Вступ: короткий огляд попереднього уривку

• Павло віддає хвалу Богові за ефесян.
  
  • Павло дякує за їх віру
    • Віра, якою спаслися ефесяни
    • Віра, яка проявляється в житті і видима зовнішнім. Павло почув про їх віру.
  • Павло дякує за їх любов
    • Християнська любов не носить вибірковий характер. Ефесяни мали любов до всіх святих.
    • Любов до святих – ознака спасенного, того, хто володіє духовними благословеннями. «Ми знаємо, що ми перейшли від смерти в життя, бо любимо братів. А хто брата не любить, пробуває той в смерті». (1Iван.3:14)
    • Любов важливіша за найцінніші доктрини. «Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!» (1Кор.13:1)
    • Христос – основа і причина нашої любові до ближніх «Ми з того пізнали любов, що душу Свою Він поклав був за нас. І ми мусимо класти душі за братів! А хто має достаток на світі, і бачить брата свого в недостачі, та серце своє зачиняє від нього, то як Божа любов пробуває в такому? Діточки, любімо не словом, ані язиком, але ділом та правдою!» (1Iван.3:16-18)
  • Церква в Ефесі зберегла чистоту віри, але не змогла зберегти любов. Вже через декілька десятків років Господь говорить до них: «До Ангола Церкви в Ефесі напиши: Оце каже Той, Хто тримає сім зір у правиці Своїй, Хто ходить серед семи свічників золотих: Я знаю діла твої, і працю твою, і твою терпеливість, і що не можеш терпіти лихих, і випробував тих, хто себе називає апостолами, але ними не є, і знайшов, що фальшиві вони. І ти маєш терпіння, і працював для Ймення Мого, але не знемігся. Але маю на тебе, що ти покинув свою першу любов. Отож, пам’ятай, звідки ти впав, і покайся, і вчинки давніші роби. Коли ж ні, то до тебе прийду незабаром, і зрушу твого свічника з його місця, якщо не покаєшся». (Об.2:1-5)
    • Важливо зберігати баланс між вірою і любов’ю
• Павло молиться про Ефесян
  Павло говорив церкві про величні благословення, якими благословив їх Бог. Але, маючи ці благословення, Павло розумів, що віруючі не є самодостатні. Не достатньо просто бути вибраним, спасенним, освяченим, запечатаним Святим Духом. Це все дуже важливо. Це є основа. Але, маючи це, християни не мають заспокоюватись, думаючи, що вони більше не мають ні в чому потреби. Павло молиться про ефесян. Він просить, щоб Бог дав їм премудрість і відкриття
  
  • Премудрість.
    
    • Дух премудрості – це не наділення Духом Святим. Вони вже мали Святий Дух, були запечатані ним.
      
    • Мудрість – це вміння правильно користуватись знаннями. Практичне примінення пізнання.
      
  • Відкриття
    
    • Божественне наділення пізнанням.
      
    • Дух Святий – джерело відкриття. (1Кор.2:6-16)
      
    • Відкриття – це не тільки сон або видіння. Це об’явлення Духа Святого – основане на Слові.
      
  • Для пізнання Бога
    

Павло просить Духа премудрості і відкриття для пізнання в 3 величних Божих істинах.

• Розуміння величі Божого плану (1:18)
  
  • просвітив очі вашого серця
    • Що таке серце? Серце – джерело всього в людині: бажань, думок, волі, почуттів.
    • Стан невіруючої людини – засліпленні князем віку цього
    • Ми, як віруючі, потребуємо просвітлення, відновлення нашого розуму : «Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу, і не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, добро, приємність та досконалість». (Рим.12:1,2)
    • Для пізнання потрібне просвітлення, відновлення нашого розуму
  • Щоб ми зрозуміли, до якої надії закликає на Господь. Або точніше, щоб ви знали, в чому є надія.
    • Він молиться, щоб Бог просвітив їх розум, щоб вони зрозуміли величні істини про вибрання, передбачення, всиновлення, вилуплення, прощення, премудрість і розуміння, насліддя і за печатання Святим Духом
    • Ми не зможемо жити повноцінним життям послуху, доки не зрозуміємо наше положення у Христі
    • Тільки тоді, коли ми будемо знати наше положення, ми зможемо жити достойно його.
    • Тільки коли ми зрозуміємо вічний аспект нашого життя, ми зможемо правильно відноситись до тимчасового життя.
• Розуміння величі Божої сили (1:19-20)
  
  • «яка безмірна велич Його сили в нас, що віруємо» -
    
    • Сила – дунаміс – має переклад сила, міць, могутність
      
    • Дана кожному віруючому.
      
  • за виявленням потужної сили Його – це сила, яка навіть занадто ефективна для досягнення цілей.
    Павло не молиться, щоб Бог дарував їм більше сили. Вони мають силу. Але Павло молиться, щоб вони усвідомили, якою силою наділив їх Бог.
    
    • Євангеліє – це сила Божа «Бо я не соромлюсь Євангелії, бож вона сила Божа на спасіння кожному, хто вірує, перше ж юдеєві, а потім гелленові». (Рим.1:16)
      
    • Сила виконувати волю Божу є в нас «Бо то Бог викликає в вас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю». (Фил.2:13)
      
    • Павло виконував свою працю в силі «У тому й працюю я, борючися силою Його, яка сильно діє в мені». (Кол.1:29)
      
    • Обітниця сили «Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі». (Дiї.1:8)
      
    • «А Тому, Хто може зробити значно більш над усе, чого просимо або думаємо, силою, що діє в нас» (Еф.3:20)
      
  • Сила, яка діє в нас, є та сама, що і воскресила Христа. Часто ми думаємо, що найбільший прояв сили і могутності Божої – в момент створення, або коли Бог виводив Ізраїль з рабства. Але найбільший прояв сили Божої в воскресінні Христа. І цю силу Бог дарував нам Духом Святим. Сила, якою Бог воскресив Христа, воскресить і нас. Сила, якою Бог посадив Христа по правиці своїй, приведе і нас в вічне Його царство.
    

• Розуміння величі Бога (1:21-23)
  

Як часто при приходимо в смуток, сумніви, переживання. Павло молиться, щоб віруючі усвідомили хто є той, кого вони люблять, кому служать, кого прийняли, хто живе в Них.

• Він є вище всякої влади, сили, панування, уряду. Сила Христа непереможна. Він вище всіх ангелів, демонів, сатани. Все підвладне Йому. Він вище святих і падких ангелів, спасених і неспасенних, часу і вічності.
  
• Він є не тільки вище всього, але й Голова і Повнота церкви.
  

Практичне примінення

• Молитись про просвітлення нашого розуму
  
• Молитись і дякувати про братів і сестер
  
• Виявляти віру в Господа і любов до всіх святих.

Текст: «У Нім, що в Нім стали ми й спадкоємцями, бувши призначені наперед постановою Того, Хто все чинить за радою волі Своєї, щоб на хвалу Його слави були ми, що перше надіялися на Христа. У Ньому й ви, як почули були слово істини, Євангелію спасіння свого, та в Нього й увірували, запечатані стали Святим Духом обітниці, Який є завдаток нашого спадку, на викуп здобутого, на хвалу Його слави!» ^{(Еф.1:11-14)}

Вступ: Ми продовжуємо з Вами вивчати послання Павла до Ефесян. Ми з вами говоримо про величні благословення, якими обдарував нас Бог в Сині Своєму Ісусі Христі. Цим благословенням є – спасіння. Ми говорили, про відвічний план Божий – вибрання церкви Своєї для спасіння. Ми говорили про теперішній час – через Христа Бог викупив нас для отримання спасіння, для прощення гріхів. Сьогодні ми будемо говорити про аспект спасіння, який стосується майбутнього.

• Призначені вспадкувати спадщину.
  
  • У Христі ми стали спадкоємцями. Про яку спадщину говорить Павло? Про спасіння, про духовні благословення в небесах, святість і праведність, повне звільнення від гріха і смерті, вічне перебування в присутності Божій, про всі ті багатства, які має Христос. В іншому тексті апостол Павло говорить: «Але, як написано: Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його!» (1Кор.2:9). Але тут є декілька дуже важливих моментів.
    • Ми маємо спадщину тільки у Христі. Тільки у Христі ми маємо все: і вибрання, і прощення, і вилуплення, і спадщину. Павло говорить: «Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми діти Божі. А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові, коли тільки разом із Ним ми терпимо, щоб разом із Ним і прославитись». (Рим.8:16,17). Без Христа ми маємо лише осуд і вічне покарання.
    • Павло говорить про це в теперішньому часі. Якщо якась подія в майбутньому обов’язково мала відбутись, то греки говорили про неї як ту, що вже відбулась. І такий виклад ми бачимо неодноразово в Павла. Павло пише, що в Христі Бог воскресив нас, посадив на небесних місцях, і т.д. Користуючись тогочасною манерою висловлення думки, Павло бажає сказати, що Боже насліддя – це подія, яка відбудеться обов’язково.
  • Боже призначення «бувши призначені наперед»
  • Боже всевладдя «постановою Того, Хто все чинить за радою волі Своєї»
  • Вічна Божа ціль для нас – на Його славу
  • Роль людини – «що перше надіялися на Христа».
    • Важливість надії в нашому житті
    • Наша відповідальність – надіятись на Христа
    • Надія на Христа знаходиться в контексті Божого призначення і всевладдя. Більший контекст – Боже вибрання і вилуплення. Відповідальність людини – надіятись на Христа. Але в людини є надія тільки тому, що вона вибрана, викуплена, призначена наперед, за постановою Того, Хто все чинить за радою волі Своєї.
• Гарантія нашої спадщини сьогодні.
  

Насліддя – це майбутнє. Але як сьогодні ми можемо бути впевнені в тому, що ми вспадкуємо його. А може Бог забуде про свої обітниці? Бог дав нам гарантію нашого спадку – Святий Дух.

Даний текст відкриває нам декілька цікавих істин про запечатання Духом.

• Факт запечатання /в.13/ В момент навернення людина отримує Святого Духа. Дух Святий входить в серце людини, відроджує її, даючи нову природу, наділяє нас силою, , навчає, докоряє, освячує, готує до служіння і діє через дані нам дари. Також Він гарантує нам наше насліддя у Христі. «¹⁶
  Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми діти Божі. ¹⁷ А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові, коли тільки разом із Ним ми терпимо, щоб разом із Ним і прославитись». (Рим.8:16,17)
  • Дух Святий – печать Божа на нас. Печать, про яку говорить Павло, була офіційним знаком, що завірялв лист, контракт або інший важливий документ. Така печать зазвичай робилась з гарячого парафіна, який поміщався на документ, а потім на ньому робився відтиск печатки перстня. Слово «печать» з таким значенням використовуєтиься в Новому завіті 3 рази по відношенню до віруючих. Печать святого Духа, що покладена на віруючого, підтверджує 4 важливих момента:
    • БЕЗПЕКА. В древні часи печать царя, князя або вельможи була знаком безпеки і непорушності. Приклад про Даниїла (Дан.6:17) і приклад про Христа (Мтф.27:62-66). Приклад про смерть англійського місіонера в Індії /на початку 20 ст. в Індії помер англійський місіонер. Зразу є після цього сосіди вдерлись в його будинок і посали грабувати його речі. Про це сповістили англійського консула. Оскільки на дверях не було замка, консул приклеїв поперек паперову стрічку і поставив на ній печать Англії. Злодії не наважились зірвати цю печать, оскільки за нею стояла могутня країна. Це є велична істина – Бог поставив на нас Свою печать Духом Святим, яка гарантує нам безпеку. Біблія говорить: «³⁸ Бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ³⁹ ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!» (Рим.8:38,39)
    • ПРИНАЛЕЖНІСТЬ. Приклад про Єремію (Єр.32:9-10), Коли Бог ставить на віруючих печать Духа Святого, він відмічає їх як Свою власність. Біблія говорить: «⁹
      А ви не в тілі, але в дусі, бо Дух Божий живе в вас. А коли хто не має Христового Духа, той не Його. (Рим.8:9) «²⁰
      Бо дорого куплені ви» (1Кор.6:20а)
    • АВТОРИТЕТ. Приклад про обставини, в яких опинились євреї після підступного задуму Амана. (Есф.8:8-12). Цар не міг вважати недійсним документ, який він запечатав. Тому він видав інший указ, де дозволяв євреям захищатись. В обох випадках авторитет документа підтвержувався печаткою. Люди, які мали указ, запечатаний царською печаткою, мали авторитет діяти згідно з указом. Коли християни є запечетаня Духом Святим, вони уповноважені поголошувати і захищати Слово Боже з автритетом і владою Божою.
  • Дух Святий – Дух обітниці. Як в Старому, так і в Номову Заповіті Бог обіцяв дати Духа святого віруючим. Він здержав свою обітницю.
  • Дух Святий – завдаток Божий в нас /14/. «²¹
    А Той, Хто нас із вами в Христа утверджує, і Хто нас намастив, то Бог, ²² Який і назнаменував нас, і в наші серця дав завдаток Духа». (2Кор.1:21,22). В даному тексті використовується слово «авагон», що означає завдаток. В той час в області торгівлі завдаток виконував слідуючі 3 функції:
    • ЧАСТИНА ПЛАТИ. Приклад про сучасне кредитування. Бог обіцяв нам дати насліддя, і, як завдаток, для надання шарантії, дав нам святого Духа.
    • ОБОВЯЗОК КУПИТИ ТОВАР. Хоча зараз ми ще не володіємо всіма дарами, про які Бог говорить в своєму Слові, Дух Святий, що живе в нас, є доказом того, що ми обовязково отримаємо все, обіцяне Богом.
      • ЗРАЗОК ТОГО, що мало бути передано по домовленості. В одному Нью-йоркському магазині хазяїн виставив на вітрину корзину відбірного чудового винограду. Під корзиною був надпис «Цілий вагон такого винограду очікується в найближчі дні» Виноград був завдатком і зразком того, що мало прибути.
• Передумови запечатання Святим Духом.
  • У Христі. В Новому Заповіті вираз «у Христі» викоритовується 87 разів. У Христі – дякуючи Його праведності, смерті, а не нашій.
  • Почули і увірували Євангеліє. Запечатання Духом – це не окрема подія, яка відбувається після навернення людини. Коли людина відроджується і стає дитиною Божою, вона стає запечатана Духом Святим. Деякі харизматичні і пятидесятницькі проповідники говорять, що увідування і запечатання духом – це два різних досвіди. Варто поставити тут питання: чи говорить тут Павло про особливий досвід, що відбувається після увірування. Дієслово «увірували» – грецька граматична форма, що вказує на дію, а не на час. Тут не помітно, чи завершилась дія, чи ні. Підкреслюється сама дія. Більш правильний переклад «увірувавши, стали запечатані…». Та сама граматична форма зустрічається в виразі «Ісус відповів і сказав» Правильний переклад був би «Ісус, відповівши, сказав». Це не значить, що ісус відповів перед тим, як говорив. Увірування і запечатання (отримання Св.Духа) йдуть поруч.
• Ціль запечатання /14/
  • НА ВИКУП ЗДОБУТОГО. Викуп – відкуплення, звільнення. Здобуте- збереження, надбання, власність. Ми є власність Божа. Бог дав нам Святого Духа, щоб викупити (звільнити) нас, тих, хто є власністю Божою. Якщо Бог зробив перший взнос, то Він завершить, те, що розпочав.
  • НА ХВАЛУ ЙОГО ІМЕНІ. Все, що робить Бог, робить для слави Своєї.
• Практичне примінення – «³⁰ І не засмучуйте Духа Святого Божого, Яким ви запечатані на день викупу». (Еф.4:30) Засмучувати – утрудняти, обтяжувати, , засмучувати, терзати, мучити; пор. з. тужити. Це слово несе в собі «любовний» характер. Святий Дух любить нас, як Христос любив «³⁰ Благаю ж вас, браття, Господом нашим Ісусом Христом і любов’ю Духа, помагайте мені в молитвах

Викуплені кров’ю Його

Єф.1:6-10

«…на хвалу слави благодаті Своєї, якою Він обдарував нас в Улюбленім, що маємо в Ньому відкуплення кров’ю Його, прощення провин, через багатство благодаті Його, яку Він намножив у нас у всякій премудрості й розважності, об’явивши нам таємницю волі Своєї за Своїм уподобанням, яке постановив у Самому Собі, для урядження виповнення часів, щоб усе об’єднати в Христі, що на небі, і що на землі». (Еф.1:6-10)

Вступ.

Минулого разу ми з вами розпочали вивчення послання апостола Павла до Ефесян. Ми з вами почали говорити про величні духовні благословення на небесах, даровані Господом. І цим благословенням є спасіння. Ми почали говорити про передвічний план спасіння в цілому і про вибрання безпосередньо.

Сьогодні ми з вами розглянемо іще одну частину, що стосується відвічного плану спасіння людства – вилуплення в Ісусі Христі.

• Що таке вилуплення?
  Термін «вилуплення» можна передати за допомогою шести юридичних термінів. В даному тексті апостол використовує грецьке слово «аполутроун», що походить від дієслова «лутроу», і використовується при внесені платні для звільнення людини з неволі, особливо з рабства.
  В новозавітні часи в Римській імперії було 6 мілліонів рабів, і купівля-продаж рабів було досить розповсюдженим заняттям. Якщо хтось хотів звільнити рідну або близьку людину з рабства, то він купляв цю людину для себе, потім відпускав на волю і завіряв це письмово. Слово «літроу» використовується саме для визначення подібного звільнення раба.
  В Новому завіті цей термін передає ідею вилуплення, вчиненого Христом на хресті. Христос вніс ціну вилуплення для звільнення людини, що впала.
  
  
  • Кожна людина народжується грішна, знаходиться в повній залежності від гріховної падшої природи, і розділена зі своїм Творцем. Ніхто з живучих на землі не має духовної свободи від гріха і згубних звичок. Ніхто не втече від покарання за гріх – смерть . «Плата за гріх – смерть», – пише Павло в посланні до Римлян. Ще в Старому завіті пророк Єзекія говорив: «Душа, що грішить, вона помре». (Єз.18:4)
    
  • Христос сказав: «Істину кажу вам: кожен, хто чинить гріх, є рабом гріха» (Ін.8:34), а апостол Павло говорить: «Не має праведного, немає жодного» (Рим.3.10)
    
  • Гріх заполонив людину і тримає її в своїх тенетах. Смерть є покаранням за гріх. Але саме через вилуплення Бог вирішив звільнити людину від рабства гріха.
    
  • В посланні до Римлян Павло говорить про вилуплення як про звільнення від гріха: «А звільнившись від гріха, стали рабами праведності». (Рим.6:18)
    
  • В посланні до Галатів Павло пише, що «благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа, що за наші гріхи дав Самого Себе, щоб від злого сучасного віку нас визволити, за волею Бога й Отця нашого» (Гал.1:3,4). Далі він пише: «Христос відкупив нас від прокляття Закону, ставши прокляттям за нас, бо написано: Проклятий усякий, хто висить на дереві» (Гал.3:13)
    
  • В посланні до Колосян Павло пише: «що визволив нас із влади темряви й переставив нас до Царства Свого улюбленого Сина, в Якім маємо відкуплення і прощення гріхів». (Кол.1:13,14)
    
  • Автор послання до Євреїв пише: «А що діти стали спільниками тіла та крови, то й Він став учасником їхнім, щоб смертю знищити того, хто має владу смерти, цебто диявола, та визволити тих усіх, хто все життя страхом смерти тримався в неволі». (Євр.2:14,15)
    
• Викупитель
  
  • Бог викупив нас по благодаті. Павло пише: «на хвалу слави благодаті Своєї, якою Він обдарував нас в Улюбленім» Слово обдарував з грецької має значення: осипати милістю. В даному тексті апостол Павло неодноразово говорить про те, що вилуплення – це є акт прояву Божої милості, Божої благодаті. Бог нам нічого не винен. Немає жодного, хто міг би запропонувати Богу хоча б щось, в замін на що Бог мав проявити милість. Все, що ми з вами заслужили – це покарання. Але Бог, по милості, вирішив обрадувати, осипати нас своєю милістю, благодаттю. І це він явив через вилуплення в Ісусі Христі
  • Ми маємо вилуплення в Ісусі Христі, Улюбленім. ЦЕ означає, що Він є той, кого полюбив Бог. На початку служіння Ісуса Бог проголосив про Нього: «ЦЕ є Син мій улюблений» (Мт.3.17). Коли ми в Нього увірували, ми отримали звільнення від влади гріхів і Бог ввів нас до Царства Свого улюбленого Сина (Кол.1.17)
  • Оскільки ми знаходимось в Ісусі Христі, Бог також вважає нас улюбленими своїми. Апостол Павло пише: «усім, хто знаходиться в Римі, улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!» (Рим.1:7)
  • Тільки Христос має повне право на насліддя, на благодать, на милість. Але прийнявши його вірою, ототожнившись з Ним, перебуваючи в Ньому, Бог робить нас спів наслідниками з Христом. Бог вчинив нас улюбленими. Христос говорив: «Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене. А хто любить Мене, то полюбить його Мій Отець, і Я полюблю Його, і об’явлюсь йому Сам». (Iван.14:21)
• Ціна вилуплення – кров Христова.
  
  • Пролиття крові – синонім покарання за гріх. В старозавітні часи кров жертовних тварин завжди приносилась, починаючи зі скинії, потім в храмі. Але ця кров ніколи не могла очистити тих, хто її приносив. Вона і не призначалась для цього. Вона була прообразом того, що мав звершити Христос. Автор послання до Євреїв пише: «бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи!» (Євр.10:4) Саме тому, перед вічно, Богом було призначено викупити свій народ кров’ю Христовою
  • В момент становлення таїнства причастя Христос говорив: «бо це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!» (Матв.26:28)
  • Автор послання до Євреїв пише: «Але Христос, Первосвященик майбутнього доброго, прийшов із більшою й досконалішою скинією, нерукотворною, цебто не цього творення, і не з кров’ю козлів та телят, але з власною кров’ю увійшов до святині один раз, та й набув вічне відкуплення. Бо коли кров козлів та телят та попіл із ялівок, як покропить нечистих, освячує їх на очищення тіла, скільки ж більш кров Христа, що Себе непорочного Богу приніс Святим Духом, очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богові Живому!» (Євр.9:11-14)
  • Петро пише: «І знайте, що не тлінним сріблом або золотом відкуплені ви були від марного вашого життя, що передане вам від батьків, але дорогоцінною кров’ю Христа, як непорочного й чистого Ягняти, що призначений був іще перед закладинами світу, але був з’явлений вам за останнього часу». (1Петр.1:18-20)
  • Практичне примінення
    • Вдячність Богу
    • Усвідомлення відповідальності. Ми з вами маємо велику відповідальність в заповіті, знаю, якою ціною викуплені. Автор послання до Євреїв пише: «Бо як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви, а страшливе якесь сподівання суду та гнів палючий, що має пожерти противників. Хто відкидає Закона Мойсея, такий немилосердно вмирає при двох чи трьох свідках, скільки ж більшої муки, додумуєтеся? заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив! Бо знаємо Того, Хто сказав: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь. І ще: Господь буде судити народа Свого!» (Євр.10:26-30)
• Результат викуплення
  
  • Прощення гріхів.
    • Степінь прощення гріхів. «як далекий від заходу схід, так Він віддалив від нас наші провини!» (Пс.102:12) Пророк Міхей ще задовго до Голгофи, говорив: «Хто Бог інший, як Ти, що прощає провину і пробачує прогріх останку спадку Свого, Свого гніву не держить назавжди, бо кохається в милості? Знов над нами Він змилується, наші провини потопче, Ти кинеш у морську глибочінь усі наші гріхи». (Мих.7:18,19)
    • В Христі Бог простив нам всі наші гріхи
    • Ми маємо потребу в щоденному очищенні від наших гріхів. Те, що Бог простив нам всі наші гріхи, те, що Бог звільнив нас від несення вічного покарання за наші гріхи, не означає, що тепер в нашому житті ми не потребуємо очищення від гріха, не означає, що проблема гріха вирішена. Ми маємо потребу в щоденному очищенні. Саме тому Іван пише: «Коли ж кажемо, що не маєм гріха, то себе обманюємо, і немає в нас правди! Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої». (1Iван.1:8,9)
  • Обдарування нас мудрістю і розумінням.
    • Мудрість (софіа) підкреслює розуміння питань особливої важливості, таких як життя і смерть, Бог і людина, час і вічність, життя і смерть. Павло говорить про Божу мудрість
    • Розуміння (фронесіс) має значення: здоровий глузд, розсудливість, розум, прийняття кращих рішень. Воно вказує на практичне розуміння, бачення потреб, проблем і принципів щоденного життя. Це духовна розсудливість в вирішенні щоденних справ. Бог обдарував нас не тільки інтелектуальним розумінням важливих питань, але й дає мудрість в прийнятті щоденних рішень. Це є наслідком вилуплення.
  • Об’явлення таємниці волі Своєї. Про яку таємницю йде мова? Пізніше апостол Павло буде про це говорити. Але, якщо коротко, таємниця заклечалась в тому, що Бог вирішив об’єднати євреїв і поган як один народ , як церкву. Тепер не має значення національність, соціальне положення, чоловічий чи жіночий рід. В Христі ми одне. Єдність Божого народу – це наслідок вилуплення.
    • Якщо ми цінуємо жертвою Христовою, вилупленням, вчиненим Христом, то ми маємо цінувати єдністю з Його тілом, Церквою. Заради того, щоб об’єднати Свій народ, Бог заплатив велику ціну – ціну Крові Сина Свого Улюбленого. Саме тому, не зважаючи на щоденні турботи, проблеми, давайте будемо шукати спільності, єдності один з одними, щоб Господнє Ім’я славилось.
• Причина вилуплення – Божа благодать.
  

Найбільші благословення.

Вступ: що таке благословення? В чому воно виражається.

1. Бог – подавець всяких благ (в3)

   1. Він є благословенний Бог. Він повний милості, щедрот. Саме тому мужі Божі славословлять Бога, проголошуючи, що Він є Благословенний. І в останні дні кожне коліно схилиться перед Ним, проголошуючи Його достоїнства
   2. Він є благословляючий Бог. Той, хто є Благословенним, Сам благословляє. Яків писав: «Усяке добре давання та дар досконалий походить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни». (Як.1:17)

2. Якості благословень Божих

   1. Духовні благословення. Слово «духовний» має значення не просто не матеріальний. Воно відноситься до роботи Святого Духа. Це не просто не матеріальні благословення. Це благословення, які чинить Дух Святий в нас. Бог Духом Святим вилив в наші серця любов, дав Свій мир, радість і щастя, силу. Петро пише: Усе, що потрібне для життя та побожности, подала нам Його Божа сила пізнанням Того, Хто покликав нас славою та чеснотою». (2Петр.1:3)
   2. Небеса – початок и кінцева ціль благословінь Божих.
   3. Христос – виконавець благословінь. Всі благословення, які ми маємо, не дякуючи собі, але у Христі.

      Про які благословення говорить Павло? Це спасіння. І говорячи про це в даному тексті, ми можемо побачити, що Павло вказує на 3 часових етапи цих благословень

3. Минула частина передвічного Божого плану спасіння – Боже вибрання (4-6).

   Павло починає це послання с вчення про спасіння. А саме – про вибрання.

   1. Час вибрання – перше закладин світу. Тоді, коли ми ще не зробили нічого доброго, або лихого.

   2. Об’єкт вибрання – церква. Не всі, а тільки вибранні люди є святими і непорочними в Христі.

   3. Бог вибрав нас в Христі.

   4. Ціль вибрання – святість. Ще до гріхопадіння Бог вибрав нас, щоб ми були святими перед Ним.

   5. Причина вибрання – любов Божа.

   6. Результат – всиновлення

   7. Призначення – прославлення