Прочитати лекцію .mp3

Резюме.

В Дев’ятій Заповіді йдеться про манеру говоріння і про правду. Вона закликає нас любити правду і говорити правду з любов’ю.

Вступ

• Дві скрижалі – Що це означає?
• Яким чином ми будуємо стосунки з людьми? (спілкування – один з засобів будування стосунків між людьми). Бог не тільки попіклувався про маєток, життя інших людей, але й  Бог захищає добре ім’я інших людей.

Прочитайте Вих.20:16.

Пояснення.

Частина 1. Що заборонено в даній заповіді?

Досліджуючи Дев’яту Заповідь і пояснення її в Катехізисі, ми бачимо, що вона починається із списку тих способів, якими і руйнується ця частина Божого Закону. Відп.112 згадує  ”Лжесвідчення“, яке стосується:

1. Брехня під присягою, або інших свідчень, які не відповідають дійсності «Свідок брехливий не буде без кари, а хто брехні говорить, не буде врятований. (Пр.19:5)
2. Згадується також і ”перекручування слів“, що означає використання чужих слів, або частини цих слів, але в іншому контексті  «Свої уста пускаєш на зло, і язик твій оману плете. Ти сидиш, проти брата свого наговорюєш, поголоски пускаєш про сина своєї матері…» (Пс.49:19,20). В результаті цього людина отримує інформацію, яка абсолютно відрізняється від того, що малось на увазі.
3. ”Плітки“ означає розповсюдження негативної інформації про когось через другі, треті і т.д. руки для того, щоб підірвати чиюсь репутацію.
4. ”Наклеп“ йде ще дальше за плітки і має на меті опустити когось, збентежити або підняти на сміх (Пс.15:3). За мету ставиться підрив репутації і заплямування тієї чи іншої особи. Все це від диявола, який від початку був неправдомовцем (Ів.8:44).
5. Осуд кого-небудь, не вислухавши його чи не маючи для цього підстави“ є ще одним порушенням цієї Заповіді. Деякі люди негативно ставляться один до одного тому, що щось сталося або щось почули і зразу ж виносять приговор  ”винний“. Так трапляється через брак любові «Любов… не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!» (1Кор.13:6,7). Ми не маємо права засуджувати навіть не почувши (Прип.18:13).

Великий Вестмінстерський Катехізис говорить:

З. 145. Які гріхи забороняються, згідно з дев’ятою  заповіддю?

В. Гріхи, що забороняються, згідно з дев’ятою  заповіддю є такими: завдавати шкоди істині й доброму імені наших ближніх, а також  своєму власному, особливо у сфері публічного правосуддя; давати неправдиві свідчення, підбурювати до подання неправдивих свідчень, свідомо виступати на боці неправедної сторони й захищати  її, кидаючи виклик істині й відкидаючи її; Виносити несправедливі вироки, називаючи зло добром а добро – злом, винагороджувати  неправедних за діяння праведників і відплачувати  праведникам за діяння неправедних; займатися фальшуванням; приховувати істину й зберігати мовчання,  коли слід виступити на правому боці; зберігати мир коли слід або засудити  беззаконня самим, або закликати до  правосуддя; говорити правду несвоєчасно,  або навмисно, з неправедною метою, викривлювати істину невірним тлумаченням, чи  двозначними або ухильними висловлюваннями  завдавати шкоди істині чи правосуддю; говорити  неправду; обманювати; обмовляти; поширювати наклеп; пліткувати; поширювати плітки; насміхатися; ображати; судити  людей поспішно,  надто суворо або упереджено; хибно тлумачити наміри, слова і вчинки;  лестити; виявляти марнославство й вихвалятися; надмірно звеличувати чи принижувати себе та інших; не  визнавати Божих дарів і Божої благодаті;  перебільшувати дрібні провини; приховувати, виправдувати чи применшувати свої гріхи, коли слід добровільно покаятися;  без потреби розкривати немочі й слабості;  поширювати фальшиві чутки; приймати й заохочувати злі відгуки і не дослухатися до аргументів на захист правого; снувати злі підозри; засмучуватися чи заздрити заслуженій  добрій славі, чи намагатися її зганьбити; радіти чиємусь безчестю й ганьбі; зневажати; необґрунтовано захоплюватися; порушувати  законні обіцянки; нехтувати тим, що заслуговує доброго слова, і робити вчинки, що ганьблять наше добре ім’я,  не уникати  того, що може нас зганьбити або не  намагатися стримати від цього інших.

Всі ці образи говорять про те, що людина любить поговорити про свого ближнього, але в негативному плані, перекручуючи справжній зміст. Саме через свою грішну природу ми отримуємо більше задоволення від критиканства, наклепів, обговорювання інших, ніж від їх підтримки та похвали. Нам здається, що опустивши ближнього, ми самі себе підносимо.

У зв’язку з цим, ми маємо таку грішну тенденцію, як обговорювати людей, а не говорити з ними. Якщо наш брат грішить або спотикається, то існує тенденція покритикувати його, але на відстані. Ми уникаємо нашого обов’язку піти до нього, попередити його і показати своє ставлення до нього. Таким чином ми зневажаємо пораду Господа Ісуса в Мт.18:15.

[ Всі, вище перераховані, гріхи є особистими ( персональними ) і впливають вони на чиюсь репутацію або на місце в суспільстві. Проте, є гріхи, які також стосуються манери говоріння і правди, але вони не несуть в собі персональної направленості. Є так звані  ”побрехеньки“, які не повинні би ображати кого-небудь.

Можна навести багато прикладів. Дзвонить телефон, а ви кажете кому-небудь із своєї сім’ї: ”Скажи, що мене немає вдома“. Це також можуть різного роду  ”натяки“. Це може бути  ”самообман“, коли ви говорите іншим про себе щось хороше, а насправді це зовсім не так. Це може бути  ”брехня через вигоду“, коли сказати неправду вигідніше, ніж правду. Є і ”статистична брехня“, коли мовою цифр вводять в оману. У всіх цих прикладах слова використовуються без належного ставлення до істини]

Як нам поводитися з “”напівправдою”?

Що фараон Єгипту наказав бабам-сповитухам робити у Вих.1:15-21? Якщо б вони послухали його, то яку заповідь вони порушили б? Що баби-сповитухи робили і казали? (в.17-19) Чи була це правда? Яка була реакція на це Бога? (в.20,21) Чи означає це, що Бог благословляє всіх, хто обманює? Як ми можемо пояснити цей випадок і інші подібні до нього? (напр. Рахав і розвідники)

Чи завжди потрібно казати всю правду? Приклади: 1)Ти знаєш щось (не хороше) про когось. Чи потрібно про це розповідати всім? Назвіть ваші причини? 2)Ворожа армія розшукує вашого ближнього, чи потрібно їм казати, де він переховується?

Частина 2. Чому Господь забороняє ці гріхи в 9 заповіді?

Чому Господь забороняє так поступати? Зразу виникають три пункти.

1. Брехня або неправдиве свідчення належить дияволу (Бут.3:1-4; Ів.8:44). «Ваш батько диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді». (Iван.8:44) Диявол названий “батьком брехні”. Яки чином це видно у Бутті 3? Ще на самому початку він так діяв. Він використовує таку тактику тому, що вона є частиною його природи. Він є падшим ангелом і частиною його падіння є в більшій мірі фальш, ніж правда. Він надає перевагу підриву, а не підтримці репутації інших.
2. Бог ненавидить брехню тому, що вона радикально не співпадає з Його природою. Він є Богом істини ( Іс.65:16). Христос назвав Себе “правдою”. (Івана 14:6) Що Він мав на увазі? Як це впливає на віруючих? Він любить тих, хто говорить правду (Пс.15:2 ).Ті, хто говорить брехню є  ”скверною“ і гнів Його їх знайде. «Уста брехливі огида у Господа, а чинячі правду Його уподоба». (Пр.12:22) «А поза ним будуть пси, і чарівники, і розпусники, і душогуби, і ідоляни, і кожен, хто любить та чинить неправду». (Об.22:15)
3. Бог ненавидить брехню тому, що вона наносить велику шкоду людському суспільству. Вона руйнує людське ім’я і репутацію моментально, вона має величезну спустошуючу силу. Людина все своє життя завойовує собі добру репутацію, а брехня в один момент руйнує її ( Прип.22:1; Екл.7:1). Що є більший гріх: вкрасти у людини гроші чи знищити  його ім¢я і репутацію? (Притчі .22:1) Ось чому Давид говорить про  ”слова, що пожирають“ ( Пс.52:4 ). Суспільство, в якому панує брехня і брехуни, позбавлене здорових стосунків і Божого благословення.

Що означає “пусте слово” у Мтв.12:36? Як це відноситься до нас?

Частина 3. Що Бог вимагає від нас в цій заповіді?

Що ж  тоді Бог від нас вимагає?

1. Він взиває до нас  ”любити правду“ ( Пс.24:4,5 ).
2. Він очікує від нас правдивих свідчень під присягою. Він хоче, щоб ми говорили правду і були   ”правдомовними“ (Еф.4:15).
3. А також Він наполягає на тому, щоб ми робили все можливе для того, щоб  ”захищати і підтримувати“ честь і репутацію своїх ближніх ( І Пет.3:8 ). Якщо нашого ближнього звинувачують безпідставно, пліткують про нього, ми повинні захистити його і вказати на це тим людям. В той же час, якщо ми знаємо щось погане про когось, немає значення яке б правдиве воно не було, потрібно це тримати це в собі до тих пір, поки він це не подолає. Це означає, що часом  ”мовчання є золото“, але в інших випадках зовсім навпаки. І на завершення, ми повинні думати перед тим, як щось сказати, особливо коли йдеться про репутацію нашого ближнього. Ми ніколи не повинні недооцінювати те зло, яке виходить з наших уст і яке може зруйнувати спілкування, і спричинити велику трагедію (Як.3:6,8). В мові і через мову ми повинні шукати тільки Божу славу. Якщо ми є правдиві діти вдячності, то завжди будемо використовувати слова обережно і відповідально.

Великий Вестмінстерський катехізис говорить:

З. 144. Чого вимагає від нас дев’ята заповідь?

В. Дев’ята заповідь вимагає від нас триматися  істини й затверджувати її у відносинах між людьми; берегти й захищати добре ім’я ближнього та своє власне; заступатися за істину й обстоювати її; щиросердно, істинно,  безкорисливо, ясно й повно говорити правду й  саму лише правду в суді, за всіх обставин,  пов’язаних із правосуддям, завжди й у всьому; поблажливо й доброзичливо ставитися до ближніх; любити їх добре ім’я, бажати його й  радіти йому; шкодувати про їхні  немощі й покривати їх; охоче віддавати належне їх даруванням і  чеснотам; захищати їхню безневинність; охоче  приймати добрі відомості про них і не поспішати  погоджуватися з поганими; не заохочувати  пліткарів, підлабузників і наклепників;  цінувати власне добре ім’я й захищати його у разі потреби; виконувати законні обіцянки й вивчати та чинити усе, що є істинним, чесним, пронизаним любов’ю й доброзичливістю.

Частина 4. Що нам робити, якщо ми стали об’єктом лжесвідчення?

1. Вважати за превілей бути об’єктом лжесвідчення, якщо це по причині нашої віри: «Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене». (Матв.5:11)  «Коли ж вас ганьблять за Христове Ім’я, то ви блаженні, бо на вас спочиває Дух слави й Дух Божий. Ніхто з вас хай не страждає, як душогуб, або злодій, або злочинець, або ворохобник, а коли як християнин, то нехай не соромиться він, але хай прославляє Бога за те». (1Петр.4:14-16)
2. Моліться про збереження себе від лжесвідчення «Дорогу неправди від мене відсунь, і дай мені з ласки Своєї Закона!» (Пс.118:29)
3. Застерігати інших від лжесвідчення «Нагадуй їм, щоб слухали влади верховної та корилися їй, і до всякого доброго діла готові були, щоб не зневажали нікого, щоб були не сварливі, а тихі, виявляючи повну лагідність усім людям». (Тит.3:1,2)
4. Не давати приводу для лжесвідчення «Майте добре сумління, щоб тим, за що вас обмовляють, немов би злочинців, були посоромлені лихословники вашого поводження в Христі». (1Петр.3:16)
5. Молитись і віддавати добром лихословникам «… Коли нас лихословлять, ми благословляємо; як нас переслідують, ми терпимо; як лають, ми молимось;» (1Кор.4:12,13)

Прочитати проповідь .mp3

Вступ:

1. 1. Каїн і Авель – сини Адама (1-2)
   1. Значення імен Авель (марнота|) і Каїн (набутий від Господа). Каїн був первенцем, він був очікуваним сином. Народження Каїна було великою радістю для Адама і Єви. Адже, після вигнання їх з раю, після прокляття їх Богом, народження Каїна свідчило про те, що, незаважаючи на прокляття, Бог не відмінив їх призначення, не позбавив їх благословення дітородження. Саме тому вони назвали свого первенця Каїном, що означає «набутий від Господа». І навпаки, ми бачимо, що другий син, Авель, який був народжений Євою, не викликав в них такої великої радості. Вони назвали його Авель, що означає марнота, дуновіння, нікчемність. Але Бог дивився на цих двох братів зовсім по іншому.
   2. Професії Каїна та Авеля. Ми бачимо з даного тексту, що як Каїн, так і Авель, були навчені до праці. Причому, вони займались різного роду діяльністю. Каїн працював на землі, (згадайте, чи займався Адам в саду Едемському? Він порав сад, працював на землі). Каїн став першим сільськогосподарським працівником. Каїн також мав свою діяльність. Він пас стада, був пастухом.

1. 2. Жертвоприношення Каїна та Авеля (3-4а|)
   1. Жертві, принесені Каїном і Авелем.
      Через певний час, по закінчені певного терміну, Каїн і Авель принесли плоди своєї праці в жертву Богу. Взагалі, цікаво, що це перше місце в Біблії, яке говорить, що при поклоніння Господу після гріхопадіння потрібно було приносити жертви. Через багато століть Бог через Мойсея дасть чіткі повеління стосовно жертвоприношень. Але факт закону, який Бог дав через Мойсея, не говорив про те, що жертвоприношення були чимось новим для Божого народу. Жертвоприношення були присутні в поклоніння Господу ще починаючи від моменту гріхопадіння. Втративши рай, людина розуміла, що вона тепер не має можливості безперешкодно наближатись до Господа, вона втратила можливість спілкуватись зі своїм Творцем в прохолоді дня. Для того, щоб наблизитись до Господа, потрібні жертви. І два брати принесли жертви від плодів рук своїх, для того, щоб поклонитись Господу і предстати перед обличчя Боже.

1. b. Новозавітні жертви, які можуть приносити віруючі
   Жертви були центральним елементом в поклонінні Богу, обов’язковою умовою. Всі жертви вказували на Христа. І, принісши Себе Самого в жертву на голгофському хресті, Христос звільнив нас від влади закону. Він звільнив нас від необхідності приносити жертви для того, щоб наблизитись до Бога, предстати перед Боже лице. Але чи це означає, що Бог більше не очікує жертви від свого народу, які увірували в Христа?. Ні. Ми бачимо, що Господь через Своє слово закликає нас до жертви. Що ж за жертви Бог очікує від Свого народу?

• Послух Христу і слідування за Ним. «Промовив тоді Ісус учням Своїм: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною. Бо хто хоче спасти свою душу, той погубить її, хто ж за Мене свою душу погубить, той знайде її». (Матв.16:24,25)
• Посвячене життя для служіння Господу як жертва: «Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу» (Рим.12:1) «І самі, немов те каміння живе, будуйтеся в дім духовий, на священство святе, щоб приносити жертви духовні, приємні для Бога через Ісуса Христа». (1Петр.2:5)
• Прославлення та сповідування Господа є приємною жертвою для Господа «Отож, завжди приносьмо Богові жертву хвали, цебто плід уст, що Ім’я Його славлять». (Євр.13:15)
• Доброчинність є приєною жертвую для Бога «Отож, завжди приносьмо Богові жертву хвали, цебто плід уст, що Ім’я Його славлять». (Євр.13:15)
• Матеріальні пожертвування є приємною жертвою для Господа «Та все я одержав, і маю достаток. Маю повно, прийнявши від Епафродита, що ви послали, як пахощі запашні, жертву приємну, Богові вгодну». (Фил.4:18)

Ми маємо пам’ятати, що той факт, що Бог від вічності вибрав нас, що Христос помер за нас на Голгофі щоб дати спасіння і вічне житті, що Бог дієво покликав нас до Себе, що Бог працює в нашому серці, тримає нас в Своїй благодаті, не звільняє нас від відповідальності приносити жертви, приємні Богу.

1. Реакція Божа на жертви (4б-5а) Авель, так само як і Каїн, народився гріховним, успадкувавши гріховність свого батька Адама. З моменту свого народження Авель і Каїн були рабами гріха і заслуговували на Боже покарання і прокляття. Чому ж тоді| Бог прийняв жертву одного, а іншого відкинув?
   1. Причина, чому Бог прийняв жертву Авеля . Чому Бог прийняв жертву Авеля? Автор післання до Євреїв пише: «Вірою Авель приніс Богові жертву кращу, як Каїн; нею засвідчений був, що він праведний, як Бог свідчив про дари його; нею, і вмерши, він ще промовляє». (Євр.11:4)

• Авель приніс кращу жертву. В чому саме заключалась жертва Авеля. Він приніс від перворідного зі свого стада. Ще в момент гріхопадіння Бог пролив кров тварини, для того, щоб прикрити наготу людини. І з того моменту, через свій гріх, людина не могла наближатись до Бога без крові. Приходячи до Бога, людина мала очиститись від свого гріха. Для цього мала бути пролита кров. «І майже все за Законом кров’ю очищується, а без пролиття крови не має відпущення». (Євр.9:22). Принісши в жертву найкраще зі свого стада, Авель цим самим визнавав, що він грішний, він потребує очищення від Бога своїх гріхів. З іншої сторони, він просив про милість і благодать Божу, усвідомлюючи, що він потребує замістительної жертви за свій гріх. Каїн приніс в жертву плоди своєї праці, вирощені в полі. Таке жертвоприношення також передбачалось в Законі Божому. Це була жертва подяки. Але, перед тим, як принести жертву подяки, людина мала принести жертву за очищення своїх гріхів. Справа не в Авелі, а в його жертві, не в особі жертвоприносителя, а в жертві самій; саме у відмінності принесених жертв і полягає величезна|велетенська| різниця між каїном і Авелем. Цим-то і визначається різне положення грішника перед обличчям Божим. Ми маємо пам’ятати, що ми не можемо заслужити вічне життя, Боже благовоління до нас, Боже благословіння своїми ділами. Все, що ми можемо заслужити – це Боже прокляття. Єдина причина, чому Бог приймає нас, тримає нас в своїх руках, обдаровує різними благословеннями – це жертва Ісуса Христа, принесена за нас на Голгофі. Ми не можемо очистити себе від своїх гріхів своїми силами, добрими ділами, тому що не буває очищення від гріхів без пролиття крові. Тільки кров Христа, пролита на Голгофі, є причиною Божого прийняття.
• Авель приніс жертву по вірі (Євр.11:4)

Ще один важливий момент, що відрізняло жертву Авеля від жертви Каїна – це те, що він приніс жертву по вірі. Він не просто приніс жертву, керуючись настановами його батька Адама, не керуючись традиціями, не керуючись егоїстичним бажанням заслужити Боже благовоління. Основою його жертви була віра. Його жертвоприношення було плодом Його віри, довіри Господу.

На чому базується наше християнське життя, наша релігійність, наше бажання служити Богу? Можливо це традиція, ми звикли так жити, можливо бажання догодити Богу; можливо страх перед Божим покаранням? Релігія без віри втрачає всякий сенс.

• Авель був праведним. (1Ін.3:12). У чому полягала дана праведність? Праведність Авеля витікала з його віри. Починаючи з Авеля, почав діяти Божий принцип «А тому, хто не виконує, але вірує в Того, Хто виправдує нечестивого, віра його порахується в праведність». (Рим.4:5). Але, варто врахувати, що його віра, праведність не були автономними від його практичного життя. Його віра і праведність приносила свої плоди, коли Авель чинив діла праведності. Саме тому Іван пише: «не так, як той Каїн, що був від лукавого, і брата свого забив. А за що він забив його? Бо лукаві були його вчинки, а брата його праведні». (1Iван.3:12)  Це не означає, що Авель не чинив жодного гріха. В своєму житті він керувався Божими стандартами, прикладаючи зусилля для виконання Божої волі в своєму житті, але, коли чинив гріх, приходив перед Боже лице з жертвоприношенням і надією на Боже милосердя.

Які плоди віри ми бачимо в своєму житті?

• Бог зглянувся на жертву Авеля. Не на самого Авеля. Не Авель був причиною прийняття Божого, але жертва, якові він приніс. Бог прийняв жертву Ісуса Христа, саме тому приймає нас, тихий, хто прийняли цю жертву, увірували в неї і слідують за Христом. Саме подвиг Христа є причиною Божого прийняття.

1. Причина, чому Бог не прийняв жертву Каїна. Каїн приніс Єгові плоди землі, відображеної прокляттям Божим, і це приношення його не супроводилося|супроводжувалося| пролиттям крові, що знімає прокляття; він не вірив, а тому і приніс жертву безкровну. Якщо б вони мали віру, навіть і в ці перші дні історії занепалого людства божественний дар цей відкрив би йому велику істину, що “без пролиття крові не буває прощення|пробачення” (Евр. 9,22). Відплата за гріх – смерть; Каїн був грішник і як грішника смерть відділяла його від Бога. Але, приносячи Богові жертву, каїн не прийняв цього в розрахунок; він не приніс Богові в жертву життя, щоб задовольнити вимогам Божественної святості і з’явитися перед Богом так, як це повелів грішникові Господь. Не зважаючи на факт, що гріх людини накликав на землю прокляття, він поводився з Богом, як із собі подібним, допускаючи думку, що святий Бог може прийняти в дар плоди, що носять на собі сліди гріха тієї, що виробляла їх із проклятої землі|. “Бог… не вимагає служіння рук людських, як би що має в чому-небудь потребу нужду” (Дії. 17,25). Каїн вважав, що людина має право подібним шляхом підходити до Бога; так думає усяка людина, що не має нічого, окрім загальноприйнятої світом релігії.
2. Які жертви Бог очікує від нас? Ми є дітьми Божими, викупленими кровю Ісуса Христа. Ми вище з вами бачили, що, хоча Христос приніс Себе в жертву за нас, Бог очікує від також жертовності. Але чи всяка наша жертва буде приємна Богу? Чи були випадки, коли Бог не приймав жертви людей, встановлених Ним Самим? Які причини були неприйняття Богом жертв? Наші «жертви» мають супроводжуватись:

• Істиною вірою. Без віри будь які наші діла не мають ніякого значення
• Наше життя і служіння має супроводжуватись смиреним і зламаним духом «Жертва Богові зламаний дух; серцем зламаним та упокореним Ти не погордуєш, Боже!» (Пс.50:19)
• Покаянням: «нащо Мені многота ваших жертов? говорить Господь. Наситився Я цілопаленнями баранів і жиром ситих телят, а крови биків та овець і козлів не жадаю! Як приходите ви, щоб явитися перед обличчям Моїм, хто жадає того з руки вашої, щоб топтали подвір’я Мої? Не приносьте ви більше марнотного дару, ваше кадило огида для Мене воно; новомісяччя та ті суботи і скликання зборів, не можу знести Я марноти цієї!… Новомісяччя ваші й усі ваші свята ненавидить душа Моя їх: вони стали Мені тягарем, Я змучений зносити їх… Коли ж руки свої простягаєте, Я мружу від вас Свої очі! Навіть коли ви молитву примножуєте, Я не слухаю вас, ваші руки наповнені кров’ю… Умийтесь, очистьте себе! Відкиньте зло ваших учинків із-перед очей Моїх, перестаньте чинити лихе! Навчіться чинити добро, правосуддя жадайте, карайте грабіжника, дайте суд сироті, за вдову заступайтесь!» (Iс.1:11-17) Що таке покаяння? Покаяння – це не одноразова подія, це – стиль життя.
• Послухом Господа «І сказав Самуїл: Чи жадання Господа цілопалень та жертов таке, як послух Господньому голосу? Таж послух ліпший від жертви, покірливість краща від баранячого лою!» (1Сам.15:22)
• Бажання віддати найкраще. «Проклятий, хто робить роботу Господню недбало»  (Єр.48:10)
• Миром з ближніми: «Тому, коли принесеш ти до жертівника свого дара, та тут ізгадаєш, що брат твій щось має на тебе» (Матв.5:23)

4. Гнів Каїна (5б-7)

1. Гнів Каїна на Авеля

• Заздрість викликала гнів в Каїна. «Бо гнів побиває безглуздого, а заздрощі смерть завдають нерозумному!» (Йов.5:2)
• Христос сказав: «А Я вам кажу, що кожен, хто гнівається на брата свого, підпадає вже судові. А хто скаже на брата свого: рака, підпадає верховному судові, а хто скаже дурний, підпадає геєнні огненній». (Матв.5:22)
• Іван свого часу також писав до церкви: «Ми знаємо, що ми перейшли від смерти в життя, бо любимо братів. А хто брата не любить, пробуває той в смерті. Кожен, хто ненавидить брата свого, той душогуб. А ви знаєте, що жаден душогуб не має вічного життя, що в нім перебувало б». (1Iван.3:14,15)

1. Божий докір.

• Бог докоряв Каїна і застерігав ще до скоєня злочину
• Як часто Бог нас докоряє?

5. Вбивство Каїном Авеля (8)

1. Заплановане вбивство. У Септуагінті написано: «Каїн сказавши Авелю: «Давай підемо в поле». Ззовні він показував дружелюбність, але планував вбити брата. Мені ця ситуація нагадує ще одну історію, яка була в історії людства: зрадницький поцілунок Юді.
   Як ви відноситесь до людини, яка вас образила, на яку ви гніваєтесь, якій ви заздрите. Часто ми приймаємо вигляд дружелюбності, при цьому в серці тримаючи гнів, образу, заздрість. Говоріть про це з тією людиною, інакше гріх буде прогресувати.
2. Вчинене вбивство (1Ін.3:12)

6. Покарання Богом Каїна за вбивство| (9-16)

 

Прочитати лекцію .mp3

Резюме.

У Восьмій Заповіді йдеться як про власність і матеріальне життя, так і про зловживання ними.

Пояснення.

Сферою діяльності Восьмої Заповіді є гроші, земля і власність.

Ця сфера досить широка – з чого почати? Найкращим місцем є базове біблійне вчення про те, що Бог є головним власником всього (Пс.24:1; 89:1; Дії.17:24). Завдяки тому, що Він є Творцем і все в житті походить від Нього, то немає причин сумніватись в тому, що останнє слово про все завжди є за Ним. А це, в свою чергу означає, що саме Богу потрібно надавати всю кінцеву звітність. Все, чим володіє людина, є позикою від Бога і її потрібно повернути в тій чи іншій формі.

А щодо місця людини у всьому цьому, то Писання змальовує її, як управляючого Божими дарами і добром. Бог дає їй власність і матеріальні блага (Бут.1:29; Пс.8:7). Кожній людині Бог дає різну кількість матеріальної власності, ту кількість, якою та чи інша людина може управляти (Мт.25:19-46). Також кожній особі Бог відає наказ працювати відповідно до своїх талантів та власності (Прип.6:6-8). Далі Бог дає кожній людині усвідомлення того, що потрібно буде звітуватися за своє управління і відповідати за зловживання (Мт.25:21). І на кінець, Бог дає народам саме їм призначені території (Дії.17:26).

З цього всього ми бачимо, що Бог надіявся на те, що Ізраїль буде свідком або прикладом для інших народів. Ізраїль повинен був показати їм, як правильно користуватись матеріальними ресурсами, а також мудрістю Божих економічних указів. Найкращою ілюстрацією цього є те, що Бог дає кожному коліну певну частину обіцяної землі (Повт.11:10). Також це є очевидним в постановах про суботній рік і про ювілейний рік (Лев.25).

Відповідно до сказаного вище, бачимо, що народ Ізраїлю повинен був вирощувати і збирати урожай із своїх полів протягом шести років, а сьомий рік повинен бути  ”суботою повного відпочинку“ (Лев.25:4). Як землі, так і люди повинні відпочивати цілий рік. А також кожний п’ятдесятий рік потрібно святкувати так званий Ювілейний рік. В цей рік не можна було ні сіяти, ні жати, але на додачу до всього цього, всю земельну власність, яка була втрачена через бідність, потрібно було повернути колишньому власнику. Всіх тих, хто став рабом, потрібно було звільнити (Лев.25:11,25,50). З цими застереженнями пов’язаний той факт, що не можна було вимагати якоїсь вигоди від збіднілого брата (Лев.25:35,36 ). Позику потрібно давати, пам’ятаючи про те, що всі твої блага походять від Бога, який визволив Свій народ з Єгипту і дав йому добробут і добру землю. Господня щедрість повинна стати основою щедрості Його народу.

Немає потреби говорити про те, що такі закони відокремили Ізраїль, як націю, від інших народів. Жоден інший народ не міг з ним зрівнятись як за законами, так і за благословіннями. Але як Ізраїль дотримувався цих законів? Ми не знаємо, але кара вигнання, яка впала на них, говорить про те, що напевно вони не виконували ці розумні Божі закони. Ніколи люди не отримували таких благ і ніколи не втрачали більше.

І зараз, саме в такому світлі, нам потрібно розглянути Восьму Заповідь. Саме з цим законом Творець і Власник всього приходить до людини і каже не красти, використовуючи якісь засоби чи схеми. Катехізис говорить, що Бог ненавидить такі економічні гріхи, як шахрайство, або іншими словами,  ”нечесна торгівля, підробка грошей“ (Відп.110). Катехізис також говорить, що ми не повинні застосовувати  ”обдурливі і шахрайські заходи проти ближнього, які претендують на законність“ (Відп.110), а в Відп.111 додає  ”щоб я поводився з іншими так, як я хочу, щоб і вони поводились зі мною“. Звичайно, що останнє твердження застереже нас від отримання вигоди від нашого ближнього. Інколи задають запитання, чи дозволяється продавати автомобіль з поганим мотором, говорячи, що він справний і хороший? Відповідь є такою,  ”Покупець, будь обережним“. А нам сподобається, коли нам продадуть щось дефективне? Якщо ні , то і нам потрібно утриматись від такої дії.

Стосовно порушення цієї Заповіді, то Катехізис на цьому не зупиняється. Далі там говориться про  ”дари“ ( Відп.110 ). Напевно тут потрібно згадати і про азартні ігри, в які людей заманюють майже в кожному магазині, де є куточки розповсюдження лотерейних білетів. Ідея полягає в тому, щоб спокусити людей використати шанс в надії виграти тисячі або мільйони доларів. Але це аж ніяк не співпадає з біблійними нормами. Бог ясно говорить, що є два шляхи досягнення економічних успіхів: через працю (Еф. 4:28) і через спадщину (Числ.36:7-9). Купівля лотерейних білетів, поїздки в Лас Вегас, скачки, все це є фальшивими засобами на шляху до добробуту. Це штовхає людину на те, щоб ставити своє життя в залежність від удачі. Це приводить до грандіозних втрат на фоні незначного виграшу.

На кінець, Катехізис наближається до останнього каменя спотикання, коли говорить про  ”безцільне марнотратство Його дарів“. Це досить широка категорія і тут можна говорити про такі речі, як лінощі, які є образою Богом даних талантів (2Сол.3:10) і марнотратство, яке є образою Богом даних ресурсів (Прип.18:9). До перших можна включити тих, хто не хоче заробляти на прожиття, тих, хто недобросовісно виконує свою роботу, тих, хто неправильно використовує свої таланти і можливості. До других можна включити тих, хто розтринькує свої гроші на непотрібні речі, тих, хто не піклується про землю і власність, які дав їм Бог, тих, хто не з’їдає того, що є на столі і заставляє матір половину, а то і більше викидати. Таким чином, список лінощів і марнотратства можна продовжувати і продовжувати. Все це демонструє зневагу до Божих добрих і милостивих дарів.

Проте, може скластися враження, ніби ця Заповідь складається тільки з одних заборон, чи не так? Відп.111 нагадує нам, що основною частиною закону є те, що ми демонструємо повагу до власності ближнього, чесно віддаємось роботі, живемо, ставлячись до ближніх своїх так, як би ми хотіли, щоб вони ставились до нас, добре управляємо тим, що Бог довірив нам і ділимось з тими, хто є в нужді. Все це можна виразити двома словами: управління і щедрість. Це саме ті слова, які повинні характеризувати фінансову або матеріальну  сторону нашого життя.

Стосовно щедрості, то потрібно сказати, що в своєму житті ми повинні керуватись головним правилом із 2Кор.9:6, ”Хто скупо сіє, той скупо жатиме, а хто сіє щедро, той щедро і жатиме“. Іншими словами, ті, хто зневажає бідних, фінансові потреби  Божої церкви і царства, не повинні дивуватись, коли одного разу самі потраплять у фінансову скруту або бідність замість свого добробуту. ”Бог любить того, хто з радістю дає“ (2Кор.9:7).

(Матеріал з курсу по вивченні Гейдельберзького Катехізису)

Прослухати проповідь .mp3

Прослухати проповідь .mp3

Прочитати лекцію

Сьома заповідь “Не чини перелюбу”

Гельдерберський катехізис

неділя 41

Запитання 108, 109.

Загальні положення.

Друга табличка

Перед тим, як будемо розглядати цю тему, варто зауважити, що ця заповідь має місце свого розташування саме в другій табличці. Чому це так важливо для нас пам’ятати? Тому що Бог показує саме через цю табличку, як нам будувати життя між один одним. Та не тільки як будувати життя один з одним, але як будувати життя згідно Його задуму для нас. Тому що ми можемо на свій розсуд будувати життя, чи принципи для життя, але людські принципи досить часто більше руйнують життя ніж будують його. По прикладу цієї заповіді ми можемо нагадати і попередню заповідь, де Бог зауважує, щоб не вбивати людину, і це має відношення не тільки до фізичного життя людини, але і духовного. Так само і не дотримання цієї заповіді приведе до деградації людини як особистості, фізичного, і соціального занепаду. Можна сказати так само як і в попередній заповіді сказав Бог, людина руйнує і вбиває себе, і інших коли не дотримується Божих повелінь.

Чому ми говоримо що це руйнує людину. По перше це руйнує кожного з людей, особливо коли люди уже у шлюбі і порушують цю заповідь. Сьогодні люди дуже бездумно поводяться з сексом, вони вважають що все потрібно спробувати, а може щось буде не подобатись чи не підходити. А в результаті, люди несуть цей сором на собі все життя. Дуже не зручно дружині знати, що чоловік був з другою, чи чоловікові постійно пам’ятати, що з його дружиною був інший. Таке ніколи не забувається, і завжди приносить тільки біль. Це руйнує сім’ї, це руйнує життя дітей які народжуються поза шлюбом, наприклад в Ізраїлі не законно народженим дітям не дозволялось одружуватись на простій Єврейці, а тільки на такій ж не законно народженій дівчині.

Громадянський шлюб

Сьогодні це стало досить популярним явищем серед молоді, особливо в великих містах. Чому саме в Городі, тому що в селах люди ще більш менш консервативні, і переживають за свою репутацію, та в великих містах люди не знають нікого, ні чого, це сприяє до не морального життя.

Чому таке явище має місце в нашій культурі? Тому що люди бажають будувати стосунки ні за що не нести відповідальність. Це робить сім’ю не міцною, сім’ю яка готова розвалитись в будь якій момент. І це не тільки з молодими, а із старшими також. Це не випробування вірності на словах, а скоріше бажання бути не залежним, і мати можливість без болісно розбігтись, коли щось буде не так, або при наймі загаснуть почуття. Це дуже багатьом подобається, і ці люди не розуміють наскільки вони руйнують самі себе.

Іноді ми думаємо, що ця заповідь дуже особлива, та особиста і про неї просто не зручно говорити. Так з однієї стороні сексуальні стосунки інтимна і закрита тема, через те, що належить тільки подружжю. І деякі думають що вони уже не мають і не можуть мати відносин до цієї заповіді. Та ми сьогодні розглянемо, що це означає і чому існують ці заборони.

Бог подарував для людини дружбу.

Ми почнемо саме з цього. Адже Бог подарував людині дружбу і на основі цього почуття люди будують різні союзи, і в тому числі і союз шлюбний. До речі, слово «дружина» саме від слова «друг».

Це дуже дивне почуття, яке інакше як подарунком не назвеш. Люди не мають однакового ставлення один до одного, але приходять в житті зміни, які одних людей зближує, а одних віддаляє. Є різні стосунки серед людей, родинні, сімейні, дружні, професійні… І коли ми говоримо про різницю між цими стосунками, ми помічаємо таку закономірність, що ці стосунки можуть час від часу руйнуватись. Змінюватись. Давайте розглянемо сім’ю, що це таке, та як нам розуміти те, що Бог створив. Чому Бог так проти блуду? І як жити так, щоб це не було зруйновано.

Перш за все Бог показує нам, що створивши сім’ю, він робить це як щось єдине. Як це може статись, єдиним?

23 І промовив Адам: Оце тепер вона кість від костей моїх, і тіло від тіла мого. Вона чоловіковою буде зватися, бо взята вона з чоловіка. 24 Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом. (Бут.2:23,24)

3 Нехай віддає чоловік своїй дружині потрібну любов, так же само й чоловікові дружина. 4 Дружина не володіє над тілом своїм, але чоловік; так же само й чоловік не володіє над тілом своїм, але дружина. 5 Не вхиляйтесь одне від одного, хіба що дочасно за згодою, щоб бути в пості та молитві, та й сходьтеся знову докупи, щоб вас сатана не спокушував вашим нестриманням. (1Кор.7:3-5)

Бог показує, що ці двоє уже не належать собі, тому що вони уже є єдиними. В якому сенсі вони є єдиними, чи тільки в сексуальному? Ні ця єдність набагато більша, навіть складно і важко пояснити ці стосунки. Можна сказати, що людські, до цього часу чужі, душі прищепуються одні до одних. І це доречі, не тільки в сімейному плані. Можна щось подібне побачити між друзями які дружать між собою, без сексу, а іншою дружбою.

1 І сталося, як скінчив він говорити до Саула, то Йонатанова душа зв’язалася з душею Давидовою, і полюбив його Йонатан, як душу свою. 2 І того дня взяв його Саул, і не пустив його вернутися до дому його батька. 3 І склав Йонатан із Давидом умову, бо полюбив його, як душу свою. 4 І зняв Йонатан із себе плаща, що був на ньому, та й дав його Давидові, і вбрання своє, і все аж до меча свого, і аж до лука свого, і аж до пояса свого. (1Сам.18:1-4)

Давайте зауважимо декілька тез, які допомагають нам розуміти що таке дружба.

¾     Вони складають умову, або клятву

¾     Вони говорять про посвяту один одному

¾     Вони говорять про незмінність і постійність своїх відносин

Деякі говорять, що я розлюбив, серцю не прикажеш

Так з однієї сторони стосунки починаються саме на емоційному рівні, (принаймі у подружжя) але продовжуються не тільки на емоційному рівні а на рівні посвяти, клятви в вірності до кінця життя, і не тільки життя нашого. Адже наслідки дружби Давида з Натаном успадковували і діти їх. Так само ми любляче ставимось до людей, які є друзями наших батьків, розуміючи, що це впливає і на наше життя. Коли дружина виходить заміж, або чоловік жениться їх запитують про тривалість і постійність їх відносин адже діти, не можуть бути в тих, хто керується тільки емоційними в сплесками в своєму житті. Любити дружину, означає бути відданим в своїх обітницях і пам’ятати свій статус. А статус кожного полягає в тому, що він дарує себе іншій половині, і говорить про те, що все моє тепер твоє, і все твоє тепер моє. І коли хто ото моє начинає використовувати хтось інший це називається крадіжкою, не законним використанням, руйнуванням союзу, а особливо сексуальні стосунки які названі інтимними, і Богом придумані тільки для двох, для чоловіка і жінки.

Ісус Христос говорить про те, щоб любити дружину, чи любити людей. І це стоїть в наказовій формі. Тому любити, це не просто послухати, що там в нашому серці, а це відповідальність любити. Дехто скаже, що це не реально, і важко з кимось спорити, можна не любити солодке, чи м’ясо, і Бог ні чого нам про це не говорить, але не любити дружини, чи людей, ми будемо просто винні, і не слухняні. Нам потрібно поміняти своє відношення, і своє розуміння любові. Це реально для нас постійно, до кінця нашого життя, а не тільки тоді коли ми закохались. Я згідний, що це уже не та сама любов, не така палка, і страсна, але ця любов не менш прекрасна і справжня, через постійність свою, і розвиток ще сильніша, яка будується роками, зростає роками, і ми так само боляче сприймаємо розлучення як в часи закоханості, так і в часи зрілого життя. Все це показує просто різні рівні любові. І я б сказав що це просто прекрасно. Як добре мати цей Божий подарунок, приліплюватись людиною до людини, і разом жити, виростати… Цю любов переростає в прив’язаність душ людських, люди чим більше живуть тим більше відчувають що в їхньому житті більш ближчих людей як чолові, чи дружина не має.

Що може бути компромісом, а що ні.

Бог показує, що в нашому житті ми вже не свої а належимо один одному. І в цих відносинах є речі, які просто ні коли не можуть бути компромісом, і завжди будуть виникати обурення через них. Так чоловік ні коли не погодиться щоб його дружина жила з іншим, це святе, це те чим ніхто, ні з ким не ділитися, це те, що йому належить по праву. Та сварки в сім’ях виникають не тільки тоді коли вже стався блуд. А коли одна сторона відчуває якусь не щирість не відповідність… Людина так побудована, що багато чого в її житті залежить від спілкування. Чи секс, чи діти, це тільки наше, чи наше житло, чи наші почуття, чи наші таємниці це наше, і коли в нас це забирають це просто жахливо. І так створив нас Господь.

Тварини не мають розуміння єдності через стосунки, через посвяту (хоч не всі). Деякі звірі мають стосунки рівно так, як Бог кожному призначив, та з людьми зовсім не так. Люди часто хочуть мати стосунки як тварини, та це не природно і приносить багато горя та розчарувань. Люди мають стосунки тільки на посвяті один одному. Тільки коли душі прикріплюються на завжди, через обіцянки, посвяти, відданість, та вірність до кінця життя люди можуть мати сексуальні стосунки, і дітей через них.

Бог заклав закладини сімейних відносин в душах наших.

Коли молоді люди не побрались, поводження людей уже показує на те що Богом створена людина не просто на тимчасові стосунки, а на постійні.

Кожна дівчина згоджується вийти заміж за чоловіка, тільки тоді коли вона бачить в ньому, захисника, не просто тимчасового, а постійного, який до кінця життя буде турбуватись про неї і про їхній майбутніх дітей. Для жінок важливо не стільки краса чоловіка скільки надійність, наскільки на нього можна покластись, чи можна зним мати дітей, адже діти не будуть питати чи є в вас любов, діти це відповідальність на все життя. Тому любов яка виникає в молоді ґрунтується на постійних засадах, на надійності до кінця життя.

Так само для чоловіка, хлопець не захоче брати жінку, в якій не буде бачити вірну йому людину. Чоловік хоче бачити в майбутній дружині жінку яка могла б доглядати діток, бути доброю хазяйкою, добрим другом до кінця життя. Том знову ж ця юнацька любові показує на довготривалі стосунки.

А те що сьогодні серед молоді домінує, це тільки бажання сексу.

Сексуальна залежність

Дуже дивно одна людина задавала запитання, чому Боже ти так зробив це, чому я дивлюсь на жінку і мене спокушує думати про неї, чому б коли ми женились в нас не було природно більше ні яких бажань? І складно відповісти просто так йому на його питання. Можна сказати, що світ складніший ніж ми собі уявляємо. Бог так побудував щоб наші стосунки ми будували на любові та довірі. З однієї сторони це важко, та з іншої, це цінно та достойно всякої похвали. Адже яка буде цінність в тому коли в нас не має боротьби.

Євреї в своїх талмудах навіть пишуть про те, що чоловік був створений без всяких ознак полу, і тільки при розділені виявився пол. Та ми так не згідні ми лише згідні з тим, що двоє стають одним тілом, і це належить тільки їм. І навіть апостол писав до Коринфян, що хто злучається з блудницею стає одним тілом з нею, тому Бог бажає, щоб це було не до торканим, і належало тільки подружній парі.

Та Бог показав для нас залежність один від одного, чоловік потребує жінки, і це сказав Бог. Не добре чоловікові бути самому. І створив йому помічницю, і вони стали одним цілим. Зазвичай Бог навіть парує так людей, що не двоє однакових з’єднуються, а саме різні, щоб доповнювати один одного.

16 Хіба ви не знаєте, що той, хто злучується з розпусницею, стає одним тілом із нею? Бо каже: Обидва ви будете тілом одним. 17 А хто з Господом злучується, стає одним духом із Ним. 18 Утікайте від розпусти. Усякий бо гріх, що його чинить людина, є поза тілом. А хто чинить розпусту, той грішить проти власного тіла. 19 Хіба ви не знаєте, що ваше тіло то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої? 20 Бо дорого куплені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони! (1Кор.6:16-20)

Це святе, яке не можна порушувати.

Трієця приклад стосунків, і наше Богоподобя

Таємниця шлюбу полягає на основі Богоподобія, так ми трішечки можемо розуміти відносини в середині Тройці, але ці відносини святі, і не порочні на відміну від наших.

Ревність.

Це те почуття деколи нам дуже надокучає, деколи ми дуже страждаємо через нього. Та це не гріховне почуття, а почуття, яке кожному з нас відоме, і коли ми живемо в сім’ї, і не вірні, ми маємо знати як тяжко, і боляче ми робимо тому, кому ми себе посвятили, і до кого приліпилась душа наша. І щось подібне відчувають і інші люди в інших стосунках, дружніх наприклад, чи бізнесових. Люди називають це зрадою, а наміри до зради відчувають через ревність. Дуже дивно, але кожна людина від Бога хоче бути по перше потрібна, бажана, а з другої сторони і вона хоче любити. І ці прекрасні почуття приносять нам море задоволення, подекуди навіть і без сексу. Коли ми порушуємо Божу заповідь ми руйнуємо не тільки себе, але і людину, якій ми себе посвятили.

Коли виникає Ревність?

Чи тільки тоді, коли в нашому житті ми щось підозрюємо на сексуальному рівні? Так в більшості це так, тому що це святе, і належить тільки подружжю. Але як часто дружина ревнує чоловіка до компютора, телевізора, особливо подекуди до машини. А чоловік в свою чергу відчуває себе уже не потрібним коли з’являються діти, і жінка всю свою любов і увагу уже віддає їм. Він відчуває себе як зрадженим. Ця тонка грань має бути вирішена та зважена. Адже жінка лишається жінкою, з тими самими обітницями, які вона давала, так само і чоловік мав би постійно пам’ятати і про свої обітниці. Чому так трапляється? Може хтось скаже егоїзм, можливо по декуди буває перегіб палки. Та все ж для того, щоб не робити боляче, і жити в мирі, пам’ятаймо що ми посвятили себе цій людині. Ми не маємо вимагати, в того хто цього не розуміє, тому що ми робимо собі тільки боляче, а підходьмо із позиція, що я не свій, як мій хазяїн, моя хазяйка хоче бачити мою поведінку? І коли ми будемо розуміти, що як один так і другий починати з себе, в нас не буде ні яких проблем. Дуже важко допомогти подружжю яке звинувачує один одного, в чомусь, свідомо ставлячи себе в позицію, що мене не слухають, що він чи вона посвятила себе мені, а нині, забирає назад, і не зважує на те що я сьогодні хочу. І проблема автоматично знімається коли люди стають в позицію не потрибителя, а в позицію посвяченого.

Як бути старшим людям

Можливо дехто думає, що я вже старий для мене це не актуально сексуальна зрада. Ні це актуально як ні коли, тому що зрада буває не тільки на фоні сексу. Тому це продовжує бути актуальним для нас завжди. І деколи великі проблеми в старших людей коли вони відносяться один до одного уже привично, забуваючи що вони подарували себе один одногому. Вони уже не думають один про одного… Але згадаймо що ми клялись до кінця життя бути разом, бути щастям для іншого. Тому Христос каже що не має причини для розлучення, хіба що зрада, блуд. Але і це можна простити, та все ж це означало в той час що людина зрадила заповіт, зрадила обітницю…

Тому ревність це почуття руйнування відносин, руйнування заповіту, почуття які стримують людей, які бувають не вірні. Це як захисна реакція для збереження відносин.

Чому Бог ревнує?

1 Звідки війни та свари між вами? Чи не звідси, від ваших пожадливостей, які в ваших членах воюють? 2 Бажаєте ви та й не маєте, убиваєте й заздрите та досягнути не можете, сваритеся та воюєте та не маєте, бо не прохаєте, 3 прохаєте та не одержуєте, бо прохаєте на зле, щоб ужити на розкоші свої. 4 Перелюбники та перелюбниці, чи ж ви не знаєте, що дружба зо світом то ворожнеча супроти Бога? Бо хто хоче бути світові приятелем, той ворогом Божим стається. 5 Чи ви думаєте, що даремно Писання говорить: Жадає аж до заздрости дух, що в нас пробуває? 6 Та ще більшу благодать дає, через що й промовляє: Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать. 7 Тож підкоріться Богові та спротивляйтесь дияволові, то й утече він від вас. 8 Наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до вас. Очистьте руки, грішні, та серця освятіть, двоєдушні! 9 Журіться, сумуйте та плачте! Хай обернеться сміх ваш у плач, а радість у сум! 10 Упокоріться перед Господнім лицем, і Він вас підійме! (Як.4:1-10)

Все, про що ми розмовляли відносно людського шлюбу, відносно людської дружби ми можемо трішечки розуміти, які в нас відносини з нашим Богам. Це дуже цінно для нас, що Бог показує нам, що і для нього є люди ближчі, і дальші, і ми уже не чужі для Нього, а в родинних відносинах, і це зовсім уже по іншому, не так як раніше було це для нас.

13 А тепер у Христі Ісусі ви, що колись далекі були, стали близькі Христовою кров’ю. (Еф.2:13)

19 Отже, ви вже не чужі й не приходьки, а співгорожани святим, і домашні для Бога, 20 збудовані на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос, (Еф.2:19,20)

Це вже зовсім інший рівень відносин, це несе для нас значення того, що ми пов’язані з Богом через заповіт, ми близькі з Богом, і Його серце болить коли ми Його зраджуємо. Ми вже не свої а належемо Богу. Ми зростаємось душами.

Чим обмінялись ми з Богом?

Ісус подарував нам всю свою святість, праведність, досконалість, а ми йому весь свій гріх, свій сором, все наше стало Його, а все Його стало нашим. І згідно цього принципу ми можемо тільки бути разом, і Бог знав на що Він ішов, і все ж Він пішов на це і став нашим другом, став нашим Батьком, а ми стали людьми уділу Його.

Що є гріх, тільки фізичне порушення чи і порушення думками?

Коли Ісус каже про те, що гріх, і порушення заповіді Божої є не тільки фізичне порушення, а навіть в думках є теж порушення, показує для нас, що Ісус не просто піднімає планку святості, як то дехто показує, це було завжди так. Скажіть коли чоловік думає про другу жінку, хіба це не так само важко, і боляче як було б при практичному дійстві. І так було завжди, не просто грішити є гріх, а і думати про то є гріхом.

Бо називає людей ново заповітних перелюбниками та перелюбницями, не тому, що вони дуже багато грішили, хоч це і так, а перш за все тому, що вони думали про те, бажали того. Почали жити світоглядом світу. Друзі, це велика благодать для нас мати такі стосунки з нашим Богом, цінуймо це і не випробовуймо Бога.

Висновок

Для нас велика радість, що ми з Богом маємо союз в якому подарували себе один одному, тому цінуймо це, не проводьмо життя так ніби ми вільні, а так ніби ми одружені з Богом, тримаймо вірність нашу, Хвалімо Бога.

Нехай слава Богу буде з нашого життя, та наших сімейних стосунків.