План-конспект лекції

На останньому уроці, на основі Слова Божого ми з Вами отримали відповіді на 2 наступні запитання:

• «Чому ми мусимо творити добро?» Тоді ми розглядали три наслідки життя дитини Божої у вірі, яка робить добрі діла:

1. 1. Бог прославляється через життя таких людей.
2. 2. Дає додаткову впевненість у вірі.
3. 3. Відкриває очі нашим ближнім.

І ми дійшли наступного висновку в цьому питанні: «В нашому житті повинна бути гармонія. Наше життя повинно співпадати з проповідуванням. А наше проповідування повинно закінчуватися святим життям.»

Отож, для чого ми повинні робити добрі справи? Не для того, щоб щось заробити, а для того, щоб показати Богу і всім, як ми цінуємо роботу Ісуса Христа для нас і нашого спасіння.

• “Чи можуть врятуватись ті, хто не навертається до Бога від своєї невдячності та нерозкаяних шляхів?”.

Слово Боже говорить:  «ні нечестивий, ні ідолослужитель, ні блудодійник, ні злодій, ні користолюбець, ні п’яниця, ні лихослов, н грабіжник, ні їм подібні – Царства Божого не успадкують»

Тут, звичайно, не говориться про тих, хто згрішив, але згодом покаявся. Це попередження для тих, хто звично і свідомо живе порочним життям.

Всупереч духу цього віку, коли майже всі гріхи допускаються виправдовуються, Слово Боже є доказом того, що якщо людина може бути хиткою, та Бог – ні. Він продовжує залишатись святим і вимагає святості від людства.

Сьогодні ми будемо міркувати про те, «що ж означає справжнє навернення до Бога?» В Писанні для цього використовується 2 основних слова: “каяття” і “навернення”.

В Ст. Заповіті є два слова, які часто перекладають, як “каятись”. Одне означає “жалкувати, розкаюватись, або потішати“. Напр. слова розкаяння Йова перед Богом і своїми приятелями (Йов 42:6): «Тому я зрікаюсь говореного, і каюсь у поросі й попелі!…» Йов був дитиною Божою, але при складних обставинах в своєму житті він гнівив Бога своїми устами і думками, за що він жалкує та розкаюється перед Богом.

Інше слово, яке використовується в контексті заповіту означає навернення від зла до Бога, від злих шляхів до Божих шляхів, або від ідолів до Бога. Напр. (Йоїля2:12-13) «Тому то тепер промовляє Господь: Верніться до Мене всім серцем своїм, і постом святим, і плачем та риданням!  І деріть своє серце, а не свою одіж, і наверніться до Господа, вашого Бога, бо ласкавий Він та милосердний, довготерпеливий та многомилостивий, і жалкує за зло!» Тут більше значення повернутися і йти в іншому напрямку. Від зла до добра, від ідола до Бога.

В Новому Заповіті ключові слова використовуються так, як і в Старому Заповіті. Вони підкреслюють зміни поглядів і ставлення.

У зв’язку з цим, можна пригадати декілька цитат з Біблії:

• В 1Сол.1:9  Павло відмічає те, як віруючі навернулись від ідолів до Бога, і говорить: «Вони бо звіщають про нас, який був прихід наш до вас, і як ви навернулись до Бога від ідолів, щоб служити живому й правдивому Богові,…»
• Еф.4:22-24 апостол говорить про заклик до віруючих: “відкинути старого чоловіка… і зодягнутись в нового чоловіка”.
• Кол.З він закликає: “умертвіть ваші земні члени…та зодягніться в нову (людину)”.

Ці, та інші рекомендації в Писанні є причиною того, чому

Катехізис у 88 запитанні та відповіді називає “щире каяття” (зачитати) - “відмиранням нашої стародавньої людини, і народженням нової.

Отже, щире каяття включає в себе, як негативну сторону, так і позитивну.

Про негативну сторону йдеться у запитанні та відповіді 89. (зачитати).

Там відмирання старої людини змальовується такими термінами, як «жалкувати», «ненавидіти» і «уникати». Напр. в Пс.50:4-6 Давид говорить: «Обмий мене зовсім з мого беззаконня, й очисти мене від мого гріха, бо свої беззаконня я знаю, а мій гріх передо мною постійно. Тобі, одному Тобі я згрішив, і перед очима Твоїми лукаве вчинив, тому справедливий Ти будеш у мові Своїй, бездоганний у суді Своїм.»

Це означає, що особа, яка щиро розкаюється – по-справжньому стурбована своїми гріхами. Це наповнює її серце жалем тому, що не вдалось досягти покірності, смирення.

Більше того, Її турбує те, що особа, яку вона образила, не є вона сама чи її товариш, а Сам Господь Бог.

Дуже часто люди розуміють, що гріх є образою Бога. І саме тому, що Він ненавидить гріх, вони стараються якомога дальше віддалитись від Бога, і продовжують жити в цьому гріху.

В той же час, особа, яка щиро розкаюється – бачить свої гріхи і бореться з ними. Не так, як дуже часто буває, що віруючі заняті більше гріхами своїх ближніх, ніж своїми власними. Саме про таких і попереджував Господь Ісус, коли говорив про скалку в оці брата і про те, що вони не помічають колоди у власному оці ( Мт.7:3 ).

Щире каяття вимагає від нас особистого реагування. Диявол, світ і наше власне тіло, всі вони завжди благають про компроміс, коли йдеться про гріх.

Телепрограми демонструють порушення подружніх стосунків і перелюб, як цілком природні явища. Газети розповідають про гомосексуалізм, як “альтернативний спосіб життя”. Все це є частиною цілої кампанії в нашому суспільстві, направленої на розлад та загибель людини.

Проте, Писання говорить зовсім інше і закликає викорінювати всі гріхи з нашого життя.

Які ж гріхи? Список досить великий і він включає в себе на основі (Кол.3:5): аморальність, пристрасть, зло, брудну мову, жадібність, гординю, ненависть, сварливість, ідолопоклонство.

Для того, щоб наступило щире каяття, потрібно розуміти, що стара природа є не тільки причиною гріховної поведінки, але і її мотивом. Це дає нам можливість зрозуміти, що гріх є чимось більшим, ніж результатом певних гріховних справ. Проблема полягає в тому, що ми є грішні. По своїй природі, ми є зіпсовані, грішні, хворі і спотворені. По своїй природі, ми є непокірні і хтиві. Ми покорені природою надзвичайно і повністю.

Єдиним способом, яким можна виправити нашу природу – є покаяння. Стара людина повинна померти і бути похованою. Обов’язково повинні бути радикальні зміни в серці, думках і бажаннях.

Але ми повинні усвідомлювати, що:

-          все не так легко робиться,

-          не приносить миттєвих результатів.

Коли наступає покаяння, то ми відчуваємо, що життя наше стає подібним до громадянської війни. В нас, в середині, воюють тіло з Духом (Гал.5:17).

В принципі, все наше життя повинно відзначатись рішучістю в боротьбі з гріхом. Чи легко це? Ні. Це важка і болюча робота, але її потрібно зробити.

З однієї сторони Бог цього вимагає від нас. Але з іншої сторони нас тішить те, що Бог не відмовляється допомагати нам у цій боротьбі. Озброєні Його Словом і Духом, ми зможемо чинити опір, і в кінці кінців тріумфально перемогти Його силою що в нас.

Проте, щире каяття має не тільки негативний характер, але і позитивний. Прочитати Зап.і Відп.90

Запитання та відповідь 90, демонструє нам іншу сторону, коли говорить про «народження нової людини», про “радість від щирого серця, радість в Богові” і про “задоволення робити все те добро”, що його Бог чекає від нас.

Щиро розкаяна особа прагне:

-          жити для Бога, з Богом і в Бозі.

-          завжди орієнтується на Бога.

-          розвиває спілкування з Богом через своє життя в молитві.

-          бажає служити Господу в своєму житті, разом з Його людьми.

-          звертається до Господа з усіма своїми, справами, з усіма своїми питаннями, з усіма своїми планами і проблемами.

Така людина служить Господу:

-          не тому, що боїться вічної кари. Вона служить через любов.

-          Вона хоче хвалити Господа за всі Його благодаті.

-          Така людина хоче прожити своє життя, як жертву вдячності.

-          Вона постійно звіряє своє життя з стандартами Слова Божого.

-          Її ціль показати плоди Духа: любов, радість, мир, покору, доброту, віру, вихованість, самоконтроль (Гал.5:22,23).

Результатом всього цього є те, що щиро розкаяна людина є та, чиє життя наповнене добрими справами.

Але, що ж це таке добрі справи? Існує дуже багато визначень і прикладів. Ми чуємо як хтось жертвує великі суми грошей на благодійність і називаємо це доброю справою. Ми бачимо, хтось допомагає іншому в біді і також таким же чином характеризуємо це.

Проте, фактично, дуже часто справи можуть бути добрими, але мотиви можуть бути заплямованими. Ці дії можуть робитися з розрахунку на публічну похвалу, а не через справжню благодійність.

Отже, потрібне правильне визначення добрих справ, як це і відображено в запитанні та відповіді 91 (зачитати).

Отже, є три важливих критерії в цьому твердженні:

1. 1. справжні, істинні добрі справи мають своїм джерелом «істинну віру».
2. 2. вони «узгоджуються з Божим законом».
3. 3. А їх ціллю є “слава Божа”.

Отже, задаймо собі три запитання перед доброю справою:

«чому?», «як?», і «для чого?». І при умові, що людина чесна, вона отримає відповідь і утвердженні в тому чи дійсно правильними є її мотиви в цій справі.

І досить швидко ми зможемо відкрити для себе те, що багато справ, які людина називає “добрими”, не є такими для Бога. Надто багато справ робляться під виглядом істинної віри, без поваги до Божого закону, без бажання вознести хвалу Богу!

Істинно добрі справи завжди робляться з Богом у серці.