)
  • А тепер зверніть увагу, що пише Павло в Римлянах. Бог не відносився однаково до Ісака та Ізмаїла. Ізмаїлу Бог дав благословення, але Бог вибрав Ісака для вспадкування обітниці, даної його батьку Аврааму. Більше того, ми бачимо, що не всі нащадки Ісаака та Якова (Ізраїля) вважались істиними ізраїльтянами, дітьми обітниці. З даного тексту не можна сказати, що дітьми обітниці можна назвати прямих нащадків Ісаака та Якова. Ні. Серед тілесних дітей Авраама, Ісака та Якова є вибрані Богом діти обітниці, ті, хто по благодаті Божій йде слідами віри Авраама, ті, хто Христові. Вибрання Боже не передається по наслідству.
  • Яків та Ісав
    • Якщо вибрання Богом Ісаака з людської точки зору можна пояснити (Ісаак, на відміну від Ізмаїла, був народжений від законої дружини Авраама, а Ізмаїл від рабині Агарі; Ізмаїл був більш жорсткого характеру і насміхався з Ісаака і т.д.) то вибрання Якова з людської точки зору пояснити неможливо. Яків та Ісав були синами коханої і законої дружини Ісаака Ревеки. Вони були близнюками, разом виростали в утробі матері. Ісав був первенцем, улюбленцем батька, якому той хотів передати своє благословення. Він, на відміну від Якова, був слухняний і чесний перед батьком. Але Бог не відносився до них так, як відносився Ісаак. Він не відносився до них однаково. Він Якова полюбив, а Ісава зненавидів.
    • Хоча в книзі Буття ми не бачимо фактів ненависті Бога до Ісава, але ненависть стосувалась не просто однієї особи, але й всього народу, що вийшов від Ісава. Павло цитує пророцтво Малахії: ” Я вас покохав, говорить Господь, а ви кажете: Як Ти нас покохав? Чи ж не брат Ісав Якову? каже Господь, а Я Якова був покохав, а Ісава зненавидів, і зробив його гори спустошенням, а спадок його для шакалів пустині. Коли скаже Едом: Ми зруйновані, та знову збудуємо руїни, то так промовляє Господь Саваот: Вони побудують, а Я розвалю! І звати їх будуть: Країна безбожности, і народ, на якого навіки розгнівавсь Господь! І ваші очі побачать оце, і ви скажете: Стане великий Господь понад границю Ізраїлеву!” (Мал.1:2-5) Едомляни, нащадки Ісава, як народ, часто конфліктували з Ізраїльтянами. Ізраїльтяни часто панували над Едомом. З часом, Едомляни стали ідолопоклониками, і Бог неодноразово карав їх. І, виходячи з даного тексту, можна подумати, щоб Бог саме тому й зненавидів едомлян через їх безбожність. Але Господь говорить про зв’язок між Ісавом і Едомлянами. Саме Ісава Бог зненавидів, і його нащадки несли на собі гнів Божий. Бог позбавив їх Своєї оберігаючої благодаті і вони почали розтліватись у власних гріхах. Ми бачимо, що Бог по різному відносився до Якова та Ісава. Одного Він вибрав та полюбив, а іншого зненавидів.
  • Мойсей (ізраїльський народ ) та фараон
    • В лиці Мойсея Бог вибрав весь народ Ізраїльський для того, щоб зробити його своїм вибраним народом.
    • Бог поставив фараона, щоб прославити Себе. І, для досягнення цієї цілі, Він ожорсточив фараона. До цього ми ще вернемось. Але зауважимо, що в Писанні ми бачимо різницю у відношенні Бога до Ізраїльського народу і фараона.

Отже, на прикладі цих біблійних героїв Павло чітко показує, що в Бога немає колгоспу. Бог не відноситься до всіх людей однаково. Одних людей Бог вибрав, інших – залишив у їх гріхах.

  1. Причини Божого вибрання

Виникає логічне питання, яке дуже часто задають люди: значить Бог не є справедливим, якщо Він одних вибирає, а інших залишає. Павло передбачив таке і питання і пише: Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зовсім ні!” (Рим.9:14) Чому ж тоді Бог вибрав одних а залишив інших? Якими критеріями керувався Бог при виборі? Коли Бог вибирав: чи під впливом обставин, чи раніше?

  • Не є результатом обставин та історичних подій. Боже вибрання є вічним. “так як вибрав у Ньому Він нас перше заложення світу…” (Еф.1:4)
  • НЕ є добрі справи людини (в.11-13). Стосовно Ізраїльського народу Бог сказав про вибрання: ” бо ти святий народ для Господа, Бога свого, тебе вибрав Господь, Бог твій, щоб ти був Йому вибраним народом зо всіх народів, що на поверхні землі. Не через численність вашу понад усі народи Господь уподобав вас та вибрав вас, бож ви найменші зо всіх народів, але з Господньої любови до вас, і через додержання Його присяги, що присягнув був вашим батькам, Господь вивів вас сильною рукою, і викупив тебе з дому рабства, з руки фараона, царя єгипетського”. (Повт.7:6-8)
  • Божа суверена воля (в. 15, 18) Він, як гончар, робить посуд такий, який хоче (в.20-21)
  • Божа милість (в. 15-16,18 23 – посудини милосердя) Якщо говорити про справедливість, то задайте собі питання: чи справедливо праведний Христос страждав за ваші гріхи на хресті; чи справедливим є те, що ви ще живете на цій землі, чинячи стільки багато гріхів? Якщо говорити про справедливість, то кожна людина заслуговує на вічне покарання. Але милість в тому, що Бог вибрав деяких, спас їх через голгофську жертву, прикликав їх до Себе, тримає їх в Своїй благодаті для того, щоб прославити. Це є милість Божа.
  1. Ціль Божого вибрання
    1. Виявити Свою святість і праведність до грішників. В приклад Павло приводить фараона (в.17-18) Бог поставив фараона для певної цілі – щоб на ньому показати Свою славу серед інших народів. Написано, що Він ожорсточив серце фараона. Здається, де тут справедливість. Але, коли ми читаємо книгу Вихід, то бачимо, що фараон сам ожорсточив своє серце. Ожорсточення серця було не прямим активним впливом Бога на волю фараона. Бог забрав свою стримуючу благодать і силу, яка береже грішних людей від повного розтління. І фараон, керуючись своїми гріховними амбіціями, все більше і більше ожорсточував своє серце. Про це саме говориться в Рим.1:18 і далі, коли говорить, що Бог віддав перевернутому розуму. Про це ж говориться і в 22 вірші
    2. Прославити Своє ім’я на посудинах милосердя (в.23)
    3. Прославити вибраних Своїх. ” так як вибрав у Ньому Він нас перше заложення світу, щоб були перед Ним ми святі й непорочні, у любові, призначивши наперед, щоб нас усиновити для Себе Ісусом Христом, за вподобанням волі Своєї, на хвалу слави благодаті Своєї, якою Він обдарував нас в Улюбленім” (Еф.1:4-6) Він вибрав не тому, що ми були святі, але для того, щоб ми були святі. Саме Боже вибрання є запорукою, відправною точкою нашої святості і непорочності в любові. Саме тому, що Він вибрав нас, що покликав нас, дарував віру, усвідомлення гріховності, ми відкликнулись на Його поклик, ми маємо бажання жити для Бога, ми сумуємо, коли відступаємо від Нього і робимо гріх.
  1. Практичне примінення
    • Дякуйте Богу за вибрання
    • Не переймайте себе питаннями: чи я вибраний, але шукайте, бережіть та вдосконалюйте силою Божою ознаки вибрання: розкаяння в своїх гріхах, ненависть свого гріха, бажання служити Богу і бути Йому вірним; бути уважним до голосу Божого.
    • Звіщайте Євангеліє там, де ви є, пам’ятаючи, що ми не знаємо тих, хто вибраний Богом. Вибраних своїх Бог приведе, але наша відповідальність нести Слово Боже тим, хто потребує його.

Прослухати проповідь .mp3

Завантажити проповідь .mp3

Інформація про файл:

Тип файлу: mp3
Тривалість файлу: 51,19
Розмір файлу: 11,7 mB

Завантажити проповідь:

043009-0531-3.png

Ричард П. Белчер «Путь спасения

Опублікував Юрій Луковий квітня - 30 - 2009 Прокоментуй!

После событий, описанных в книге “Путь управления”, прошло десять лет. Роман начинается с того, что однажды вечером одиннадцатилетний сын Пойнтера, Айра младший, спрашивает у отца, не собирается ли тот оставить семью ради другой женщины. Как выяснилось, мальчика беспокоил этот вопрос потому, что папа Эприл, его школьной подружки, ушел к другой женщине. Через некоторое время Пойнтер узнает, что отец Эприл – это Джаспер Шауэрс, его бывший одноклассник, который привел самого Айру к Богу. Как же так случилось, что сейчас он оставил семью и церковь ради другой женщины?

Пойнтер решает встретиться с Джаспером. Оказывается, тот считает, что, однажды согрешив, он потерял свое спасение. Перед Айрой встает новая богословская проблема: можно ли потерять спасение?

Вскоре Джаспер попадает в тюрьму по обвинению в убийствах и ограблении. Совершал ли Джаспер эти преступления и можно ли потерять спасение? Об этом вы узнаете, прочитав эту книгу.

Информация о файле:

Формат –

Размер – 480 кВ

Скачать книгу:

Скачать


Чисте серце – милість чи чеснота?

Опублікував Шаповалов Юрий квітня - 5 - 2009 Прокоментуй!

Прослухати проповідь

Audio clip: Adobe Flash Player (version 9 or above) is required to play this audio clip. Download the latest version here. You also need to have JavaScript enabled in your browser.

Завантажити.gif

План-конспект проповіді

8 Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога. (Матв.5:8)

Коли прийшов Ісус Христос, у Юдеїв були лідери, які гордовито вказували на своє життя, як світло для грішників, і саме їх як нікого іншого Христос докоряв найбільше. Можливо ми спитаємо, чому? Таких праведників? Тому що проблема була в їхньому серці, вони не вірно зрозуміли Закон.

1. Перше завдання, вказати на гріх наш.

20 Бо жадне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним, Законом бо гріх пізнається. (Рим.3:20)

9 Людське серце найлукавіше над все та невигойне, хто пізнає його? (Єр.17:9)

Пребезумний в серці скаже,
Що бога немає,
В беззаконії мерзіє,
Не творить благая.
А бог дивиться, чи є ще
Взискающий бога?
Нема добро творящого,
Нема ні одного!
Коли вони, неситії,
Гріхами дознають?
Їдять люде замість хліба,
Бога не згадають,
Там бояться, лякаються,
Де страху й не буде.
Так самі себе бояться
Лукавії люде.
Хто ж пошле нам спасеніє,
Верне добру долю?
Колись бог нам верне волю,
Розіб’є неволю.
Восхвалимо тебе, Боже,
Хваленієм всяким;
Возрадується Ізраїль
І святий Іаков.

Т.Шевченко

Перше завдання це показати гріх людський, і зробити кожного грішним, і потребуючого Божої милості. Потребуючим Христа. Коли ми запитаємо себе, чому фарисеї не шукали Божої милості, то відповідь буде двоякою. По перше, варто пам’ятати, що Закон був даний для того щоб кожен побачив своє зубожіння, як в дзеркалі, свій гріх. А вони цього не бачили через свою, зовнішню надуману праведність. По друге, вони Бога бачили боржником для них спасіння, а не подавача милості, через те, що вони діти Авраама, народженні в заповіті.

Помилка фарисеїв, історичний контекст.

Помилкою фарисеїв була в тому що вони вважали гріхом тільки зовнішнє проявлення гріха, наприклад «вбивство». І коли вони не вчинили практичне вбивство в своєму житті, вони не бачили вини за собою, і вважали себе праведниками. Щось подібне ми спостерігаємо і сьогодні, коли приходимо в наші суди, вони мають право покарати людину тільки тоді коли людина практично вчинила злочин, і ще й при цьому потрібні докази її злочину. Тому наші суди мають тільки тінь Божого Закону. Божий закон осуджує не тільки зовнішнє проявлення гріха, але і внутрішнє, в серці людини. Ісус сказав, що не тільки той хто пішов до блудниці вчинив блуд, але і той котрий в розумі своєму думав про це, той вчинив блуд в своєму серці. Божий закон, робить не можливим для людини дотримати його, через нашу гріховну природу, яка є повністю зотлілою в гріху.

Тому фарисеї не чикали, що Месія прийде і буде говорити такі слова, скоріш хвалити їх за їхню вірність, більше того, вони бачили Бога, який винен їм царство за їхню вірність. Що і було для них спотиканням. Та Месія прийшов і назвав їх гробами побіленими. Вони не зрозуміли, що Закон не можливо виконати ні кому з грішників, те що вони ховали в серці, мало б їм свідчити що вони грішні, та вони були лицемірами, і не бачили своєї вини.

Так само це мало відношення і до всіх людей. Коли Христос говорить ці слова, перш за все усі мали побачити, що вони не такі, побачити свою вину перед Богом, і шукати прощення, та очищення. Саме прощення та очищення це є перші кроки до чистого серця. Коли виходити з слів Ісуса Христа, тоді немає людини на світі, яка побачить Господа, тому що усі грішні.

Друга проблема була для фарисеї, те що вони належали до Заповіту, думали що їм покаяння уже не потрібно. І ми б згодились коли б гріха в них не було. Та про це пізніше.

Який вихід є для людини? Що робити коли ми бачимо що в нас не чисте серце?

Одна з помилок.

Одна з дій які починають робити люди почувши свої слова, це очищати своє серце, і намагаються дотягтись того шаблону, думаючи що колись таки їм вдасться. Але такий підхід має тільки тінь правди. Адже воно має на меті заслужити перед Богом щось власними зусиллями, зокрема очищаючи серце своє. Досягти чогось. І коли б це було можливо, тоді не потрібно було приходити Христу як заступнику, на землю. Усі б чистили серце. Ми не кажемо що цього не потрібно робити, та в іншій послідовності.

Вірною послідовністю все ж буде те, щоб побачити свою не чистоту, починаючи з серця свого і ніколи не розрізняти наше життя на зовнішнє, і внутрішнє. Ми маємо прийти перед Богом, як грішники, приносячи не тільки ті гріхи, які вчинили в реальності, але і ті, які були вчинені в серці нашому. Більше того, як казав Христос, саме з серця виходять усі наміри, і саме воно має бути винним в першу чергу.

І не тільки в якийсь особливий момент. А постійно, протягом усього життя.

Як нам плакати за наш гріх?

Коли люди визнають перед Богом свої гріхи, досить часто вони плачуть, про своє життя, про те що вони вчинили, і майже ніколи не звертають увагу на те, що було в їхньому серці. Саме за це ми маємо плакати, кричати перед Божим лицем. Тому що ми грішні з серця нашого. І в серці нашому переступили усі можливі Божі заповіді. Чи ми хочемо, щоб Бог нам простив тільки частину гріхів? І не бажаємо бачити того джерела з якого виходить всякий гріх?

Тому перш за все, будь яка заповідь має мати наметі показати нашу потребу в Спасителі, якій подарує нам праведність Свою, щоб ми могли бути названі праведниками не по наших справах, а по Божій милості. Та потребу в Спасителеві який візьме на себе всякий наш гріх, не тільки той, який ми вчинили в реальності, але і за всяку нечистоту нашого серця. Щоб кожен сказав «Господь то спасіння моє, і праведність моя, и Ним я буду хвалитись». Ось в цьому і полягає блага звістка. Усім потрібен Христос, і дітям і дорослим, і нині і завтра, і кожний день в нашому житті.

2. Друге завдання вказати на принципи життя, та плоди спасіння.

Продовжуючи нашу тему, для вірного розуміння слів Ісуса Христа, в нагорній проповіді, нам потрібно подивитись на всі інші твердження, які обговоренні Господом поряд із цими, і які мають мати відображення в кожній людині. І причому усі тези.

Перш за все ці твердження не дані для того, щоб ними спастися, але скоріше в тих людях хто спасенні по милості Божій, через посередника, та Заступника, мають мати місце ці «чесноти». Тому ми будемо говорити про дві особливості блаженства.

a.    Перший принцип, блаженство як плід Духа Святого.

b.   Другий принцип, блаженство як відповідальність, або наша чеснота.

Розглянемо перше твердження, і щоб не бути голослівному, подивимось на псалми.

12 Серце чисте створи мені, Боже, і тривалого духа в моєму нутрі віднови. 13 Не відкинь мене від Свого лиця, й не бери Свого Духа Святого від мене. 14 Верни мені радість спасіння Твого, і з лагідним духом підтримай мене. (Пс.50:12-14)

Чисте серце має початок саме з щирості покаяння. Не залежно від того чи ми народились в Заповіті, чи ми прийшли з атеїзму, чи ми вже каялись, чи це перший раз в нашому житті. Давид просить Бога дати йому чисте серце, уже не на початку своїх стосунків з Богом, а тоді коли він бачить проблему, тому що він згрішив. Щирість це передумова, істинного покаяння, та прагнення чистого серця, показує на те, що не все в наших руках. Ми раби гріха і не можемо бути щирими перед Богом, ми потребуємо, щоб Бог дав нам це щире серце. Щоб Він стримав нас від гріха, коли буде гріх підступати в нашому житті, і панувати над ним не тільки в зовнішньому відношенні, але і в нашому серці. Більше того починаючи з нашого серця.

7 Отож, коли ти добре робитимеш, то підіймеш обличчя своє, а коли недобре, то в дверях гріх підстерігає. І до тебе його пожадання, а ти мусиш над ним панувати. (Бут.4:7)

Але для чого Богу, давати нам чисте серце, і що це означає? А що коли воно в нас уже знову не чисте, або ми не зможемо вберегти до кінця наше серце в чистоті, чи досягти якоїсь неймовірної чистоти? Адже ми не завжди є смиренні, чи милостиві, чи миротворці…? Як бути?

Тому Христос є наш заступник, який дарує нам прощення гріхів, очищає наше  сумління від тягарю осудження прощаючи нас. Він знищив весь список наших гріхів, і дав мир в наше серце. Мир саме від прощення. Але і не тільки це. А також дає через Духа Святого нам бажання не грішити та зберігати серце чистим.

23 Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя. (Пр.4:23)

Тому говорячи про другу тезу, це є наша відповідальність, це те, до чого ми маємо прагнути в нашому житті. Поряд із смиренням, милосердям, яке має наповнювати наше життя, Бог бажає бачити нас із чистим серцем.

Сумління.

Досить часто в Слові Божому апостол говорить про наше сумління, я думаю це теж має відношення до нашого серця. Наприклад.

23 А хто має сумнів, коли їсть, буде осуджений, бо не робить із віри, а що не від віри, те гріх. (Рим.14:23)

15 А Господа Христа святіть у ваших серцях, і завжди готовими будьте на відповідь кожному, хто в вас запитає рахунку про надію, що в вас, із лагідністю та зо страхом. 16 Майте добре сумління, щоб тим, за що вас обмовляють, немов би злочинців, були посоромлені лихословники вашого поводження в Христі. (1Петр.3:15,16)

Цікаво спостерігати що апостол дає нам зрозуміти, ще не тільки наше сумління має бути чистим, але і потрібно думати про ближнього.

10 Коли бо хто бачить тебе, маючого знання, як ти в ідольській божниці сидиш за столом, чи ж сумління його, бувши слабе, не буде спонукане їсти ідольські жертви? 11 І через знання твоє згине недужий твій брат, що за нього Христос був умер! 12 Грішачи так проти братів та вражаючи їхнє слабе сумління, ви проти Христа грішите. (1Кор.8:10-12)

Також Слово Боже вчить нас, коли наше сумління осуджує нас ми маємо перевірити своє життя згідно Слова Його.

20 бо коли винуватить нас серце, то Бог більший від нашого серця та відає все! (1Iван.3:20)

Том основне завдання наше мати наше сумління чисте, та воно також не однаково показує на гріх, кого докоряє, а хто їсть ідоложертвене. Тому наше сумління має бути перевірене згідно Слова Божого. Так як годинник ми налаштовуємо з телевізора, рахуючи що то взірець, вірний шаблон. Так і серце наше має бути чистим для Господа, відкритим та щирим. Тому це наступна теза, про яку ми будемо говорити нижче.

Щирість.

Ми називаємо це саме принцип спасіння, тому що Бог саме таким чином діє спасаючи людей, даруючи їм благодать.

1.   Очищає наше сумління від тиску гріхів, простивши нас.

2.   Очищає наше сумління щоб ми не грішили, мали чисте серце.

3.   Очищає наше сумління, щоб ми мали щирість перед Богом, та перед один одним.

Синонімом до чистого серця може бути, щире серце, тому що чисте серце, це поняття, яке включає в себе не тільки розуміння звільнення від гріха, чистоти сумління, але і значення, щирості, відкритості, відвертості, посвяти Богові.

Наприклад, коли ми подивимось на часи Старого Заповіту, часи Іллі.

27 І сталося опівдні, і сміявся з них Ілля й говорив: Кличте голосом сильнішим, бо він бог! Може він роздумує, або відлучився, або в дорозі! Може він спить, то прокинеться! 28 І стали вони кликати голосом сильнішим, і кололися, за своїм звичаєм, мечами та ратищами, аж лилася з них кров. 29 І сталося, як минувся південь, то вони пророкували аж до часу принесення хлібної жертви, та не було ані голосу, ані відповіді, ані слуху… (1Цар.18:27-29)

Я думаю, ці люди з щирим серцем служили своєму богу, який не міг їм відповісти. Це можна назвати з чистим серцем служили йому. Та нажаль щирість, в їхньому випадку, ні чого не допомогла. Та все ж, це гарний приклад для нас. Бог бажає бачити нас щирими постійно, по відношенню до Нього, та по відношенню один до одного. Кого ми в нашому житті називаємо справжніх християн? Не просто кожного, а саме щиру людину. Це просто видно не озброєним оком. Та коли навіть нас можна обдурити, то Господь бачить наші серця, наскільки вони чисті, та щирі по відношенню до Нього. Напевне варто знову ж зауважити, чому Христос дорікав фарисеям які любили молитись на кожному місці. Чому це було погано в Його очах? І натомість Господь вчив учнів своїх, що коли ти хочеш молитись, зайди в темну кімнату, зачинити двері за собою, і помолись. Що було поганого в молитві привселюдній, та багато хто молився, і Ілля, і Давид, навіть Ісус привселюдно просив Отця відпустити людям гріхи, тому що вони не знають що чинять. Та господа хвилювала саме не щирість цих людей, що в них зміщений акцент. Вони хотіли показати іншим свою щирість, виставити свою побожність в той час коли в серцю своєму були безбожниками, і перед Богом були не щирими. Бог засуджував служіння на показ людям, а натоміть, бажає щоб ми були щирими по відношенню до Нього. Ось до чого ми маємо прагнути в нашому житті, чи нині, чи завтра, чи кожний день.

Бог виховує нас в нашому житті, говорячи, «будьте святі, Я бо Святий». І святість наша не почнеться інакше, як саме з нашого серця, з щирості перед Богом.

Чому Бог показує це як умову, для нас, без якої ніхто не побачить Бога?

Не для того, щоб нам потім було чим хвалитись. Це не принцип християнства, наш принцип хвалитись Господом. Solo Christos (тільки Христос). Тому що так, і тільки так, Дух Святий веде кожного, хто має вспаткувати спасіння. Бог не хоче взяти нас, і без всяких змін спасти, Бог бажає міняти нас, бажає щоб ми приймали його спасіння, щиро. Любили Його щиро, служили Йому щиро. Бог бажає, щоб саме на любові, та чистоті, були побудовані наші стосунки. Тому Бог це робить в нашому житті. І Йому за все слава. Отцю і Сину і Святому Духу. Амінь.

Проголошення благодаті Божої

Опублікував Юрій Луковий березня - 16 - 2009 Прокоментуй!
  1. Якщо, Господи, будеш зважати на беззаконня, хто встоїть, Владико? Бо в Тебе пробачення, щоб боятись Тебе… (Пс.129:3,4)
  2. Коли праведні кличуть, то їх чує Господь, і з усіх утисків їхніх визволює їх. Господь зламаносердим близький, і впокорених духом спасає. (Пс.33:18,19)
  3. Зло безбожному смерть заподіє, і винними будуть усі, хто ненавидить праведного. Господь визволить душу рабів Своїх, і винні не будуть усі, хто вдається до Нього! (Пс.33:22,23)
  4. Щедрий і милосердний Господь, довготерпеливий і многомилостивий. Не завжди на нас ворогує, і не навіки заховує гнів. Не за нашими прогріхами Він поводиться з нами, і відплачує нам не за провинами нашими. Бо як високо небо стоїть над землею, велика така Його милість до тих, хто боїться Його, як далекий від заходу схід, так Він віддалив від нас наші провини! (Пс.102:8-12)
  5. Хай надію складає Ізраїль на Господа, бо з Господом милість, і велике визволення з Ним, і Ізраїля визволить Він від усіх його прогріхів! (Пс.129:7,8)
  6. Від Господа кроки людини побожної ставляться міцно, і Він любить дорогу її; коли ж упаде, то не буде покинена, бо руку її підпирає Господь. (Пс.36:23,24)
  7. Ти, що молитви вислухуєш, всяке тіло до Тебе приходить! Справи грішні зробились сильніші від нас, Ти наші гріхи пробачаєш! Блаженний, кого вибираєш Ти та наближаєш, в оселях Твоїх спочивати той буде! (Пс.64:3-5)
  8. Благословенний Господь, тягарі Він щоденно нам носить, Бог наше спасіння! Бог для нас Бог спасіння, і в Господа Владики виходи смерти! (Пс.67:20,21)
  9. Ти вподобав Собі Свою землю, о Господи, долю Якову Ти повернув, Ти провину народу Свого простив, увесь гріх їхній покрив! Села. Ти гнів Свій увесь занехав, Ти повстримав Свій гнів від палючої лютости! (Пс.84:2-4)
  10. бо Ти, Господи, добрий і вибачливий, і многомилостивий для всіх, хто кличе до Тебе! (Пс.85:5)
  11. Благослови, душе моя, Господа, і не забувай за всі добродійства Його! Всі провини Твої Він прощає, всі недуги твої вздоровляє. Від могили життя твоє Він визволяє, Він милістю та милосердям тебе коронує. (Пс.102:2-4)
  12. Щедрий і милосердний Господь, довготерпеливий і многомилостивий. Не завжди на нас ворогує, і не навіки заховує гнів. Не за нашими прогріхами Він поводиться з нами, і відплачує нам не за провинами нашими. Бо як високо небо стоїть над землею, велика така Його милість до тих, хто боїться Його, як далекий від заходу схід, так Він віддалив від нас наші провини! (Пс.102:8-12)
  13. Якщо, Господи, будеш зважати на беззаконня, хто встоїть, Владико? Бо в Тебе пробачення, щоб боятись Тебе… (Пс.129:3,4)
  14. Я надіюсь на Господа, має надію душа моя, і на слово Його я вповаю. Хай надію складає Ізраїль на Господа, бо з Господом милість, і велике визволення з Ним, і Ізраїля визволить Він від усіх його прогріхів! (Пс.129:5-8)
  15. Господь підпирає всіх падаючих, усіх зігнутих Він випростовує! (Пс.144:14)
  16. Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пораненого, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив… А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено! (Iс.53:4,5)
  17. Та зволив Господь, щоб побити Його, щоб муки завдано Йому. Якщо ж душу Свою покладе Він як жертву за гріх, то побачить насіння, і житиме довгії дні, і замір Господній рукою Його буде мати поводження! Він через муки Своєї душі буде бачити плід, та й насититься. Справедливий, Мій Отрок, оправдає пізнанням Своїм багатьох, і їхні гріхи понесе. (Iс.53:10,11)
  18. Прийдіть, і будемо правуватися, говорить Господь: коли ваші гріхи будуть як кармазин, стануть білі, мов сніг; якщо будуть червоні, немов багряниця, то стануть мов вовна вони! (Iс.1:18)
  19. Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої. (1Iван.1:9)
  20. Діточки мої, це пишу я до вас, щоб ви не грішили! А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведного. Він ублагання за наші гріхи, і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу. (1Iван.2:1,2)
  21. Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його ранами ви вздоровилися. (1Петр.2:24)
  22. Йому, що нас полюбив і кров’ю Своєю обмив нас від наших гріхів, що вчинив нас царями, священиками Богові й Отцеві Своєму, Тому слава та сила на вічні віки! Амінь. (Об.1:5,6)
  23. Вірним і гідним усякого сприйняття є слово, що Ісус Христос прийшов у світ, щоб спасти грішників, серед яких першим є я. (1Тим.1:15)
  24. Усі пророки свідкують про Нього, що кожен, хто вірує в Нього, одержить прощення гріхів Його Йменням. (Дiї.10:43)
  25. Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне. (Iван.3:16)
  26. але Цей, що навіки лишається, безперестанне Священство Він має. Тому може Він завжди й спасати тих, хто через Нього до Бога приходить, бо Він завжди живий, щоб за них заступитись. (Євр.7:24,25)
  27. Бо Христос увійшов не в рукотворну святиню, що була на взір правдивої, але в саме небо, щоб з’явитись тепер перед Божим лицем за нас, і не тому, щоб часто приносити в жертву Себе, як первосвященик увіходить у святиню кожнорічно із кров’ю чужою, бо інакше Він мусів би часто страждати ще від закладин світу, а тепер Він з’явився один раз на схилку віків, щоб власною жертвою знищити гріх. І як людям призначено вмерти один раз, потім же суд, так і Христос один раз був у жертву принесений, щоб понести гріхи багатьох, і не в справі гріха другий раз з’явитися тим, хто чекає Його на спасіння. (Євр.9:24-28)

Народження згори – джерело праведності

Опублікував Олександр Павлюк березня - 16 - 2009 Прокоментуй!

Прослухати проповідь

Audio clip: Adobe Flash Player (version 9 or above) is required to play this audio clip. Download the latest version here. You also need to have JavaScript enabled in your browser.

Завантажити проповідь можна тут

Небезпечна дружба

Опублікував Юрій Луковий березня - 2 - 2009 Прокоментуй!

Прослухати проповідь

Audio clip: Adobe Flash Player (version 9 or above) is required to play this audio clip. Download the latest version here. You also need to have JavaScript enabled in your browser.

Завантажити проповідь можна тут

«Перелюбники та перелюбниці, чи ж ви не знаєте, що дружба зо світом то ворожнеча супроти Бога? Бо хто хоче бути світові приятелем, той ворогом Божим стається. Чи ви думаєте, що даремно Писання говорить: Жадає аж до заздрости дух, що в нас пробуває? Та ще більшу благодать дає, через що й промовляє: Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать. Тож підкоріться Богові та спротивляйтесь дияволові, то й утече він від вас. Наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до вас. Очистьте руки, грішні, та серця освятіть, двоєдушні! Журіться, сумуйте та плачте! Хай обернеться сміх ваш у плач, а радість у сум! Упокоріться перед Господнім лицем, і Він вас підійме!» (Як.4:4-10)

Як часто сьогодні від людей можна чути такі слова: «Чим я гірший від інших?», «Як всі, так і я», «Чому я маю відрізнятись» і подібні. Нажаль, сьогодні християни також переймають цю філософію, навіть не підозрюючи її небезпеку.

1. Дружба зі світом – це духовний перелюб

В грецькому тексті (мові оригіналу) використовується тільки слово «перелюбниці» – слово, яке має значення «жінка, яка не вірна шлюбній обітниці». Хоча в нашому перекладі це слово використовується в чоловічому і жіночому роді, в грецькій мові використовується тільки в жіночому роді. Виникає питання. Чому Яків звертається до церкви такими словами? Невже в тих церквах були проблеми шлюбної невірності? Алегорію, яку використовує автор, дуже добре була відома віруючим Старого Завіту. Як в Старому, так і в Новому Завіті, стосунки між Богом і Своїм народом порівнюються з шлюбними стосунками між чоловіком і дружиною.
Ще пророк Ісая говорив: «Бо Муж твій, Творець твій, Господь Саваот йому Ймення, а твій Викупитель Святий Ізраїлів, Він Богом усієї землі буде званий!» (Iс.54:5) В Новому Заповіті ця алегорія також прослідковується. Павло писав: «Бо пильную про вас пильністю Божою, заручив бо я вас одному чоловікові, щоб Христові привести вас чистою дівою. Та боюсь я, як змій звів був Єву лукавством своїм, щоб так не попсувалися ваші думки, і ви не вхилилися від простоти й чистости, що в Христі.» (2Кор.11:2,3). В послані до Ефесян Павло проводить паралель між стосунками чоловіка і дружини з Христом і Церквою. В Об’явлені Іван говорить: «Радіймо та тішмося, і даймо славу Йому, бо весілля Агнця настало, і жона Його себе приготувала! І їй дано було зодягнутися в чистий та світлий вісон, бо вісон то праведність святих». (Об.19:7,8). Ми бачимо, що в Писанні стосунки Бога зі Своїм народом розглядаються як шлюбні стосунки. Це є завітні стосунки. Чому ж Яків називає читачів перелюбниками? Коли Бог розцінює дії свого народу як перелюб?

В Старому Заповіті, коли ізраїльський народ потопав в ідолопоклонстві, Бог наказав своєму пророку Осії піти і одружитись на жінці-перелюбниці. Потім ця жінка народила йому дітей і знову почала займатись перелюбом. Бог наказав Осії знову привести свою дружину додому. Чому. Модель стосунків між Осією і Його жінкою відображали взаємостосунки між Богом і Його народом. Бог сказав Осії: «І сказав Господь мені ще: Іди, покохай жінку, кохану приятелем, але перелюбну, подібно, як любить Господь Ізраїлевих синів, а вони звертаються до інших богів, і кохаються у виноградних коржиках». (Ос.3:1) Пророк Єремія, докоряючи народ ізраїльський в ідолопоклонстві, говорив: «Справді, як зраджує жінка свого чоловіка, так ви Мене зрадили, доме Ізраїлів! каже Господь». (Єр.3:20). Ця ідея перейшла і в Новий Заповіт – стосунки між Богом і Своїм народом порівнюються зі шлюбними стосунками між чоловіком і дружиною, де Церква – це Невіста Господня, а Христос – Жених. Саме тому, будь-яка форма ідолопоклонства є духовним перелюбом. Минулого разу ми роздумували про ідолопоклонство в сучасності, тому я не буду загострювати сьогодні на цьому питанні нашу увагу. Я хочу звернути нашу увагу на те, що любов до світу Бог розцінює як духовний перелюб. Вона подібна до порушення шлюбної обітниці. Чому? Тому що наші стосунки з Богом – це завітні стосунки.

2. Дружба зі світом – ворожнеча проти Бога

a. Що таке світ? Що ж взагалі означає «дружба зі світом»? Хіба Бог закликає нас до того, щоб ми відсторонились від оточуючого світу?

Світ – це гріховна система, принципи, пріоритети і т.д. по яким живе світ. Щоб говорити про наше відношення до світу, ми маємо згадати про стосунки, які були в Христа зі світом.

b. Стосунки між Христом і світом

Христос, оцінюючи своє відношення до світу, говорив:

· «Вас ненавидіти світ не може, а Мене він ненавидить, бо Я свідчу про нього, що діла його злі». (Iван.7:7)

Христос, будучи Князем Миру, не був прийнятий в цим світом. Коли Він народився, світ противився Його народженню: народження в хліву, побиття немовлят, втеча в Єгипет. Коли Христос ніс служіння, світ не приймав Його, хоча Він не зробив абсолютно нікому зла. В результаті, Він був розіп’ятий. І навіть після славного Воскресіння світ не прийняв Його, але, навпаки, намагався фальсифікувати Його воскресіння. Світ вороже ставився до Христа в час Його житті. Світ вороже ставиться до Христа і на протязі 2000 років.

c. Відношення світу до правдивих християн. Виникає питання. А як можна оцінювати стосунки між послідовниками Христа і світом? Чи можна розраховувати, що світ радо прийме християн? Христос не однократно попереджав своїх учнів про те, що вони будуть ненавидимі світом.

· Коли б ви зо світу були, то своє світ любив би. А що ви не зо світу, але Я вас зо світу обрав, тому світ вас ненавидить. (Iван.15:19)

· Я їм дав Твоє слово, але світ їх зненавидів, бо вони не від світу, як і Я не від світу. Не благаю, щоб Ти їх зо світу забрав, але щоб зберіг їх від злого. Не від світу вони, як і Я не від світу. Освяти Ти їх правдою! Твоє слово то правда. Як на світ Ти послав Мене, так і Я на світ послав їх. (Iван.17:14-18)

Християни не є від світу. Саме тому вони не можуть розраховувати на прихильність зі сторони світу. Дуже неприємним є факт усвідомлювати, що тебе хтось не приймає, ненавидить. Але, для християнина це є нормальним явищем. Саме тому Петро пише: «Коли ж вас ганьблять за Христове Ім’я, то ви блаженні, бо на вас спочиває Дух слави й Дух Божий. Ніхто з вас хай не страждає, як душогуб, або злодій, або злочинець, або ворохобник, а коли як християнин, то нехай не соромиться він, але хай прославляє Бога за те». (1Петр.4:14-16)

Але, нажаль, як часто нам комфортніше жити в гармонії зі світом, щоб мало чим відрізнятись від оточуючих. Хочеться, щоб нас поважали, приймали. І, можливо, інколи ми навіть не помічаємо, що починаємо жити по принципах, по яких живе світ.

d. Дружба зі світом

Яків говорить про те, що дружба зі світом – це ворожнеча проти Бога. ЩО означає: дружба зі світом? Перед цим дозвольте вас запитати: чим відрізняється віруюча людина від людини, яка живе в світі? Я переконаний, що більшість віруючих скажуть: віруючі не вживають алкоголь, цигарки, не крадуть, на чинять перелюб і т.д. І це так. Але, часто, багато віруючих думають, що не чинячи так, вони справді живуть по волі Божій. І багато речей, які є в житті віруючих людей і не є приємні Богу, стають нормою життя людини. Яків попереджає віруючих про небезпеку дружби зі світом.

Слово «дружба» має значення: любов, прихильність. Якщо говорити в загальному, то дружба зі світом – це поняття досить таке широке: жити по принципах, по яких живе світ, мати ті ж цілі, бажання, стандарти, приорітети. Але, давайте подивимось уважніше на текст, щоб побачити, від чого застерігає Яків віруючих людей.

· Пожадливості, які воюють в наших членах і починають панувати в нашому житті (В.1). З першого погляду, слово пожадання викликає в нас негативні відчуття, так як воно більше пов’язане з гріховними бажаннями. Але це слово має значення: насолода, задоволення, радість. Хіба це погано, мати речі, які приносять нам радість, задоволення? Але Яків говорить, що людина, женучись на насолодами, впадає в велику кількість гріхів. Для того, щоб досягнути своїх задоволень, людина допускає:

· Війни і сварки. Цікаво, що це слово має значення не тільки словесна перепалка, а і боротьба. Як часто люди в цьому світі, заради задоволення своїх бажань, вдаються до сварок. Як часто люди в цьому світі можуть знаходитись в стані ворожнечі, війни з іншими людьми, тому що ті їм чимось не догодили, в чомусь завинили перед ними. Якщо ми досягаємо своїх цілей шляхом сварок з іншими людьми, якщо ми знаходимось в ворожих стосунках з іншими – ми живемо по принципах цього світу.

· Заздрість. Ще одна річ, яка проявляється в людині, яка женеться за насолодами. Ми, люди, внаслідок гріха стали такими, що нам здається, що у сусіда трава завжди зеленіша. Часто ми стаємо не здатні цінувати те, що маємо. Нам хочеться більше. Ми не здатні дякувати Богу за те, що Він нам дає, порівнюючи себе з тими, хто має менше. Ні. Ми хочемо більше і хочемо зразу. І коли ми бачимо, що в нашого ближнього щось краще ніж в нас, які почуття це в нас викликає? Як часто заздрість починає гнітити наше серце. Вона народжує в нас антипатію до тієї людини, бажання зла для тієї людини. Яків говорить, що люди в цьому світі керуються своїми пожаданнями і вони заздрять іншим, коли не можуть досягнути.

· Не мають, бо не прохають. Яків говорить про бажання бути незалежним від Бога. Людина, яка не прохає в Бога того, що бажає, але просто досягає своїми силами, цим самим заявляє, що вона не потребує Божої допомоги, вона здатна сама досягнути своїх цілей, отримати бажане. Саме по таким принципах живуть сьогодні люди в цьому світі – бажання бути незалежними, вільними. Ніхто не має вказувати нам, керувати нашим життям. І, тим більше, це не має робити Бог. Ми самі господарі свого життя. ЦЕ є причина, чому людина не бажає підкоритись Богу. Це є принцип цього світу. Я хотів би, щоб ми подивились на своє життя. Чи є в нашому житті області, де ми бажаємо незалежності, де ми самі бажаємо досягати своїх цілей, задовольняти свої бажання. І при цьому, ми виключаємо Бога. Так, ми беремо Його до уваги, але так, на підстраховку, як чарівну паличку, по принципу «Як тривога, то до Бога». Якщо в нашому житті є подібні речі, значить ми живемо по принципах цього світу.

· Прохають, але не отримують, по прохають на зле, щоб ужити на розкошах своїх. Ми бачимо ще одну категорію християн, які моляться, які просять в Бога те, чого вони хочуть. Але, вони керуються виключно власними егоїстичними мотивами.

· Гординя – ще один порок, яким хворіє сьогодні людство.

e. Дружба зі світом – то ворожнеча проти Бога.

Ще одні дуже жорсткі слова. Можливо, нам важко зрозуміти, чому. Але так оцінює Бог, коли ми намагаємось дружити зі світом. Це є духовний перелюб. Він заключається в залишенні Того, Кому ми присвятили себе і з Ким ми заручені, щоб приліпитись до чогось іншого; на прихильності до світу стоїть тавро: Ворожнеча проти Бога. Людина може мати достатньо матеріальних благ і в той самий час зберегти себе в любові Божій; але хто приліпляється всім своїм серцем до цього світу і знаходиться в ньому своє задоволення; віддавати престол в своєму серці світу означає бунтувати проти Бога. Часто людина бажає займати золоту середину. І Богу служити, і собі. Але цієї середини немає. Христос сказав: «НЕ можете служити Богу і мамоні» (тобто, земним цінностям). Хто не з нами, той проти нас, – говорив Христос. Хто хоче бути другом світу – той стає ворогом Божим. Середини не існує. Ми або повністю віддані Богу, або бунтуємо проти Нього. І не залежно, чи в багатьох областях в нашому житті, чи тільки в одній області – бунт є бунт. Апостол Іван говорив: «Не любіть світу, ані того, що в світі. Коли любить хто світ, у тім немає любови Отцівської, бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва, це не від Отця, а від світу». (1Iван.2:15,16) Апостол Павло говорив: «думка бо тілесна ворожнеча на Бога, бо не кориться Законові Божому, та й не може». (Рим.8:7)

3. Дух жадає до заздрості

Дух, якого Бог послав в нас, любить до заздрості. Він заздрісно жадає нашої повної належності і вірності Йому. Дух Святий, які перебуває в нас, справедливо пред’являє свої права на нашу неподільну любов. Він не потерпить суперництва. Бог є Бог ревнитель. Саме тому Він не однократно карав свій народ за відступлення. Важливим є той факт, що Бог противиться тому, коли ми відступаємо від нього, коли ми віддаємо перевагу світу, не ззовні, але зсередини, Духом Святим, який живе в нас. Бог противиться гордим.

4. Вихід

Бог закликає нас сьогодні перевірити своє життя, серце. Він говорить:

· Підкоріться Богу. Підкоріть Богу всі області свого життя. Можливо, ви живете в гріху, не знаючи Бога, не шукаючи Його. Підкоріться Йому. Віддайте Йому все своє життя. Можливо ви боретесь з якимось гріхами і пороками в своєму житті. Підкоріться Богу, спротивляйтесь дияволу і він утече від вас. Неможлива повна перемога над гріхом і пороком без повної покори Богу. Можливо ви вважаєте себе віруючою людиною. Але є в вашому житті області, де ви самі бажаєте тримати контроль. Підкоріться Богу.

· Наблизьтесь до Бога, і Він наблизиться до Вас. Він сказав: «Того, хто приходить до мене, я не вижену геть». Можливо ви вважаєте, що ви не гідні Бога, не гідні приходити до Нього, через ваш гріх Він не чує вашу молитву. Господь ніколи не відкидає тих, хто шукає Його, але шукає всім серцем.

· Покайтесь перед Богом у своїх гріхах. Залиште всякий гріх. Визнавайте перед Богом в гріхах, які є в вашому житті.

Я закликаю вас сьогодні до молитви посвяти себе Богу. Можливо це буде для когось першою молитвою в житті, а можливо це буде для когось оновленням своїх відносин з Богом.

Ще один момент, на який хочу звернути вашу увагу – причина, чому потрібно підкоритись Богу. Можливо для когось причиною буде усвідомлення свого гріха і страх перед відповідальністю. Але, нехай причиною вашого посвячення буде усвідомлення Божої благодаті. Яків говорить: «Та ще більшу дає благодать…». Благодать є більшою за силу гріха. Благодать є більшою за гнів і суд Божий. Благодать є більшою за нашу невірність Богу. І ця благодать проявилась до нас в Ісусі Христі. Він, по своїй милості і благодаті, помер за наші гріхи на Голгофському хресті. Павло говорить: «А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками. Тож тим більше спасемося Ним від гніву тепер, коли кров’ю Його ми виправдані. Бо коли ми, бувши ворогами, примирилися з Богом через смерть Сина Його, то тим більше, примирившися, спасемося життям Його. І не тільки це, але й хвалимося в Бозі через Господа нашого Ісуса Христа, що через Нього одержали ми тепер примирення». (Рим.5:8-11) Благодать Божа проявляється в тому, що свого часу Бог знайшов нас в цьому світі, притягнув до Себе. Благодать Божа проявляється в тому, що Він залишається вірним нам навіть тоді, коли ми невірні. Благодать Божа заключається в тому, що Він докоряє нас в наших гріхах і готовий прощати нам наші прогріхи. Тож нехай благодать Божа буде рушійною силою нашої посвяти Богу. Амінь


Ричард П. Белчер “Путь благодати”

Опублікував Юрій Луковий лютого - 26 - 2009 Прокоментуй!

022609-1040-1.jpgМолодого баптистского проповедника Айру Пойнтера, студента библейского колледжа, приглашают нести служение в маленькую сельскую церковь. Во время знакомства с дьяконами церкви ему задают вопрос:

“Молодой человек, вы кальвинист?”

Айра в растерянности, он не знает, что означает это слово, но догадывается, что оно в себе не несет ничего хорошего.

Придя, домой, он пытается выяснить, что значит быть кальвинистом и обнаруживает, что из его окружения о кальвинизме никто практически ничего конкретного не знает. Тогда молодой человек начинает свое собственное изучение данного вопроса.

Автор книги в увлекательной форме повествует нам об исследованиях Айры Пойнтера и о тех открытиях, которые он сделал на этом пути.

Размер – 661 кВ

Формат файла – .pdf

Завантажити

Стрітення Господнє. Сповнені надії

Опублікував Юрій Луковий лютого - 15 - 2009 2 коментарі

Прослухати проповідь
(Можливе лише при встановленому Adobe Flash Player)

Audio clip: Adobe Flash Player (version 9 or above) is required to play this audio clip. Download the latest version here. You also need to have JavaScript enabled in your browser.

Завантажити проповідь можна тут

Прочитати проповідь

Текст Писання:

25 І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семен, людина праведна та благочестива, що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому.

26 І від Духа Святого йому було звіщено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього.

27 І Дух у храм припровадив його. І як внесли Дитину Ісуса батьки, щоб за Нього вчинити звичаєм законним,

28 тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив:

29 Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром,

30 бо побачили очі мої Спасіння Твоє,

31 яке Ти приготував перед всіма народами,

32 Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля!

33 І дивувалися батько Його й мати тим, що про Нього було розповіджене.

34 А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: Ось призначений Цей багатьом на падіння й уставання в Ізраїлі, і на знак сперечання,

35 і меч душу прошиє самій же тобі, щоб відкрились думки сердець багатьох!

(Лук.2:25-35)

Вступ.
Сьогодні християнський світ святкує свято Стрітення Господнє. В народі його називають Зустріч Зими з Весною. Існує цілий ряд повір’їв щодо цього свята. Але, нажаль, при всіх цих народних повір’ях загубилось справжнє значення цього свята. Сьогодні ми з вами будемо роздумувати над подіями, яким присвячене це свято. Над значенням зустрічі праведного Симеона з Немовлям Ісусом для нас сьогодні.

  • Праведний Симеон (25-27)

    В Біблії про Симеона ми більше не читаємо ніде. Але ця одна зустріч стала дуже важливою, і церква згадує про цю подію. Ким був Симеон? Деякі вчені стверджують, що Симеон був відомим в Єрусалимі. Він був сином Гілея і батьком Гамаліїла. Від свого батька він унаслідував пост президента колегії, заснованої його батьком, і голови синедріону. Він був наділений духом пророцтва, і був звільнений зі свого поста, тому що в своєму свідоцтві протирічив загальноприйнятому розумінню про земне царство Месії.

    Симеон очікував потіху для Ізраїлю. Так юдеї називали Месію, в якому, будучи в утиску і пригноблені, могли знайти потіху. Прихід Месії – це була очікувана надія, потіха для юдеїв. Вони виражали свою потіху і сподівання в клятві: “Як вірно те, що я сподіваюсь побачити потіху Ізраїлю, так вірно і те і те…” Ісус Христос не просто дає потіху Своєму народу. Він Сам являється його суттю і основою – потіхою Ізраїлю, єдиною потіхою народу Божого. Згадайте запитання і відповідь 1 Гейдельберзького катехізису.
    Запитання: Що є твоєю єдиною втіхою в житті та смерті?
    Відповідь: Те, що я не належу собі, а належу – тілом і душею, як в житті так і в смерті, моєму вірному Спасителю Ісусу Христу. Він сповна заплатив за всі мої гріхи Своєю дорогоцінною Кров’ю, та звільнив мене від сили диявола. Він так береже мене, що навіть волосина не впаде з моєї голови без волі на те Отця мого небесного: по суті все повинно сприяти моєму спасінню. Оскільки я належу Христу, Він Духом Своїм Святим запевняє мене у вічному житті та дає мені щире бажання і готовність жити для Нього відтепер і надалі.
    Що таке втіха?

    Втіха – це роздуми нашого серця, в яких ми протиставляємо наше нещастя і благодать, придбану Христом. Міркування про це спасіння видаляють нашу печаль (Урсин). Отже, втіха – це те, що нас утішає.

    Наприклад, пацієнт, якому тільки що зробили операцію, відчуває гострий біль і тому стурбований. Приходить доктор і говорить, що біль – тимчасова і скоро пройде. Коли доктор покидає палату, біль продовжується, але пацієнт протиставляє її підбадьорюючим словам доктора, і тривога покидає його. Так і ми протиставляємо нещастя в нашому житті Божому одкровенню про спасіння. Ми все ще залишаємося підвладними всіляким нещастям і знегодам, але тепер знаходимо втіху.

    Катехізис говорить про єдину втіху. Іншого немає. Все, за що хапаються люди у пошуках втіхи, розчаровує. Тільки Божа втіха (“Бог всякої втіхи” – 2Кор. 1:3) стає втіхою нашою: його пре достатньо, воно не розчаровує ні в житті, ні в смерті.

    Яка ж наша втіха? Що душею і тілом, в житті і в смерті, ми належимо нашому Господу Ісусові Христу.

    “Належимо” означає, що Він відповідає за нас. Ми – Господні, у всьому і повністю: Він зберігає і піклується про нас (Рим. 14:8), і ми зможемо розділити Його славу.

    Ісус Христос – потіха Божого народу. Тому, не забуваймо шукати потіху в хвилини відчаю саме в Нього. Не забуваймо, потішаючи інших, вказувати на Христа, як Єдину Втіху.

    Симеон був сповнений Духом Святим. Зверніть увагу на те, що на Симеоні був Дух Святий. Це було ще до смерті і воскресіння Христа, ще до вилиття Святого Духа на церкву в день П’ятидесятниці. Ми маємо пам’ятати, що і старозавітній, і новозавітній Божий народ був керований тим самим Духом – Святим Духом.
    На прикладі Семена ми бачимо, що в Бога є Свої люди навіть в самих жахливих місцях, навіть в самі темні часи. Бог працює навіть тоді, коли повний відчай. Бог береже Свій народ.

    Симеон сміливо дивився смерті у вічі. Він говорить: “Нині відпускаєш раба твого в мирі”. Слово “відпускаєш” має значення “звільняти, відпускати”. Симеон був людиною побожною перед Богом і праведною перед людьми. Він жив в мирі з Богом і людьми. Він очікував прихід Месії. І Господь благословив його тим, що Духом Святим дав обітницю, що той не побачить смерті, поки не побачить прихід Месії. І це сталось. В той день в храмі праведний Симеон тримав на руках Месію, Спасителя світу. Обітниця Божа була виконана. Саме для того, щоб виконати свою обітницю, Бог Духом Святим побудив Симеона йти в храм. В храмі було величезна кількість людей. Але Духом Святим Бог вказав Симеону саме на Немовля, яке Він призначив за Агнця світу. Бог вірний Своєму Слову. Він завжди виконує обіцяне. І тепер Симеон, з великою вдячністю Богу і впевненістю, сміливо готовий зустріти смерть. Для нього смерть не була чимось жахливим. Це було для нього звільненням: звільненням від марноти цього світу; звільненням від гріховної природи, яка гнітила його; звільненням від нещасть і утисків, які є в цьому житті. Він був впевнений стосовно майбутнього своєї душі. І ця впевненість виходила не від нього, не від його “праведності”, але від віри і свідчення Святого Духа, який був в нього.
    Що дає звичайній смертній людині говорити такі слова? Що може звільнити нас від страху перед смертю, в рабстві якого знаходяться більшість людей? Що може видалити жало смерті? Є лише одна відповідь на ці питання – сильна віра. Віра твердо тримається за Спасителя, і тільки віра дозволяє сміливо подивитись в вічі смерті і сказати: “Я йду в мирі”. В нас має бути така ж віра, як в Симеона, і ця віра є дар Божий. Можливо деякі люди помирають спокійно і без цієї віри. Але без цієї віри вони не опиняться вдома, в раю, коли перейдуть в інший світ.

  • Хвала і пророцтво Симеона (28-35)

    Симеон, сповнений Святого Духа, проголошує особливе пророцтво про те, хто є Ісус:

    • Ісус – Спасіння Господнє, приготоване перед всіма народами.
      Основна суть цієї пісні полягає в наступному: нині відпускаєш мене, раба Твого, Владико, зі світом. Бо в Особі цього Немовляти бачили очі мої порятунок Твоє – обітованого Спасителя, як Ти і обіцяв мені. Ти зумовив, щоб Він приніс спасіння для всіх народів. Христос прийшов в цей світ, для того, щоб спасти людей Своїх від їх гріхів, від марноти цього світу, від рабства гріха, від страху. І тільки в Ньому є спасіння, бо написано: “І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали”. (Дiї.4:12)

      А де ми шукаємо спасіння? Чи шукаємо ми спасіння в когось іншого крім Христа? Чи шукаємо ми спасіння в своїй набожності, релігійності, належності до певної церкви? Спасіння лише в Христі.

    • Ісус – Світло, на просвіту поган і прославлення народу Божого
      Без Нього погани потопали в марновірстві. Поклонялись твориву людських рук. Навіть самі мудрі їх філософи не знали істини в духовному світі. Вони, називаючи себе мудрими, потуманіли.

      Ще пророк Ісая, за 600 років до народження Христа, пророкував: ” Народ, що в темноті сидів, світло велике побачив, а тим, хто сидів у країні смертельної тіні, засяяло світло“. (Матв.4:16) Іван, говорячи про Христа як Світло, пише: ” І життя було в Нім, а життя було Світлом людей. А Світло у темряві світить, і темрява не обгорнула його. Був один чоловік, що від Бога був посланий, йому ймення Іван. Він прийшов на свідоцтво, щоб засвідчити про Світло, щоб повірили всі через нього. Він тим Світлом не був, але свідчити мав він про Світло. Світлом правдивим був Той, Хто просвічує кожну людину, що приходить на світ”. (Iван.1:4-9) В темряві гріха, Він залишився Світлом. Він той, хто бачить кожну людину, і просвічує кожну людину, показуючи їй всі її вади. Ми часто вважаємо себе праведними, добрими, не зовсім грішними. Як людина може побачити справжній свій стан, свій гріх? Тільки коли Світло освітить серце людини, коли Христос Своїм Духом вкаже людині на її помилки, вади, гріхи. Він є Світло для просвіти людини. Як жити в цьому світі, повному гріха і спокус, праведно, приймаючи правильні рішення, що відповідали б Його волі? Тільки слідуючи за Світлом. Христос сказав: ” І знову Ісус промовляв до них, кажучи: Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя”. (Iван.8:12) Тому, якщо ви не хочете жити в темряві, якщо ви хочете жити праведно в цьому гріховному світі, ви потребуєте особливо дієвого впливу Світла в ваше життя, щоб Він просвітив Вас, ваше серце, думки, бажання, цілі. Щоб Він наповнював Вас Своєю мудрістю для цього життя. Слідуйте за Світлом.
      Ісус є світло. І Він бажає світити через ваше життя. Він сказав: ” Ви світло для світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори. І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, і світить воно всім у домі. Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі”. (Матв.5:14-16)

      Христос насправді був славою Ізраїля. Походження від Авраама, завіти, обітниці, закон Мойсея, Богом встановлене служіння в храмі – всім цим володів Ізраїль. Але все це ніщо в порівнянні з тим, що саме від Ізраїля прийшов в світ Спаситель. Це був величезний привілей для юдеїв. Але Христос є славою не лише для Ізраїля, як нації, але для Божого народу. Слово Боже говорить, що Божий народ очікує велична слава, яку має Христос. Павло пише: ” Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми діти Божі. А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові, коли тільки разом із Ним ми терпимо, щоб разом із Ним і прославитись. Бо я думаю, що страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з’явитися в нас.” (Рим.8:16-18) І хоча сьогодні ми терпимо страждання, утиски, приниження, знайте, що, якщо ви є Божа дитини, частина Божого народу, вас чекає слава. Сам Господь прославить вас, розділить з вами славу Христа.

    • Ісус призначений багатьом на падіння й уставання в Ізраїлі, і на знак сперечання.

      • Він призначений багатьом на падіння в Ізраїлі. “Він камінь, що ви, будівничі, відкинули, але каменем став Він наріжним!”(Дiї.4:11) Він мав стати каменем спотикання і спокуси для багатьох гордих і самовпевнених юдеїв, які відкидають Його і загинуть у своїх гріхах. Так і сталось. Ізраїль був завітнім народом, а він відкинув Христа.
      • Але, разом з тим, Ісус призначений багатьом на уставання в Ізраїлі. Слово “уставання” має значення – воскресіння, вставання. Саме Він мав померти на хрести за гріхи людини і воскреснути для оправдання людини. Саме Його воскресіння стало основою уповання нашого на воскресіння з мертвих. Він є Той, хто не просто просвічує людину, вказуючи на її дійсний стан. Але й Той, хто підносить, піднімає людину, відроджує, воскрешає до нового життя.
      • Він є знак сперечання. Немовля призначене в предмет сперечань. У цих словах особливий сенс, пов’язаний з Особою Христа. Само Його присутність на землі служило найбільшим докором гріху і нечестю і тим самим викликало гірку злість людського серця. З самого початку тисячі людей гнали Ісуса, не віруючи в Нього. До Ісуса ніхто не може залишитися байдужим. Ми або підкоряємося Йому, або боремося проти Нього. А трагедія життя часто в тому що наша гордість не дозволяє нам визнати свою поразку, яка привело б нас до перемоги.

        Слово Боже говорить: “Отож бо, для вас, хто вірує, Він коштовність, а для тих, хто не вірує камінь, що його занедбали були будівничі, той наріжним став каменем, і камінь спотикання, і скеля спокуси, і об нього вони спотикаються, не вірячи слову, на що й призначені були. Але ви вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власності Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого, колись не народ, а тепер народ Божий, колись непомилувані, а тепер ви помилувані!” (1Петр.2:7-10).
        Проаналізуйте сьогодні своє відношення до Христа. Чи приймаєте ви Його, чи відкидаєте? Чи даєте ви місце Христу в своїх щоденних турботах, планах, бажаннях? Чи підкоряєте Ви свою волю, бажання, приорітети Йому, чи керуєтесь тільки власними бажаннями? Зверніть увагу, Він став знаком сперечання саме для Ізраїля. Це не були погани. Вони знали Бога, Його Слово, Закон. Мали обітниці, завіти. Вони очікували Месію. Вони були завітнім народом. Але багато з них не прийняли Христа, відкинули Його, як наріжного каменя своєї віри. Ця небезпека стосується і сьогодні церкви. Не має значення, що ми відносимо себе до тієї чи іншої конфесії, являємось членами певної церкви. Ми можемо відкидати Христа або жити ним. Нехай Господь відкриє Духом Святим справжній стан наших сердець.

    • Меч душу прошиє самій же тобі, щоб відкрились думки сердець багатьох. Тут Симеон передбачає те горе, яке заповнить серце Марії, коли

вона побачить розп’яття свого Сина (Ін. 19,25). Але це була необхідна жертва. Дякуючи цій жертві Син Божий побачить великий плід від своєї жертовної смерті. Ісая, пророкуючи про смерть Христа, говорив: “ Він через муки Своєї душі буде бачити плід, та й насититься. Справедливий, Мій Отрок, оправдає пізнанням Своїм багатьох, і їхні гріхи понесе”. (Iс.53:11) Його Євангеліє мало показати людям їх справжній характер: ворожість до Бога в одних, внутрішню спрагу і голод в інших. Проповідь хреста мала відкрити, якими насправді були люди. Так і сталось. В книзі Дії описано, як виконалось пророцтво старого Симеона.
Можливо, інколи ми думаємо, що ми дуже гарно маскуємо наш справжній характер, мотиви. Ми часто одіваємо маски, які не відповідають дійсному нашому стану. Ми думаємо, що ніхто не знає те, що відбувається в нас. Більше того, часто навіть ми самі до кінця не знаємо себе. Але Він знає все. Він “потреби не мав, щоб хто свідчив Йому про людину, бо знав Сам, що в людині було”. (Iван.2:25)

Той день був для Симеона днем зустрічі з Месією. Це був день сповнення Його надії, день потіхи. День зустрічі з Ісусом, який є Світло для світу, Спаситель людства. Можливо сьогодні настав день вашої зустрічі з Христом. Можливо сьогодні той день, коли потрібно відкинуті всілякі маски, бажання, преорітети, неугодні Богу, визнати перед Богом свій гріх і всеціло довіритись Йому в своєму житті і смерті. Амінь

Проповідь на свято подяки

Проповідь пастора Германа Панька (м. Донецьк) на свято подяки Господу за урожай в ЄРЦ Хвала і Поклоніння

Господь закликає нас до служіння

Івана 4:31-38 Ukrainian: От Иоанна Chapter 4 [31] Тим часом же учні просили Його та й казали: Учителю, їж! [32] [...]

Боже провидіння

Що таке Боже провидіння? Яке значення усвідомлення цієї істини має для нашого життя? Відповіді – в проповіді

Єдність духа в союзі миру

1 Отож, благаю вас я, в’язень у Господі, щоб ви поводилися гідно покликання, що до нього покликано вас, 2 зо [...]

Реформатські ресурси