План-конспект проповіді
Мв.21:1-14
Подія славного в’їзду Ісуса в Єрусалим настільки славна та велична, що всіх чотирьох Євангелістів Дух Святий надихнув для того щоб її висвітлити. Кожен Євангеліст малює цю історію зі своїми кольорами та відтінками, Хоча суть залишається незміною.
Всі вони описують нам одну важливу рису в Господа Ісуса, що крім Вчителя і Первосвященика Він є – особливий Цар!
Я задав собі запитання чи розуміли люди, присутні там, що відбувається? Чи розуміли вони глибину та значення тих слів, які вони співали, оточивши Христа з усіх сторін?: «Осанна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім’я! Осанна на висоті!»
Чи всі з них розуміли, що це не просто слова, що це ті ж слова що сказав Псламоспівець в книзі Псалмів (в нас це Пс.117:26)? Чи всі розуміли до кінця Хто перед ними сидить на молодому віслюкові? Чи всі розуміли що перед ними саме обіцяний пророками Цар? Чи всі розуміли що саме в цей момент буквально збуваються слова пророка Захарії (9:9), котрий Духом Святим сказав: «Радій вельми, о дочко Сіону, веселись, дочко Єрусалиму! Ось Цар твій до тебе гряде, справедливий і повний спасіння, покірний, і їде на ослі, і на молодім віслюкові, сині ослиці.» Так і сталося, через 550 років після цього пророцтва обіцяний Месія і Цар буквально в’їхав на ослі в Сіон.
Хтось вважає, що їздити на молодому віслюкові в той час було принизливо та соромно, адже царі їздили в своїх колісницях запряжених кіньми. Це правда, але так їздили римські імператори та воєначальники, які гнобили ізраїльський народ та утримували їх в страху.
Насправді, на древньому Сході навіть для людини з високого роду зовсім не було ніякого сорому в тому, щоб привселюдно їхати на віслюкові. На Сході на віслюках часто їздили навіть дуже відомі люди. Наприклад тріумфальна пісня Девори: «Серце моє до Ізраїлевих тих начальників, що жертвуються для народу, поблагословіте ви Господа! Ті, хто їздить на білих ослицях, хто сидить на килимах та дорогою ходить, оповідайте!» (Суд 5:10)
Ісус є Наш Цар, але дуже унікальний Цар.
Унікальний, бо до цих пір Ісус не раз забороняв навіть Своїм учням, щоб про Нього, або про Його чуда хтось говорив!
А тепер він їде привселюдно на молодому ослі! Він їде як Цар! Він в центрі уваги всіх людей, і зовсім не має нічого проти того, що Його славлять та величають!
Ще Христос як Цар унікальний в тому, що Його Царство починається, або відкривається для людей не з фізичної війни, так ніби Він хоче захопити шматок землі або країну. Він як Цар унікальний в тому, що для Нього не важливі гектари земель або території країн. Він веде війну з дияволом за серця Своїх улюблених дітей.
Він не раз говорив про те, що Його Царство не як всі інші. Воно інше і в ньому все по-іншому. Громадяни Його царства, це ті кого мабуть на нашій землі не поважають! Прочитаймо Матвія 5:1-12.
«1.І, побачивши натовп, Він вийшов на гору. А як сів, підійшли Його учні до Нього.
2 І, відкривши уста Свої, Він навчати їх став, промовляючи:
3 Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне.
4 Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені.
5 Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони.
6 Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть.
7 Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть.
8 Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога.
9 Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть.
10 Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне.
11 Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене.
12 Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами.»
На перший погляд не дуже оптимістично. І можна сказати що необхідно бути дуже сміливим щоб на таке погодитися.
Але незважаючи ні на що, Його Царство є. Так саме як є і Цар – Ісус Христос.
По суті, ніхто з людей, і навіть ніхто з нас тут присутніх не вартий того царства, і в жодного з нас немає тієї сміливості добровільно піти на це.
Але Ісус, як Цар, робить великий крок любові, коли Він відкриває ворота до цього Царства. Коли Він як Цар бореться за нас проти Великого і страшного Ворога і його остаточно перемагає.
Це зараз Він як Цар в’їжджає верхи на молодому ослі, всі радіють і Його зустрічають, вже вважаючи себе частиною Його царства, яке стане для них спасінням від римських гнобителів. Може хтось навіть уявляв себе на якійсь керівній посаді в цьому царстві.
Але вже через короткий час Його – Царя, чекає неймовірне страждання і страх смерті…
Як гірко нам бачити різницю в тому, що незабаром, через 4 дні оцей самий натовп народу вже кричатиме «Розіпни»!
Чому так?
Це показує нам правдиву картину швидко перемінливої людської природи. З цього видно, що весь натовп, тоді коли Він в’їжджав до міста насправді віддавав Ісусу славу не як Богу, а просто як людині…
Попереду в Царя-царів Голгофа. Останній і переможний бій за душі громадян Його царства. Попереду смерть, і перемога над смертю…
Особисто для мене дуже важкою та такою що впливає на мої почуття є історія про те, як вночі воїни знущалися над Тим, Хто є справжнім Царем. (Прочитати Мв.27:27-30). Вони спотворили образ земного царя, і насміхалися.
Але ніхто з них і не подумав про те, що саме вони тоді створили образ Царя-Переможця.
Я думав про те, як би хотілося б, кожен з тих воїнів які наносили удари по тілу Царя-царів, бодай на хвилину відчули що означає бути воїном в Його царстві, царстві любові та доброти, а не ненависті та знущання.
Щодо страждання та смерті на хресті, то з Писання ми бачимо що Ісус Сам розуміє що це завдання Йому дано Отцем! В Івана 18:11 Ісус говорить до збудженого та наповненого ненависті та готовності воювати Петра: «Всунь у піхви меча! Чи ж не мав би Я пити ту чашу, що Отець дав Мені?»
Але все одно, так страшно, гірко і боляче. Такий лагідний, милосердний, щедрий, добрий і великий Цар все терпів. Він звершив це заради інших, грішних, брудних не святих. Щоб ми спаслися і жили.
Отож, Цар-царів Ісус Христос, сидячи на молодому віслюкові в оточені можливо тисяч людей, які співають Йому та встеляють дорогу власним одягом та віттям з дерев, в’їжджає до Єрусалиму.
Чому Він туди їде? Ті хто Його оточували вважали що для того щоб сісти на трон і правити. Хтось вважав що можливо для того щоб підняти народ на повстання. І мабуть такі думки мали підстави, бо багато хто бачили як Ісус виганяв за допомогою бича, продавців, покупців, трощив обмінні пункти, а також клітки з голубами…
Але Ісус, Цар-царів, в’їжджав туди не просто як Цар, а ще й як Агнець для заколення. Як Той, Кого небесний Батько приготував в жертву за гріхи багатьох (Мк.14:24; 10:45; Мв.26:28; 20:28).
Наскільки відрізнялася ця жертва від того до чого звикли люди. Від тих жертв, на яких можна заробляти прямо в храмі. Від тих жертв, суті яких вже мало хто почав розуміти та придавати їм значення.
Шкода, але мабуть ніхто не бачив в Ісусі, Сині Давидовому, Якого так радісно зустрічав натовп, безгрішного, без плями та пороку Агнця Божого, за гріхи Його дітей.
Агнця, якого приготував Сам Господь, Сам Яхве, ім’я котрого навіть боялись вимовити євреї.
Він Цар і Агнець. Він є Той один, Хто міг відкрити дорогу до втраченого раю. Він потужний Цар, і Він смиренний Агнець Божий.
Закінчуючи, ми прочитаємо книгу Об’явлення св. Івана Богослова 5 розділ, і поклонимось Ісусу Христу, нашому Царю та Агнцю.
«1 І я бачив в правиці Того, Хто сидить на престолі, книгу, написану всередині й назовні, і запечатану сімома печатками.
2 І бачив я потужного Ангола, який гучним голосом кликав: Хто гідний розгорнути книгу, і зламати печатки її?
3 І не міг ніхто ні на небі, ні на землі, ані під землею розгорнути книги, ані навіть зазирнути в неї.
4 І плакав я гірко, що не знайшовся ані один гідний розгорнути й прочитати книгу, ані навіть зазирнути в неї.
5 А один із старців промовив до мене: Не плач! Ось Лев, що з племени Юдиного, корень Давидів, переміг так, що може розгорнути книгу, і зламати сім печаток її.
6 І я глянув, і ось серед престолу й чотирьох тварин і серед старців стоїть Агнець, як заколений, що має сім рогів і сім очей, а це сім Божих духів, посланих на всю землю.
7 І Він підійшов, і взяв книгу з правиці Того, Хто сидить на престолі.
8 А коли Він узяв книгу, то чотири тварині й двадцять чотири старці попадали перед Агнцем, а кожен мав гусла й золоті чаші, повні пахощів, а вони молитви святих.
9 І нову пісню співають вони, промовляючи: Ти достойний узяти цю книгу, і розкрити печатки її, бо Ти був заколений, і кров’ю Своєю Ти викупив людей Богові з усякого племени, і язика, і народу, і люду.
10 І Ти їх зробив для нашого Бога царями, і священиками, і вони на землі царюватимуть!
11 І я бачив, і чув голос багатьох Анголів навколо престолу, і тварин, і старців, і число їх було десятки тисяч раз по десять тисяч і тисячі тисяч.
12 І казали вони гучним голосом: Достойний Агнець, що заколений, прийняти силу, і багатство, і мудрість, і міць, і честь, і славу, і благословення!
13 І кожне створіння, що воно на небі, і на землі, і під землею, і на морі, і все, що в них, чув я, говорило: Тому, Хто сидить на престолі, і Агнцеві благословення, і честь, і слава, і сила на вічні віки!
14 А чотири тварині казали: Амінь! І двадцять чотири старці попадали та поклонились Тому, Хто живе повік віку!»