31 І почав їх навчати, що Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, але третього дня Він воскресне. 32 І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв набік Його, і Йому став перечити. 33 А Він обернувся й поглянув на учнів Своїх, та й Петру докорив і сказав: Відступись, сатано, від Мене, бо думаєш ти не про Боже, а про людське! 34 І Він покликав народ із Своїми учнями, та й промовив до них: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста та й за Мною йде! 35 Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже. 36 Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? 37 Або що на замін дасть людина за душу свою? 38 Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися в роді цім перелюбнім та грішнім, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Свого Отця з Анголами святими. (Мар.8:31-38)
Чому Петро почав перечити Ісусу?
Я знаю що інколи ми задаємо собі це питання, коли стоїмо осторонь і дивимось на це дійство, читаючи із рядків Святого Письма. Нам інколи хочеться сказати Апостолу, «як ти можеш таке казати, адже Ісус іде на смерть за нас». Так тепер дуже легко казати, та можливо варто поставити себе на місце Петра. Ісус докоряє його, кажучи «ти думаєш по людському». Як це по людському? А як ми можемо думати інакше?
Людина ні коли не бажає собі ні чого поганого, тільки добре вона бачить в своєму майбутньому. Навіть деякі проповідники цим зацікавлюють людей і кажуть, «прийміть Христа, і ваше життя буде чудове» це автоматично збігається з тим, чого людина сама собі бажає, і людина прагне того. Будь яка релігія і філософія пропонує щось добре, якесь благо, і люди клюють на це. Господь говорить зовсім іншу річ. Господь говорить, що від Бога мені уготовано піти і померти, прийняти муку. Це так не вкладається в розумі Петра, він не розуміє, чому це в цьому новому витку релігії, Бог починає з страждань. Петро думає по людському. А судячи з людської логіки, краще щоб Бог приготував для Христа тільки славу, тільки постійні чуда перед кожним хто засумнівається, і краще всього це робити в Єрусалимі, щоб верхівка відразу визнала Його паном, Царем. Та чомусь Господь говорить саме про ті речі, які Перту хочеться чути менш всього, по людському. Інколи ми думаємо, чому смерть Ісуса була така несподіванка для учнів Його, чому вони згадали про воскресіння тільки тоді коли це сталось. Тому що вони чули тільки те, що хотіли чути, і бачили тільки те, що хотіли бачити. Важко сказати, що в цьому епізоді Петро не зрозумів що має статись з Ісусом. Він зрозумів і навіть радив щоб Господь пожалів себе. Та все ж десь на підсвідомості в нього був свій план для Ісуса та його життя.
Та це людська позиція, це люди, які думають тільки своїми категоріями. Господь показує, що потрібно думати не про людське а про Боже. Що це означає? Це означає що в нашому житті Бог приготував нам шлях не завжди такий який ми самі собі бажаємо. Бо приготував для нас випробування, трудності, і коли вони приходять ми дивуємось. Ми кажемо собі, пожалій себе Юро, чи Руслан, невже Бог таке для нас міг приготувати? Для чого це потрібно, чому я сам не можу планувати для себе майбутнє? Ми думаємо по людському, не прислухаючись до того, що Бог хоче послати в наше життя. Дехто скаже, а можливо ти помиляєшся, адже Бог хоче тільки добра для нас, Бог є любов, як це може відображатись в нас коли ми його діти, діти Того хто є любов? Та давайте будемо відвертими, подивимось на те до чого кличе нас Ісус.
Поклик Ісуса
Саме на ноті своїх майбутніх страждань, саме на ноті майбутнього хреста, Господь кличе до себе людей. Зауважте Христос ще не був на хресті, та говорить про хрест.
- 1. Зректися самого себе
Звичайно ці два терміна можна не розділяти, тому що вони говорять про єдину Волю божу в нашому житті. Саме на фоні розмови Петра з Ісусом, Господь вчить, що учні його не ті, хто йде за Ним, не ті хто називає себе Ім’ям Християнина, а учні Його ті, хто зрікається самого себе, хто готовий прийняти те, що пропонує йому Бог, а не так як він бачить для себе християнське майбутнє. Відкидання всякого автономного розуміння свого життя. Це і є ціна слідування за Ісусом, тільки тоді коли ми уже не будемо вважати себе своїми, тоді ми можемо зватись Християнами.
Само зречення не має на увазі не розуміти своїх бажань, але має на увазі подарунок, самого себе Богу. Коли в нас є людське якесь бачення нашого життя, то це буде відкинуто на користь Божої волі. Так як зробив це Христос в Гевсиманії, коли по людському йому було важко йти не це, та він сказав, «нехай буде воля Твоя». Самозречення має на увазі розуміння того, що в моєму житті уже не буде того щоб виникло зі мною випадково, а все що є в моєму житті належить Богу, і все що він допустить то для мене. Подарунок самого себе Богу показує, що в нашому житті нічого не має нашого, а все Боже, і життя, і діти, і робота. В усіх сферах ми не можемо робити так як ми того бажаємо, але в усьому жити для нашого Господаря. Робити роботу як для Господа, пильнувати сім’ю як для Господа.
Тільки в такому стані ми зможемо бути здатними не тільки добре приймати але і хрест.
- 2. Взяти свій хрест і робити так як Ісус.
Так як ми уже говорили слідувати за Христом, не означає життя без проблем, але навіть навпаки Господь показує, що нас чикає в такому разі не те, що ми самі собі бажаємо по людському. Спів страждання, саме так грецький текст відкриває нам вислів «візьми хрест і йди за мною» це не зовсім вірний переклад, вірно перекласти потрібно було б так. Російською мовою це буде звучати як «возьми крест свой и последуй Мне», другими словами, проживи так як я, бери приклад з мене, розділи участь зі мною. Ось що чекає віруючих, хрест, несення хреста, спів страждання з Хрестом. Хрест це преш за все страждання.
17 А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові, коли тільки разом із Ним ми терпимо, щоб разом із Ним і прославитись. 18 Бо я думаю, що страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з’явитися в нас. (Рим.8:17,18)
Залишається відкритим запитання, чи відноситься це до всіх послідовників Христа, чи ні, чи це відносилось тільки до перших християн, які практично страждали за віру? Ні, згідно слова Божого кожен послідовник Ісуса Христа буде мати свій хрест, і хоч для кожного зготований свій, всі вони об’єднані тим, що в будь якій ситуації це буде залишатись «хрест». Чи для перших християн, чи для християн сучасності, цей образ навіює тільки одне.
Страждання
Страждання в світі, страждання від тих від кого страждав Христос, і це буде по людському для нас не досить приємно. Адже ми люди суспільства, ми бажаємо щоб суспільство про нас говорило добре, ми хочемо усім подобатись, робити так як роблять інші. Коли з’являється якась біла ворона серед людей, це відразу усім не подобається. Хочемо ми того чи ні та ми завжди будемо чужими в цьому світі, так було завжди із кожним хто вірив в Бога, і служив Йому.
33 Це Я вам розповів, щоб мали ви мир у Мені. Страждання зазнаєте в світі, але будьте відважні: Я світ переміг! (Iван.16:33)
Страждання в світі нам загрожує тому, і не просто загрожує, але і приготовані тому, що ми знаходимось в Христі, ось це і є основа того чому ми маємо йти таким шляхом, чому від Бога для нас це обов’язкове. Бог показує нам, що в Христі ми не тільки будемо мати радості, не тільки будемо мати спокій, мир з Богом. Та ми будемо мати супротив зі сторони світу. Будемо мати тих ворогів яких мав Христос. Коли ми в Христі, нас так само не будуть терпіти, як не терпіли Христа, ми будемо заважати як заважав багатьом Христос… Слово Боже не каже, що прийдуть часи коли на нас будуть дивитись як на друзів, і слухати нас. Слово Боже каже, що світ завжди існував, і завжди буде існувати, і при чому в переважній більшості.
13 Увіходьте тісними ворітьми, бо просторі ворота й широка дорога, що веде до погибелі, і нею багато-хто ходять. 14 Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що знаходять її! (Матв.7:13,14)
Слово Боже показує, що істина дорога існує та насправді не багато тих хто її знаходить. І можливо хтось захоче сперечатись і скаже що сьогодні люди України усі на вузькій дорозі. Нажаль для багатьох співвітчизників навіть не цікавить питання на якій саме дорозі вони знаходяться. В любому разі істинна залишается незмінною, що світ був і буде, і завжди буде в більшості. І коли статистика інша, то це говорить тільки про одне, що люди вміють носити різні маски, які їм потрібно. А коли це так, тоді в нас залишається постійний ворог, в нас залишаються люди які будуть поводитись з нами як з Христом. Тому що не знають Отця.
Або інший варіант, будуть кликати нас не відрізнятись від них і жити цінностями, які є в них, і шукати тільки того, чого шукають вони. І іноді по своїй слабкості, і не бажанню бути, думаючи по людському ми будемо згоджуватись, ми будемо вливатись в світ, дружити з ним. Можливо хтось скаже, та це не можливо? Друзі це можливо.
4 Перелюбники та перелюбниці, чи ж ви не знаєте, що дружба зо світом то ворожнеча супроти Бога? Бо хто хоче бути світові приятелем, той ворогом Божим стається. (Як.4:4)
Дружба зі світом, ми коли не будь задумувались скільки разів ми дружимо зі світом, як часто ми ворогуємо проти нього, як часто це приносить для нас неприємності. Чи ми думаємо що це уже не про наш час, що в наш час світ має нас любити??? І скоріше нам хочеться щоб ніхто не думав про нас погано.
22 Блаженні ви будете, коли люди зненавидять вас, і коли проженуть вас, і ганьбитимуть, і знеславлять, як зле, ім’я ваше за Людського Сина. 23 Радійте того дня й веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах. Бо так само чинили пророкам батьки їхні. 24 Горе ж вам, багатіям, бо втіху свою ви вже маєте. 25 Горе вам, тепер ситим, бо зазнаєте голоду ви. Горе вам, що тепер потішаєтеся, бо будете ви сумувати та плакати. 26 Горе вам, як усі люди про вас говоритимуть добре, бо так само чинили фальшивим пророкам батьки їхні! (Лук.6:22-26)
Чому Ісус говорить такі слова? Тому що не прийде часу коли нас будуть любити відверто в світі, і будуть радіти, що ми поруч. Як це впливає в повсякденному житті, не приємно, ми відчуваємо що ми не такі як всі, хоч нічого злого не робеми. Ми відчуваємо, що на нас дивляться, і тільки чекають щоб ми десь помилились і оступились. Ми знаємо що ніколи ми не були і не будемо своїми серед своїх. З іншого боку світ має цілісну структуру, і цілісну думку в яку ми не вписуємось. Люди не люблять тих хто з ними не згідний, а більше того коли їх докоряють. І ніколи це примирення не прийде.
19 Коли б ви зо світу були, то своє світ любив би. А що ви не зо світу, але Я вас зо світу обрав, тому світ вас ненавидить. 20 Пригадайте те слово, яке Я вам сказав: Раб не більший за пана свого. Як Мене переслідували, то й вас переслідувати будуть; як слово Моє зберігали, берегтимуть і ваше. (Iван.15:19,20)
12 Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, будуть переслідувані. 13 А люди лихі та дурисвіти матимуть успіх у злому, зводячи й зведені бувши. (2Тим.3:12,13)
Чому світ так реагує
Можливо хтось спитає практично, чому так, чому світ ненавидів Христа, і нас має ненавидіти? Адже це парадокс, чому дурисвіти мають успіх а праведні зневажені. Що за перекручених розум у людей.
По перше тому, що це природа світу, світ продовжує бунтувати проти Бога, і займатись само-обожненням. На будь яке слово Боже світ відповідає, а я думаю інакше, а мені подобається так як каже той чи інший. Для багатьох людей важливішим є те, як вони бачать для себе релігію, а не те як показує це Бог. Люди вибирають те, що їм до душі, і їх просто дратує коли їм перечать, коли їм вказують на Слово Боже як істину, якій вони мають покоритись. Як не дивно, та це признак лже пророків. Так, саме лже пророків, поводились в народі, вони догоджали людям, говорили виключно те, що вони бажали чути, не зважаючи на істину. Взяти тільки приклад з Вавилонським полоном.
Та тут існує інша небезпека, адже світ це не тільки люди за межами церкви, а світ це люди в Церкві, які бажають чути тільки те, що їм подобається. І в цьому ще більша небезпека, тому що згідно слів Христа, це ворог який нас не любить, який готує для нас хрест, який не переймається думкою Бога.
1 А між людом були й неправдиві пророки, як і будуть між вас учителі неправдиві, що впровадять згубні єресі, відречуться від Владики, що викупив їх, і стягнуть на себе самі скору погибіль. 2 І багато-хто підуть за пожадливістю їхньою, а через них дорога правдива зневажиться. 3 І в зажерливості вони будуть ловити вас словами облесними. Суд на них віддавна не бариться, а їхня загибіль не дрімає! (2Петр.2:1-3)
До якої категорії можна віднести цих людей, чи до світу, чи до церкви? Однозначно це люди церковні, але їх також можна назвати люди світу, тому що вони проповідують те, що добре чути людям світу, вони проповідують те що не ріже вухо світові, і світ їх любить, і світ їх приймає. Вони люблять ті ж розкоші що й любить світ, ті ж зажерливості чим хворий світ, і що вони роблять? Вони оправдовують все, в таких людей все добре і все нормально. В таких людей немає ні якого хреста, в них не має ні якої проблеми зі сторони світу. Про таких Господь говорив, що по плодах пізнаєте їх.
І це найбільш небезпечно, тому що коли ворог поза табором він не такий небезпечний, ніж коли він в твоїй громаді, коли він носить ім’я таке як ти, під тим самим прапором. На якого ти навіть рівняєшся по своїй необережності. Та все ж досить часто це людина світу. Для віруючих це є спокуса, коли вони дивляться на нього, на те що він дозволяє собі, як він живе, як відноситься до церкви, до Біблії, до навчання. Ти ніколи не думаєш про те, що він людина світу. Та Господь вчить нас іншого, що Бог приготував ворожість до нас зі сторони світу, так як і для свого Сина.
Єдине як ми можемо вберегтись, це по перше пам’ятати про те, що і серед віруючих були люди які переслідували церкву, які зводили церкву, які були лукавими людьми. По друге сторонитись тих, хто зве себе братом, і поводиться не адекватно.
Хрест знак відторгнення
Можливо ми як той Петро будемо запевняти себе, що пожалій себе Юро, чи Руслан. Але не йдімо на поводу цих людей, відречімось від самого себе, і покорімось Божій волі для нас. А божа воля в тому щоб кожному подати хрест в нашому житті який ми маємо нести. І це означає не тільки страждання, але і відторгнення. Адже бути на хресті, і нести хреста, це бути висміяним, відкинутим, зневаженим, відторгнутим. І коли ми в Христі, нічого іншого нас не чикає, хіба що ми не готові послідувати поклику Христа, і не приймати того, пожаліти себе. Адже не дарма Господь це каже, ми маємо зважити на те що не минуще в Христі.
34 Не думайте, що Я прийшов, щоб мир на землю принести, Я не мир принести прийшов, а меча. 35 Я ж прийшов порізнити чоловіка з батьком його, дочку з її матір’ю, і невістку з свекрухою її. 36 І: вороги чоловікові домашні його! 37 Хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний. І хто більш, як Мене, любить сина чи дочку, той Мене недостойний. 38 І хто не візьме свого хреста, і не піде за Мною слідом, той Мене недостойний. 39 Хто душу свою зберігає, той погубить її, хто ж за Мене погубить душу свою, той знайде її. 40 Хто вас приймає приймає Мене, хто ж приймає Мене, приймає Того, Хто послав Мене. (Матв.10:34-40)
Знову ті ж слова, та сама ціна, розлюбити Ісуса більш за всіх, і за все, і навіть більше за життя своє, і бути готовому до того, що нам не подобається, і до того чого ми собі не бажаємо.
9 Вірою він перебував на Землі Обіцяній, як на чужій, і проживав у наметах з Ісаком та Яковом, співспадкоємцями тієї ж обітниці, 10 бо чекав він міста, що має підвалини, що Бог його будівничий та творець. (Євр.11:9,10)
24 Вірою Мойсей, коли виріс, відрікся зватися сином дочки фараонової. 25 Він хотів краще страждати з народом Божим, аніж мати дочасну гріховну потіху. (Євр.11:24,25)
36 а інші дізнали наруги та рани, а також кайдани й в’язниці. 37 Камінням побиті бували, допитувані, перепилювані, умирали, зарубані мечем, тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, засумовані, витерпілі. 38 Ті, що світ не вартий був їх, тинялися по пустинях та горах, і по печерах та проваллях земних. 39 І всі вони, одержавши засвідчення вірою, обітниці не прийняли, 40 бо Бог передбачив щось краще про нас, щоб вони не без нас досконалість одержали. (Євр.11:36-40)
Євангелізації
Іноді ми проводимо євангелізація тільки в рамках того як розуміє це сьогоднішня передвиборча компанія. Ми пропонуємо людям Христа так, як це роблять люди в бізнесі. Ніколи ви не почуєте від людей які щось рекламують, що в них будуть проблеми. Тільки обіцянки прекрасного життя, розвитку, насолоди, та комфорту. Ми віруючі досить часто схожі на них, ми проповідуємо Христа крутого, а не відкинутого, відторгненого, кличемо людей буди християнами крутими а не відкинутим. І не говорячи слова Христа про хрест для кожного Його послідовника, ми збираємо людей для погибелі, людей які вірять в іншого Христа, і приймають іншу участь. Ми говоримо про те що нас будуть любити в той час коли Христос говорить що нас мають ненавидіти. Ми забуваємо про цю різницю, що світ не буде нас слухати, а тільки люди вибрані. Ми не маємо намагатись сподобатись усім, тому що так ні коли не буде. А коли в нас так це є, тоді можливо у нас щось не в порядку. Можливо ми не ті за кого себе маємо видаємо, можливо ми ліпші друзі світу.
Але хто захоче піти за Христом коли він пропонує Хрест?
Ми маємо казати людям правду про ціну учнівства Христового, що ми будемо зневаженими, так як Христос, що Бог приготував нам кожному хрест який ми маємо нести. Так з людської точки зору це погана реклама, хто захоче бути відкинутим суспільством і відкликнутись на поклик Христа. Але в тому і є парадокс віри, що саме ті хто особисто знають Христа, підуть на це. Зречуться самого себе, відкинуть своє бачення про життя і підуть за Христом. Коли говорити з реалістичного погляду, це просто неможливо увірувати в Хреста який пропонує хрест. Та це ще раз показує для нас, що цю справу робить в нас Бог. І просто логічно така справа мала б загинути, та з іншого боку це і є показник саме Божого втручання в наше життя. Божа робота.
Дуалізм.
Я не хочу щоб склалась думка так ніби я кличу нас буди аскетами і повністю відділитись від світу, втекти в гори, в печери. Ні я хочу зауважити, що Бог дав нам багато радостів в житті, якими ми можемо законно радіти, тішитись, славити Бога, та дякувати. Ми з цим розумінням забуваємо іншу сторону нашого житті. Що ми все ж чужі в цьому гріховному світі. Що в любому разі ми тільки приходьки, що світ в любому разі буде ненавидіти нас за те, що ми ламаємо його стереотипи, відстоюємо праведність руйнуючи їх так звану «свободу». Не намагаймось сподобатись тим для кого це не природо.
11 Неправедний нехай чинить неправду ще, і поганий нехай ще опоганюється. А праведний нехай ще чинить правду, а святий нехай ще освячується! 12 Ото, незабаром приходжу, і зо Мною заплата Моя, щоб кожному віддати згідно з ділами його. (Об.22:11,12)
Надіймось на Господа і пам’ятаймо, що світ залишиться світом, а ми залишимось дітьми Божими, вибраними з поміж цього світу звіщати чесноти Батька Нашого.
9 Але ви вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого, 10 колись ненарод, а тепер народ Божий, колись непомилувані, а тепер ви помилувані! 11 Благаю вас, любі, як приходьків та подорожніх, щоб ви здержувались від тілесних пожадливостей, що воюють проти душі. (1Петр.2:9-11)
Нам не можна забувати, що ми на війні, що ця війна не закінчиться поки не прийде Христос. Тому що ми в Його тілі, то світ продовжує боротись проти Христа, хоч сам часто носить маску християнства, а коли бореться проти Христа, це означає що пряма атака і на нас як представників Христа на землі.
Тому віруючі мають уникати крайностей, з одного боку дуалізму, коли бачать святе тільки серед себе а все інше нечисте. Так віруючі досить часто кажуть що є віруючі чи не віруючі свадьби, машини, напої… Вони не розуміють що все створенне Богом, і все ми можемо приймати з подякою.
Та з іншого боку ті хто розуміє проблему дуалізму, падають в іншу крайність і не розділяють уже зовсім де світ, а де вони. Настільки зливаються що самі від цього страждають.
Хрест хреста це боротьба.
Можливо хтось не погодиться, але я доведу свою думку, чому я впевнений в тому що хрест це не тільки відчуження, та страждання, а і символ боротьби.
Адже ціль Христа була не тільки в тому що піти і постраждати, він на хресті отримав для нас перемогу. Він переміг сатану, переміг усі спокуси, виконав закон і божу волю. І ми знаємо що через перемогу Христа ми покликані до тієї ж боротьби, перемагати спокуси, диявола…
Хрест це всі трудності та вся боротьба, яка була в Христа, і коли ми в ньому ми маємо це розділяти. Хрест це не просто якась хвороба чи не приємності на роботі, тому що хвороби і не приємності на роботі можуть бути і в наслідок Божого покарання, чи нашої недбалості не уважності. Та є і інша сторона, яка може бути законно названа нашим хрестом, спів участю в стражданнях Христа.
- Атака сатани: Як сатана атакує нас і чи є це для нас нашим христом, нашими труднощами які ми маємо знести?
2 Майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування, 3 знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість. 4 А терпеливість нехай має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в чому не мали. 5 А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, і буде вона йому дана. (Як.1:2-5)
Бог дозволяє сатані нас випробовувати через хвороби, трудності, проблеми, дочасна смерть рідних… Та це нас має укріпити, і дати досвіт проходження наших випробувань і несення нашого хреста. Ворог хоче похитнути нас. Сатана був прямим ворогом Ісуса, і є прямим ворогом нашим. Для світу це не відому, тому що світ цим не переймається, світ і так живе за волею князя, що панує в повітрі. Та для нас це боротьба.
- Наші бажання: (для нас гріховна природа)
12 Блаженна людина, що витерпить пробу, бо, бувши випробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його. 13 Випробовуваний, хай не каже ніхто: Я від Бога спокушуваний. Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує. 14 Але кожен спокушується, як надиться й зводиться пожадливістю власною. (Як.1:12-14)
Бог не забрав в нас нашої гріховної природи, яка також залишається бути нашим ворогом, і дозволив їй постійно кликати нас до гріха, проти чого ми закликані боротись, що теж приносить для нас страждання. Христос теж мав певні людські бажання, що ми бачемо в Гевсеманії, але покорився Богу. До чого закликані ми, коли ми в Христі.
- Страждання від світу: страждання які зазнаємо в світі заради істини Слова Божого, заради праведності, яку ми будемо відстоювати, Хрест це відторження і не любов до нас, це всі складності через те що ми християни.
Висновок: Не забуваймо що все це Бог нам приготував, все це для нас. Люди світу проти цього не борються а цьому покоряються. Та не Бог це робить нам, а Бог дозволяє нашим ворогам боротись проти нас, як боролись проти Христа, та перемагати так як перемагав Христос. Хрисос не просто прийшов поносити хрест, а боротись проти сатани, витримувати його атаки, і перемогти. І все це ми знесемо тільки тоді коли ми уже не свої, а люди взяті в уділ, люди подаровані Богу, в яких найбільша цінність це Бог. Коли ми Христові, і тільки в Христі.
25 Бо належить Йому царювати, аж доки Він не покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми! 26 Як ворог останній смерть знищиться, (1Кор.15:25,26)
Зауважте, що наш ворог це не хвороби, чи трудності, а наш ворог це вище перечисленні, яких переміг Христос на хресті, над якими ми будемо мати також перемогу тільки коли ми в Христі, і тільки в Ньому ми будемо мати перемогу над останнім ворогом, смертю. Тому то, коли ми в Христі, то не тільки царювати з ним маємо, але і страждати, і боротись і протистояти нашим ворогам.
17 А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові, коли тільки разом із Ним ми терпимо, щоб разом із Ним і прославитись. 18 Бо я думаю, що страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з’явитися в нас. (Рим.8:17,18)
